910/905/16 Про визнання недійсним договору кредитної лінії - 15.11.2016 Прийняття

У січні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Креатив" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання недійсним договору кредитної лінії № 1 від 14 січня 2014 року, укладеного між ним та відповідачем.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що спірний договір було укладено у результаті зловмисної домовленості між колишнім керівництвом позивача та представниками відповідача щодо видачі банком значних кредитних коштів на користь позивача з їх подальшим незаконним виведенням з компанії за межі України, в результаті чого у ПАТ "Креатив" виникла перед банком кредитна заборгованість, існує ризик втрати товариством свого майна, що відповідно до ст. 232 ЦК України є підставою для визнання зазначеного договору недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06 квітня 2016 року (суддя: Чебикіна С.О.) у позові відмовлено з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами факту існування під час укладення договору зловмисної домовленості між колишнім керівником позивача, який діяв на підставі статуту ПАТ "Креатив" не як представник, а як виконавчий орган товариства, та представником відповідача, який уклав спірний договір.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2016 року (склад колегія суддів: Майданевич А.Г. - головуючий, Сулім В.В., Корсакова Г.В.) рішення господарського суду міста Києва від 06 квітня 2016 року залишено без змін.

Не погодившись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Приватне акціонерне товариство "Креатив" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 14 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (банк, відповідач) в особі начальника філії - Кіровоградського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" Кабова Ю.В., який діє на підставі довіреності від 10 червня 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В., та Приватним акціонерним товариством "Креатив" (позичальник, позивач) в особі Генерального директора ОСОБА_12, який діє на підставі Статуту, було укладено договір кредитної лінії № 1 (далі за текстом - кредитний договір), що діє зі змінами та доповненнями внесеними до нього додатковими договорами №1 від 14 січня 2015 року, № 2 від 27 лютого 2015 року, № 3 від 31 березня 2015 року, № 4 від 29 травня 2015 року, № 5 від 30 червня 2015 року та № 6 від 31 серпня 2015 року.

Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику на умовах цього договору кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом кредитування в розмірі 20 000 000,00 доларів США з остаточним терміном повернення кредитних коштів не пізніше 15 січня 2017 року у порядку та на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов'язався отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені договором терміни кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором

На виконання умов договору 16 січня 2014 року банк надав позивачу кредит у розмірі 20 000 000,00 доларів США, що підтверджується виписками по рахунку обліку заборгованості позичальника.

21 січня 2016 року Приватне акціонерне товариство "Креатив" звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" у даній справі про визнання недійсним укладеного між ним та відповідачем договору кредитної лінії № 1 від 14 січня 2014 року, посилаючись на те, що договір укладено в результаті зловмисної домовленості між колишнім керівництвом позивача та представниками відповідача, що відповідно до ст. 232 ЦК України є підставою для визнання зазначеного договору недійсним.

Відповідно до ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Підстава для визнання правочину недійсним, передбачена наведеною нормою, стосується лише тих правочинів, які вчиняються особою не самостійно, а через представника, який, вчиняючи правочин, не виражає власну волю, а доносить до контрагента волю особи, яку він представляє.

Відповідно до абзацу 4 пункту 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, спірний кредитний договір укладено між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (банк, відповідач) в особі начальника філії - Кіровоградського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" Кабова Ю.В., який діє на підставі довіреності від 10 червня 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В., та Приватним акціонерним товариством "Креатив" (позичальник, позивач) в особі Генерального директора ОСОБА_12, який діє на підставі Статуту. Тобто, спірний договір зі сторони позичальника - Приватного акціонерного товариства "Креатив" укладено не представником, а виконавчим органом юридичної особи - Генеральним директором товариства, повноваження якого ґрунтувались на Статуті ПАТ "Креатив". Докази усунення ОСОБА_12. з посади Генерального директора товариства станом на час укладення спірного правочину в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 161 ЦК України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Згідно з п.п. 10.1., 10.8.. Статуту ПАТ "Креатив" виконавчим органом товариства є одноособово Генеральний директор, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства і є підзвітним Загальним зборам акціонерів, Наглядовій раді та діє на підставі цього Статуту та чинного законодавства України. Генеральний директор укладає всі види контрактів (договорів) з урахуванням положень п. 9.2. цього Статуту.

Відповідно до п. 9.2 статуту ПАТ "Креатив" до компетенції наглядової ради віднесено, зокрема, прийняття рішень про укладання кредитних угод, іпотеки, застави, давальницьких, розпорядження основними фондами, майновими правами на суму більше 100 000 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням наглядової ради ПАТ "Креатив", оформленим протоколом засідання № 1 від 10 січня 2014 року, було надано згоду на укладення товариством з ПАТ "Ощадбанк" договору кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в еквіваленті 20 000 000 дол. США з фіксованою відсотковою ставкою в розмірі 11% річних та з остаточним терміном повернення не пізніше 15 січня 2017 року та надано генеральному директору ПАТ "Креатив" ОСОБА_12 повноваження на підписання від імені позивача Кредитного договору.

Згідно зі ст. 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов'язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема кредитний комітет.

Відповідно до Положення про кредитний комітет ПАТ "Ощадбанк", затвердженого постановою правління АТ "Ощадбанк" № 528 від 28 вересня 2012 року, яке діяло станом на час підписання спірного кредитного договору, кредитний комітет є колегіальним робочим органом, що створюється відповідно до рішення правління банку, основні завдання якого полягають у забезпеченні додаткових заходів з метою управління ризиками та у формуванні і проведенні кредитної політики банку (крім клієнтів роздрібного бізнесу) згідно зі стратегічними та поточними планами діяльності банку, його бізнес-планом.

До компетенції кредитного комітету відноситься розгляд питань щодо проведення конкретних кредитних операцій за зверненнями підприємств, організацій, фінансових установ, фізичних осіб та прийняття рішень про їх доцільність і умови проведення кожної конкретної операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням кредитного комітету АТ "Ощадбанк" по третьому питанню, оформленим протоколом № 1-1 від 14 січня 2014 року, було надано повноваження філії - Кіровоградському обласному управлінню АТ "Ощадбанк" відкрити приватному акціонерному товариству "Креатив" кредитну лінію з максимальним лімітом 20 000 000 дол. США, з відсотковою ставкою в розмірі 11% річних та з остаточним терміном повернення не пізніше 15 січня 2017 року та уповноважено начальника філії - Кіровоградського обласного управління АТ "Ощадбанк" Кабова Ю.В. на укладення кредитного договору. На момент укладення спірного правочину повноваження начальника філії - Кіровоградського обласного управління АТ "Ощадбанк" підтверджувались нотаріально посвідченою довіреністю від 10 червня 2013 року.

Зазначене рішення кредитного комітету АТ "Ощадбанк" було затверджене постановою правління АТ "Ощадбанк" № 09 від 14 січня 2014 року відповідно до Постанови правління АТ "Ощадбанк" № 117-2 від 05 грудня 2005 року, якою передбачено, що надання кредитів юридичним особам у національній та іноземній валютах здійснюється на підставі прийнятих позитивних рішень кредитними комітетами в межах їх повноважень щодо розміру суми кредиту (ліміту кредиту), а у разі перевищення ліміту кредиту - після затвердження рішення відповідним органом управління банку, при цьому кредитним комітетом банку встановлено ліміт до 5 млн. євро (включно), в сумі від 5 млн. євро відповідне рішення кредитного комітету банку підлягає затвердженням правлінням банку.

Таким чином спірний кредитний договір від імені ПАТ "Креатив" підписано Генеральним директором, який діяв на підставі Статуту товариства та мав повноваження на укладення спірного договору відповідно до рішення наглядової ради ПАТ "Креатив", та від імені ПАТ "Ощадбанк" договір підписано представником на підставі рішення повноважного колегіального органу банку, що, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, свідчить про відсутність будь-яких зловмисних домовленостей між керівництвом позивача та представниками відповідача.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору за ст. 232 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосовуванню у випадках, коли правочин вчинено юридичною особи особою не самостійно, а через представника, а оспорюваний правочин було укладено Генеральним директором позивача, який є виконавчим органом юридичної особи та не підпадає під поняття представника.

При цьому, факт укладення спірного договору внаслідок зловмисної домовленості колишнього керівництва з відповідачем, про що зазначав позивач, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, існування обставин злочинної діяльності певних осіб або встановлення факту злочинної змови, може доказуватись, зокрема, матеріалами кримінального провадження, вироком суду у кримінальному провадженні тощо. Однак, судами не встановлено обставин звернення позивача до правоохоронних органів з метою встановлення та перевірки зазначених ним обставин зловмисної домовленості при укладенні спірного кредитного договору, відповідні докази такого звернення відсутні в матеріалах справи.

Врахувавши наведене, суди правильно відмовили у задоволенні позовних вимог.

Твердження позивача про те, що суди попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права протиправно відмовили у задоволенні його клопотання про залучення до участі у справі публічну компанію з обмеженою відповідальністю О Джей Ес Сі Креатив Груп Паблік Лімітед та публічне акціонерне товариство "Креатив Груп" у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, є безпідставним та колегією суддів до уваги не приймається, оскільки, як вірно встановлено судами з урахуванням положень ч.ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України, внаслідок прийняття судового рішення по даній справі зазначених осіб не буде наділено новими правами та не буде покладено на них нових обов'язків. З огляду на викладене місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно відхилив клопотання позивача про залучення до участі у справі зазначених третіх осіб.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, у відповідності до вимог закону та встановлених обставин, вирішив спір у справі. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст. 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій під час прийняття рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.