Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Панової І.Ю., суддів: Жукової Л.В., Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі № 904/1751/16 господарського суду Дніпропетровської області за заявою Приватного підприємства "АГРО-ФТ" про Банкрутство за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" - Борецький Б.О.

Приватним підприємством "АГРО-ФТ" подано до господарського суду заяву про банкрутство Приватного підприємства "АГРО-ФТ" (далі - ПП "АГРО-ФТ", боржник) в порядку ст. 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2016 у справі № 904/1751/16 заяву ПП "АГРО-ФТ" про порушення провадження у справі про банкрутство ПП "АГРО-ФТ" прийнято до розгляду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016 на підставі ст. 94 Закону про банкрутство порушено провадження у справі № 904/1751/16 про банкрутство ПП "АГРО-ФТ", введено процедуру санації боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим санацією ПП "АГРО-ФТ" керівника боржника Кузнєцова Василя Віталійовича, розпорядником майна ПП "АГРО-ФТ" призначено арбітражного керуючого Андросову Вікторію Євгенівну.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - ПАТ "Банк Кредит Дніпро", банк) звернулось із апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі № 904/1751/16 припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016 у справі № 904/1751/16 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Припиняючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Банк Кредит Дніпро", суд апеляційної інстанції зазначив, що виходячи з аналізу норм ст.ст. 10, 11 Закону про банкрутство, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу кредитора - сторони (учасника провадження у справі про банкрутство) з моменту визнання її грошових вимог до боржника, а також надання правової оцінки змісту вказаних вимог господарським судом та прийняття відповідної ухвали.

Із матеріалів справи, а саме грошових вимог ПАТ "Банк Кредит Дніпро" у справі про банкрутство ПП "АГРО-ФТ", колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що банк звернувся з заявою конкурсного кредитора про грошові вимоги до боржника, яку ухвалою господарського суду від 06.05.2016 прийнято до розгляду, як таку, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 23 Закону про банкрутство, та підлягає розгляду у попередньому засіданні. Проте, на час звернення скаржника з апеляційною скаргою, господарським судом не були розглянуті грошові вимоги кредиторів та не затверджено реєстр вимог кредиторів.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, заявник апеляційної скарги не набув у встановленому порядку статусу учасника справи про банкрутство, тому на момент звернення з апеляційною скаргою був позбавлений можливості оскаржити судове рішення у справі про банкрутство.

Крім того, судом другої інстанції зазначено, що при зверненні з апеляційною скаргою ПАТ "Банк Кредит Дніпро" не доведено, що оскаржуваною ухвалою місцевого суду вирішено питання про його (скаржника) права та обов'язки.

Враховуючи зазначене, керуючись ст.ст. 1, 10, 11, 94 Закону про банкрутство, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на момент звернення з апеляційною скаргою не мало статусу кредитора ПП "АГРО-ФТ" або іншого учасника, відтак, не є стороною у даній справі про банкрутство у розумінні норм ст. 1 Закону про банкрутство, а оскаржувана в апеляційному порядку ухвала не стосується його прав та обов'язків, а тому банк не мав права апеляційного оскарження прийнятої у справі ухвали суду першої інстанції від 06.04.2016 відповідно до положень ст. 91 ГПК України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції в оскаржуваної ухвалі дійшла висновку, що подана ПАТ "Банк Кредит Дніпро" апеляційна скарга не підлягає розгляду в господарському суді в порядку апеляційного провадження, тому апеляційне провадження, порушене за апеляційною скаргою ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016 у справі № 904/1751/16, суд апеляційної інстанції припинив на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як таке, що помилково порушене.

Не погоджуючись із винесеною судом апеляційної інстанції ухвалою, ПАТ "Банк Кредит Дніпро" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі № 904/1751/16, а справу № 904/1751/16 передати на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 91, 106 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку винесену судом апеляційної інстанції ухвалу, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно вимог ч. 1 ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) та цим Законом.

Частиною шостою статті 106 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно вимог ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що мають статус сторони чи учасника у справі про банкрутство, мають право на оскарження судових рішень у справі про банкрутство.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 29.08.2016, ПП "АГРО-ФТ" подано до господарського суду заяву про банкрутство ПП "АГРО-ФТ" в порядку ст. 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву" Особливості провадження санації боржника його керівником".

Згідно вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керівник боржника має право подати в порядку, встановленому цим Законом, заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов:

за наявності рішення органу, до повноважень якого згідно із законодавством або установчими документами боржника віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у разі якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу боржника, до повноважень якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника;

за наявності плану санації та письмової згоди всіх забезпечених кредиторів, а також кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує 50 відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санацією керівника боржника.

Для проведення санації боржника його керівником з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею, керівник боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна.

Вищий господарський суд України дійшов висновку, що обов'язковою передумовою звернення керівника боржника до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 94 Закону є, зокрема, наявність письмової згоди всіх забезпечених кредиторів на впровадження плану санації та на призначення керуючим санацією керівника боржника.

Враховуючи викладене, забезпечений кредитор, чиї майнові інтереси, враховуючи вимоги ч.ч.1-3 ст. 94 Закону, прямо зачіпає факт порушення провадження у справі про банкрутство за правилами вказаної статті, має право на апеляційне оскарження ухвали господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство з метою впровадження санації боржника його керівником

Дніпропетровський апеляційний господарський суд в оскаржуваній ухвалі від 29.08.2016 встановив, що ПАТ "Банк Кредит Дніпро" звернулось з заявою про грошові вимоги до боржника - ПП "АГРО-ФТ", яку ухвалою господарського суду від 06.05.2016 прийнято до розгляду, як таку, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 23 Закону про банкрутство, та підлягає розгляду у попередньому засіданні.

Проте, встановивши, що на час звернення скаржника з апеляційною скаргою, господарським судом не були розглянуті грошові вимоги кредиторів та не затверджено ухвалою реєстр вимог кредиторів, а отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, заявник апеляційної скарги не набув у встановленому порядку статусу учасника справи про банкрутство, тому на момент звернення з апеляційною скаргою був позбавлений можливості оскаржити судове рішення у справі про банкрутство, суд другої інстанції припинив в оскаржуваній ухвалі апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу суду першої інстанції від 06.04.2016 про порушення провадження у справі про банкрутство та введення процедури санації на підставі ст. 94 Закону про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку, суд апеляційної інстанції дійшов зазначених висновків без врахування особливостей, що передбачені вимогами ст. 94 Закону про банкрутство, а також, в порушення вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" не з'ясував належним чином правового статусу заявника апеляційної скарги у справі про банкрутство боржника.

Судом другої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, в даному випадку не надано правової оцінки доводам апеляційної скарги ПАТ "Банк Кредит Дніпро" про те, що банк вважає себе заставним кредитором боржника - ПП "АГРО-ФТ", про що керівник боржника в заяві про порушення справи про банкрутство не вказав, а також, Дніпропетровським апеляційним господарським судом не надана оцінка доводам заявника, що викладені в тексті апеляційної скарги про те, що останній не надавав згоду на впровадження плану санації та на призначення керуючим санацією керівника боржника в порядку ст. 94 Закону, крім того, в ухвалі про припинення апеляційного провадження не надана оцінка письмовим доказам, що містяться у справі та були подані банком в підтвердження своїх доводів, на момент винесення оскаржуваної ухвали Дніпропетровським апеляційним господарським судом .

Згідно вимог ч.ч.2,3 ст. 111-13 ГПК України, касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

У випадках скасування касаційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або про залишення без розгляду заяви у провадженні у справі про банкрутство, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції від 29.08.2016 у справі № 904/1751/16 підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі № 904/1751/16 скасувати. Справу № 904/1751/16 передати на розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.