Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Грека Б.М., - (доповідача у справі), суддів: Малетича М.М., Могил С.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Олександра" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.16 у справі № 922/1594/16 господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Алко" до Приватного підприємства "Олександра" про стягнення заборгованості за участю представників від: позивача Глоби А.В. (дов. від 01.12.14), відповідача не з'явилися, були належно повідомлені

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Алко" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Олександра" заборгованості за договором поставки напоїв від 20.01.15 № ХА-50/09 на загальну суму 53 357,83 грн., з яких основний борг - 36 332,22 грн., пеня - 7 048,96 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами - 5 862,82 грн., штраф - 3 633,22 грн., 3% річних - 480,61 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.08.16 у справі № 922/1594/16 (суддя Доленчук Д.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., судді: Камишева Л.М., Пелипенко Н.М.) позов задоволені частково. Стягнуто з основний борг у розмірі 36 332,22 грн., пеню у розмірі 6 888,15 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 5 862,64 грн., 3% річних в розмірі 480,61 грн. У решті позову відмовлено. Судові акти мотивовані частковим не погашенням боржником суми боргу вчасно за поставку напоїв, через що є підстави для задоволення суми основного боргу повністю, 3% річних та штрафу за користування чужими грошовими коштами. Пені розрахована позивачем не вірно, а тому її розмір частково зменшений. Щодо штрафу, то його задоволення не вбачається можливим, оскільки іде в розріз із вимогами ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач просив їх скасувати повністю, прийнявши нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, мотивуючи касаційну скаргу тим, що судами спотворено норми матеріального права, щодо комерційного представництва, результатом чого стало визначення ТОВ "Юнайтед Алко" у якості комерційного представника ТОВ "ЛВЗ "Прайм" та визнано його право звертатися у якості позивача та стягнення заборгованості за невиконання договору поставки, де на думку скаржника, ТОВ "Юнайтед Алко" є лише представником постачальника, а ТОВ "ЛВЗ "Прайм", законні права та інтереси якого можуть бути порушені навіть не залучений судами до участі у справі. Крім того, судами, на думку скаржника не вірно застосовані норми щодо строку виконання зобов'язання та прострочення кредитора. При цьому, судами безпідставно задоволено вимоги позивача, зважаючи на те, що позивачем разом із товаром не надано супровідну документацію, яка б підтверджувала його якість, що є порушенням вимог ст. 613 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 20.01.15 між ТОВ "Юнайтед Алко" (постачальник), який діяв на підставі договору доручення від 01.12.14 /12-14-ПР та ПП "Олександра" (покупець) був укладений договір поставки напоїв № ХА-50/09, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставляти покупцю напої (товар) партіями згідно із замовленням останнього, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору (а.с.11-16).

Згідно з п.1.2 договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначаються по домовленості сторін та вказуються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.5. договору передбачено, що разом з товаром постачальник передає покупцю наступні документи: накладна та товарно-транспортна накладна, податкова накладна, посвідчення якості та сертифікати відповідності.

Як передбачено п.4.1. договору, ціни на товар вільні. Ціна товару визначається за домовленістю сторін у момент передачі товару і зазначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Строк оплати за отриманий товар: 100% передоплати; відстрочка платежу на 14 календарних днів з дня отримання товару покупцем (п.4.3. договору).

Термін дії договору, встановлений п.6.1 - з дати підписання сторонами протягом 2-х років, а по грошовим зобов'язанням - до їх повного виконання.

На виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 42 904,56 грн., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (а.с.17-52).

З метою вирішення питання погашення заборгованості постачальник 19.03.16 звернувся до ПП "Олександра" з претензією (вих.№19/03), в якій просив оплатити борг по договору протягом 7-ми днів з дня отримання претензії (а.с.55).

Покупець зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар своєчасно у повному обсязі не виконав, сплативши за отриманий товар 6 572,34 грн., що призвело до виникнення заборгованості на суму 36 332,22 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ "Юнайтед Алко" до господарського суду з позовом про стягнення суми основного боргу та штрафних (фінансових) санкцій за прострочення виконання зобов'язань по поставці.

Задовольняючи позовні вимоги частково суди вказали на те, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 42 904,56 грн., факт прийняття якого не заперечується сторонами, підтверджується видатковими накладними, транспортними накладними, при цьому покупець його оплатив частково на суму 6 572,34 грн., про що свідчить банківська виписка з особового рахунку позивача (а.с.53-54). А тому, сума основного боргу відповідача за договором на суму 36 332,22 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.15 по 31.12.15 (а.с.58) підлягає задоволенню. При цьому, видатковими накладними було зафіксовано факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних правовідносин, які є документальним підтвердженням передачі відповідачу товару та доказом права вимоги щодо оплати грошових коштів за поставку цього товару, зважаючи на положення ч.2 ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Стосовно доводів про те, що ТОВ "Юнайтед Алко" є лише повіреним в укладеному договорі поставки, а отже не є власником проданого товару та коштів за проданий товар, а тому позивач не може від власного імені висувати вимоги до відповідача, суди обох попередніх інстанцій дійшли згоди, що договором доручення від 01.12.14 між ТОВ "ЛГЗ "Прайм" (довіритель) та ТОВ "Юнайтед Алко" (повірений) був укладений договір доручення № 01/12-14-ПР, за яким позивачеві надано право на звернення до суду з приводу невиконання чи/або неналежного виконання третіми особами договірних зобов'язань з правом повіреного сплачувати судові витрати, стягувати на свою користь грошові кошти довірителів, неустойку, пеню, штрафні санкції, що узгоджується із диспозитивністю норм ч.ч.1, 3 ст. 243 ЦК України та ч.2 ст. 1000 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки місцевого та апеляційного суду вірними зважаючи на таке.

Посилання у касаційній скарзі на те, що судами спотворено норми матеріального права, щодо комерційного представництва і до вказаного договору доручення від 01.12.14 /12-14-ПР не підлягають застосуванню положення Глави 31 ГК України (436-15) , яка регулює комерційне представництво у сфері господарювання, не заслуговують на увагу суду, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 243 ЦК України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх інстанцій, що за правовою природою договір доручення від 01.12.14 № 01/12-14-ПР є комерційним представництвом, і оскільки вказаний договір укладений з вимогами, необхідними саме для такого виду договору та недійсним у судовому порядку не визнавався, мотиви касаційної скарги з цього приводу не заслуговують на увагу.

Крім того, ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на положення вказаних норм, суд касаційної інстанції має зазначити, що висновки попередніх інстанцій про наявність не виконаного зобов'язання по оплаті поставки алкогольних напоїв та підстави для задоволення позовних вимог у цій частині є вірними.

Часткове не погашенням боржником суми боргу вчасно за поставку напоїв, дає підстави для погодження із висновками судів про нарахування 3% річних та штрафу за користування чужими грошовими коштами. Щодо суми заявленого розміру пені, то вона вірно судами задоволена частково, зважаючи на вимоги положень ч.6 ст. 232 ГК України, ч.2 ст. 343 ГК України та не вірний її розрахунок позивачем. Щодо відмови у задоволенні штрафу повністю, то дійсно оскільки відповідно ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, тому судові акти у цій частині є цілком правомірними.

Зважаючи на вимоги вказаних норм і те, що суд касаційної інстанції не вдається до арифметичного перерахунку розміру фінансових нарахувань, оскільки це суперечило б ст. 111-7 ГПК України, за змістом якої, суд касаційної інстанції не переоцінює ні докази, ні обставини справи, ні арифметичну вірність розрахунків; він лише здійснює перевірку правильності застосування норм права, які в даному випадку застосовані вірно, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій вірно застосовані положення вимог вказаного законодавства і задоволено вимоги про стягнення штрафних (фінансових) санкцій частково.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Олександра" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.16 у справі № 922/1594/16 залишити без змін.