910/1607/16 Про стягнення збитків - 22.11.2016 Прийняття

Головуючого судді Шевчук С.Р. (доповідач) суддів Кролевець О.А., Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Артфінброк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 910/1607/16 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Артфінброк" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національного банку України Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" про стягнення збитків 511 261,17 грн в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явилися

- відповідача: Маслова В.М., дов. № 18-225/8462 від 11.02.2015

- третьої особи: Кошарський О.В., дов. № 625/03 від 03.10.2016

У лютому 2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Артфінброк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" про стягнення збитків 511 261,17 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2016 у справі № 910/1607/16 (суддя Босий В.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 (у складі головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Тищенко О.В., Гончарова С.А.), у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ТОВ "ФК "Артфінброк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 22, 319, 321 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, зазначаючи, що внаслідок недодержання відповідачем правил здійснення господарської діяльності було порушено майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним йому майном та завдано збитків, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 910/1607/16 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У судовому засіданні 22.11.2016, представник третьої особи заперечив проти доводів касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 25.04.2013 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Західнафтопром" (клієнт) був укладений договір про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування № 15798/2 Вол.-Вол., на підставі якого банк зобов'язався відкрити клієнту поточні рахунки та здійснити їх розрахунково-касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та умов цього договору.

На підставі постанови правління Національного банку України від 28.02.2014 № 107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду 28.02.2014 прийнято рішення №9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку. Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на три місяця з 03.03.2014 по 02.06.2014.

ТОВ "Торгова компанія "Західнафтопром" звернулося до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку із заявою про визнання кредитором від 25.06.2014.

16.10.2014 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №226/14 щодо затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, згідно якого грошові вимоги ТОВ "Торгова компанія "Західнафтопром" акцептовані в сумі 511 261,17 грн.

27.11.2015 між ТОВ "Торгова компанія "Західнафтопром" (клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "Артфінброк" був укладений договір факторингу (у вигляді відступлення права грошової вимоги) № 0611-2015/ЮОФК, відповідно до п.1.1 якого ТОВ"Фінансова компанія "Артфінброк" зобов'язується передати грошові кошти в сумі 230 067,50 грн клієнту за плату, а клієнт відступає ТОВ "Фінансова компанія "Артфінброк" своє право грошової вимоги в розмірі 511 261,17 грн, включаючи всі види штрафних санкцій (у тому числі, пеню, яка може бути нарахована за прострочення виконання грошового зобов'язання, що мало місце як до, так і після укладення цього договору), яке належить клієнту на підставі договору № 15798/2 Вол.-Вол. від 25.04.2013, укладеного між клієнтом та Банком.

24.12.2015 позиваченм на адресу Банку було направлено повідомлення про відступлення права грошової вимоги за договором № 15798/2 Вол.-Вол. від 25.04.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2015 р. у справі № 826/19469/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 та Вищого адміністративного суду від 02.11.2015, визнано протиправною бездіяльність Національного банку України у період з 01.07.2011 по 28.02.2014 щодо не вжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ "Брокбізнесбанк", яка виразилась у порушенні строків: проведення інспекційної планової перевірки ПАТ "Брокбізнесбанк" не рідше одного разу на 36 місяців; надання ПАТ "Брокбізнесбанк" результатів інспекційної перевірки за період з 01.07.2008 по 01.08.2013, встановлених статтею 19 Господарського кодексу України; повідомлення ПАТ "Брокбізнесбанк" про встановлення рейтингової оцінки за системою САМЕLS за результатами інспекційної перевірки за період з 01.07.2008 по 01.08.2013; визнано протиправною бездіяльність Національного банку України в період листопада 2013 року - лютого 2014 року щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ "Брокбізнесбанк" на підставі проведеної перевірки та складеного Звіту про інспектування ПАТ "Брокбізнесбанк" за період з 01.07.2008 по 01.08.2013 та встановленої рейтингової оцінки САМЕLS, що є порушенням вимог статті 73 Закону України "Про банки та банківську діяльність", пункту 5 глави 2, пункту 4 глави 3, пункту 5 глави 4, пункту 5 глави 5, пункту 4 глави 6 "Положення про порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою САМЕLS".

Звертаючись з позовом, позивач зазначає про спричинення йому збитків у розмірі 511 261,17 грн, завданих неправомірною бездіяльністю відповідача щодо незастосування заходів впливу до Банку.

Відмовляючи у задоволені позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 614 ЦК України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Обґрунтовуючи завдані збитки позивач посилається на те, що на підставі договору факторингу (у вигляді відступлення права грошової вимоги) № 0611-2015/ЮОФК від 27.11.2015 позивач набув від ТОВ "Торгова компанія "Західнафтопром" право грошових вимог до Банку як сторони за договором № 15798/2 Вол.-Вол. від 25.04.2013 на суму 511 261,17 грн.

При цьому, на вказану суму грошові вимоги ТОВ "Торгова компанія "Західнафтопром" були акцептовані згідно рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 226/14 від 16.10.2014 щодо затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку.

Таким чином, станом на момент укладення договору факторингу (у вигляді відступлення права грошової вимоги) № 0611-2015/ЮОФК від 27.11.2015 грошові вимоги кредитора Банку були внесені до реєстру вимог кредиторів.

В той же час, за змістом п. 1.1 вказаного договору право вимоги до боржника переходить ТОВ "Фінансова компанія "Артфінброк" з дати перерахування всієї суми фінансування і повного розрахунку з клієнтом у порядку, визначеному його пунктом 2.2.

Згідно з п. 2.2 договору № 0611-2015/ЮОФК від 27.11.2015 ТОВ "Фінансова компанія "Артфінброк" передає клієнтові грошові кошти на загальну суму 230 067,50 грн частинами протягом 15 робочих днів з моменту підписання цього договору, шляхом перерахування коштів на рахунки клієнта, визначені у розділі 10 цього договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання ним вимог п. 2.2 договору № 0611-2015/ЮОФК від 27.11.2015, що позбавляє суд можливості встановити обставини та момент набуття ним прав вимоги до Банку за договором № 15798/2 Вол.-Вол. від 25.04.2013.

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що договір факторингу (у вигляді відступлення права грошової вимоги) № 0611-2015/ЮОФК від 27.11.2015 був укладений між позивачем та ТОВ "Торгова компанія "Західнафтопром" після набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 826/19469/14, якою визнано протиправною бездіяльність Національного банку України у період з 01.07.2011 по 28.02.2014 щодо не вжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ "Брокбізнесбанк", та після запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Брокбізнесбанк".

Згідно з положеннями ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем не доведено в чому саме полягає причинно-наслідковий зв'язок між заявленими ним до стягнення збитками та протиправною бездіяльністю відповідача у період з 01.07.2011 по 28.02.2014, а також самого факту завдання відповідачем збитків.

Щодо доводів касаційної скарги, про неможливість банком виконати кредиторські вимоги скаржника внаслідок існування обмеження, встановленого п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", через бездіяльність НБУ, та як наслідок виникнення збитків у скаржника, то як вірно було встановлено судами попередніх інстанцій, договір факторингу, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до банку, був укладений після запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Брокбізнесбанк", а отже позивач, при укладені договору, був обізнаний з наявними обмеженнями.

На підставі викладеного вище, враховуючи, що позивачем не доведено, що протиправна бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, що виникли у позивача, - наслідком такої бездіяльності, як і не доведено наявності самих збитків, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про відсутність правових підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 910/1607/16.