910/2333/16 Про стягнення відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах - 15.11.2016 Прийняття

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 2 869 593,73 грн. відрахувань (відсотків).

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2016 у справі № 910/2333/16 (суддя Прокопенко Л.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 (судді Разіна Т.І.- головуючий, Остапенко О.М., Шапран В.В.), у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що Товариством укладено договір про оплату відрахувань за імпорт обладнання і/або матеріальних носіїв з іншою уповноваженою організацією та врегульовано питання щодо сплати відрахувань (процентів) за попередній період.

Об'єднання, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просило судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони у відповідності до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Об'єднання є організацією, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом від 20.12.2007 № 2/У, виданим позивачеві Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України;

- Товариство у період з 13.02.2013 по 25.12.2014 (згідно із заявою про збільшення розміру позовних вимог) імпортувало на митну територію України товари (обладнання і матеріальні носії), із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, передбачені Законом України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) , і з яких мало сплатити згадані відрахування;

- станом на час здійснення Товариством імпорту вказаного обладнання на митну територію України (у період з 13.02.2013 по 25.12.2014) Об'єднання було єдиною уповноваженою організацією на здійснення збирання і розподілу між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується листом Державної служби інтелектуальної власності України від 17.06.2015 № 1-7/4782;

- Товариство під час ввезення на митну територію України імпортованого обладнання та матеріальних носіїв не сплатило необхідні відрахування в розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 "Про розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (992-2003-п) (зі змінами);

- з урахуванням вартості імпортованого обладнання та матеріальних носіїв Об'єднанням нараховано до стягнення з Товариства 2 869 593,73 грн. заборгованості із відрахувань (відсотків).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 01.09.2015 Товариством укладено договір № ІМ-0109/15 з Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнське Агентство Авторських прав" про виплату відрахувань імпортером обладнання і/або матеріальних носіїв, а також додаткові угоди до договору. Договір набув чинності з дня його підписання і діє до 31 серпня 2018 року.

За умовами додаткової угоди від 01.09.2015 № 1 до договору № ІМ-0109/15 Товариство та організація колективного управління узгодили сплату невиплачених Товариством відрахувань за попередні роки на рахунок Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав".

Згідно з додатковою угодою від 01.02.2016 № 2 до договору № ІМ-0109/15 Товариство та організація колективного управління конкретизували порядок, розміри і строки сплати відрахувань за попередній період, узгодивши, що попереднім періодом є березень 2014 року - серпень 2015 року; погодили застосування умов договору до відносин між ними, які виникли до його укладення (частина третя статті 631 Цивільного кодексу України); узгодили, що порядок виплати відрахувань за всі або будь-який з календарних років, що передують попередньому періодові погоджується ними шляхом укладення додаткових угод до договору не пізніше 01.01.2017.

Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське Агентство Авторських прав" є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується виданим Державною службою інтелектуальної власності України свідоцтвом від 29.12.2014 за № 3/у.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства на користь Об'єднання зазначених відрахувань.

За приписами частини другої статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Частиною п'ятою статті 42 Закону встановлено, що розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Згідно з приписами частини сьомої статті 42 Закону зібрані кошти, що зазначені у частинах другій і четвертій цієї статті, розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного управління не передбачено інше, то ці кошти розподіляються у таких пропорціях: авторам - 50 відсотків, виконавцям - 25 відсотків і виробникам фонограм (відеограм) - 25 відсотків.

Розміри відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, врегульовано у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 (992-2003-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2005 № 581 (581-2005-п) щодо заявленого періоду з 13.02.2013 по 06.03.2014, а з 07.03.2014 - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2014 № 55 (55-2014-п) ).

Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, затверджено наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 № 780/123/561 (z1153-03) (далі - Порядок від 24.11.2003).

Відповідно до пункту 7 Порядку від 24.11.2003 під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою № 992 (992-2003-п) , перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами частини третьої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У вирішенні спору суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством укладено договір з Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнське Агентство Авторських прав" про виплату відрахувань імпортером обладнання і/або матеріальних носіїв, додатковими угодами до якого (договору) врегульовано і питання сплати відрахувань (процентів) за попередній період.

Позивач, у свою чергу, у вирішенні спору зазначав про те, що, оскільки: Об'єднання станом на час здійснення Товариством імпорту на митну територію України відповідних товарів (обладнання і матеріальних носіїв) було єдиною організацією, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань; обов'язок зі сплати відрахувань виник у Товариства в силу законодавчих приписів під час ввезення на митну територію України відповідного обладнання і матеріальних носіїв, - то саме на користь позивача підлягає сплати заборгованості з відрахувань за спірний період.

Проте така позиція Об'єднання є помилковою, оскільки Товариство мало право (за відсутності законодавчої заборони) вирішити питання щодо сплати заборгованості з відрахувань (відсотків) з уповноваженою організацією, повноваження якої зі збору і розподілу коштів від відрахувань (відсотків) є дійсними станом на час здійснення відповідної дії (фактичної оплати). Тобто, з урахуванням того, що такі відрахування (відсотки) як винагорода у подальшому розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм), після перерахування заборгованості з відрахувань уповноваженій організації, відсутні підстави вважати, що зазначене питання залишилося неврегульованим.

Однак у вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій лише формально послалися на укладений Товариством договір з уповноваженою організацією та на врегулювання питання щодо сплати заборгованості з відрахувань (відсотків) за попередній період, не проаналізувавши змісту умов договору та не врахувавши, що:

- заявлений Об'єднанням до стягнення період охоплює час з 13.02.2013 по 25.12.2014, тоді як додаткова угода № 2 до договору № ІМ-0109/15 стосується періоду заборгованості з березня 2014 року по серпень 2015 року (обставин щодо укладення додаткових угод до договору № ІМ-0109/15, які б стосувалися інших попередніх періодів, судами не встановлено);

- заявлена до стягнення сума становить 2 869 593,00 грн., у той час як сума погодженої у додатковій угоді № 2 до договору № ІМ-0109/15 заборгованості з відрахувань за період з березня 2014 року по серпень 2015 року становить 65 171,04 грн. (відповідно, за період з березня 2014 року по грудень 2014 включно 54 258,64 грн.). Судами не з'ясовано причини розбіжностей у заявленій до стягнення сумі та сумі, яка погоджена у договорі за відповідний період;

- обов'язок зі сплати відрахувань в силу законодавчих приписів виник у Товариства як у імпортера під час ввезення на митну територію України відповідного обладнання і матеріальних носіїв, відповідно, виконання такого обов'язку не ставиться у залежність від того, чи буде погоджено у майбутньому Товариством сплату заборгованості з відрахувань (відсотків) із Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнське Агентство Авторських прав" у додатковій угоді до договору.

За наведених обставин з метою правильного вирішення спору у даній справі судам належало:

- дослідити фактичні обставини стосовно ввезення Товариством спірного обладнання та матеріальних носіїв і їх відповідності критеріям, зазначеним у статті 42 Закону і додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 (992-2003-п) (з урахуванням внесених змін до постанови Кабінету Міністрів України та періодів ввезення на митну територію України відповідних товарів), спростувавши або підтвердивши наявність у нього відповідних функціональних можливостей;

- у залежності від наведеного встановити суму відрахувань (відсотків), яку мало сплатити Товариство;

- дослідити, чи врегульовано Товариством питання щодо сплати заборгованості з відрахувань (відсотків) за заявлений до стягнення період з Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнське Агентство Авторських прав" (за умови встановлення, що така заборгованість існує або існувала);

- з'ясувати, чи відповідає узгоджена та фактично сплачена Товариством заборгованість з відрахувань (відсотків) на користь Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське Агентство Авторських прав" тій сумі відрахувань, яку мало сплатити Товариство за відповідний період;

- перевірити правильність нарахування позивачем сум до стягнення.

Не здійснивши ж цього, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.