Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Кравчука Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 у справі № 909/77/16 Господарського суду Івано-Франківської області за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" про стягнення заборгованості в сумі 2958674,61 грн за участю представників: позивача Старчик А.А. - предст. дов. від 18.04.2014; відповідача Замкова М.О. - предст. дов. від 12.01.2016;

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" про стягнення 429378,37 грн. 3% річних та 2529296,24 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з несвоєчасними розрахунками відповідача за договором купівлі-продажу природного газу відповідно до наданого розрахунку, з підстав, передбачених умовами договору та статтями 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 193, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач відхилив позовні вимоги з тих мотивів, що підставою для проведення остаточного розрахунку за спожитий газ є акти приймання-передачі спожитого газу, документального підтвердження своєчасного підписання яких та їх направлення позивачу матеріали справи не містять, відтак, просив витребувати у позивача докази на підтвердження своєчасності направлення відповідних актів; вказав, що в силу приписів статті 538 Цивільного кодексу України у зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку направити відповідачу примірник підписаного обома сторонами акта прийому-передачі природного газу, у нього не виникло права вимоги здійснення відповідачем зустрічного обов'язку з остаточного розрахунку.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2016 (суддя Шкіндер П.А.) в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 (судді: Скрипчук О.С. - головуючий, Давид Л.Л., Матущак О.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 429378,37 грн. 3% річних, 2529296,24 грн. інфляційних втрат, 44980,12 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 48818,14 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку; відстрочено виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 на два місяці до 21.09.2016.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову у справі скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального (статті 11, 525, 526, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України) та процесуального (статті 32, 34, 35, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України) права, а саме: суд не врахував, що відповідач заперечував факт отримання природного газу від позивача, покликаючись на преюдиціальні судові рішення, з яких вбачається відсутність відповідного товару у позивача як продавця та наявність спору позивача з третьою особою щодо права власності на природний газ, а акти прийому-передачі природного газу, надані позивачем, є безтоварними; не надавши доказів повернення актів приймання-передачі газу, позивач не довів факт передачі товару та прострочення строків оплати відповідачем; наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та річних суперечить умовам укладеного договору та порядку зарахування здійснених відповідачем платежів.

Додатково в судовому засіданні відповідач вказав на те, що сторони укладали додаткові угоди, якими здійснювали корегування планових обсягів спожитого газу, що є підтвердженням доводів відповідача про неможливість підтвердити обсяг фактично переданого газу та визначити розмір суми, належної до оплати, за відсутності підписаних обома сторонами актів прийому-передачі природного газу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевий господарський суд встановив, що 31.01.2013 позивач (продавець) та відповідач (покупець) уклали договір № 13-401-ПР купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до пункту 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Положеннями пункту 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Також місцевий господарський суд встановив, що відповідач надіслав на адресу позивача підписані та скріплені печаткою акти прийому-передачі природного газу, що вбачається з надання їх позивачем до позовної заяви; натомість з'ясував, що позивач зазначені вище примірники підписаних актів за жоден місяць не повернув.

При цьому відповідач надав докази отримання при здійсненні своєї господарської діяльності природного газу також від інших постачальників.

Застосувавши положення статей 538, 612, 613 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що між сторонами наявні правовідносини із зустрічного виконання зобов'язання, у яких у позивача у зв'язку з невиконанням ним свого обов'язку підписати та повернути акти приймання-передачі природного газу не виникло право вимоги виконання відповідачем зустрічного зобов'язання - здійснення остаточного розрахунку фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Разом з тим, переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, з'ясовуючи порядок розрахунків за спожитий газ, встановив, що за пунктом 4.1 договору сторони погодили, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу покупця.

Згідно з пунктом 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 Договору.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа, наступного за місяцем поставки газу на підставі акта приймання передачі.

Додатковою угодою № 3 від 31.12.2013 сторони внесли зміни до пункту 6.1 договору та виклали його в такій редакції: "6.1.Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць".

Апеляційний суд також встановив, що на виконання умов договору продавець з січня 2013 року по березень 2014 року передав, а покупець отримав природний газ разом на суму 104951540,44 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013, 30.06.2013, 31.07.2013, 31.08.2013, 28.02.2014, 31.03.2014, підписаними уповноваженими представниками сторін, однак, розрахунки за газ відповідач здійснив з порушенням строків оплати, у зв'язку з чим позивач нарахував на відповідні прострочення основного боргу 3% річних за період з 20.02.2013 по 27.11.2014 та інфляційні втрати за період з березня 2013 року по грудень 2014 року, які відповідач сплатити відмовився.

Розглянувши наявні матеріали справи та проаналізувавши доводи сторін, суд апеляційної інстанції вказав, що несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць не змінює встановлений договором строк оплати поставленого газу та не позбавляє відповідача обов'язку оплати обсягу отриманого природного газу протягом поточного місяця.

Судова колегія зазначає, що у відповідності до статей 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (статті 525, 526 Цивільного кодексу України, стаття 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторони узгодили в договорі, що відповідач здійснює оплату за газ виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки, не пов'язуючи здійснення таких поточних платежів із складанням та підписанням актів у місяці поставки, що не суперечить приписам частини першої статті 692 Цивільного кодексу України.

Вказуючи, що порядок взаєморозрахунків сторін слід визначати за правилами остаточного розрахунку за фактично переданий газ, який за змістом договору здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць, відповідач не надав доводів та доказів, що його неповна оплата за спожитий газ пов'язана з необхідністю здійснити остаточні розрахунки на підставі акта прийому-передачі природного газу, не навів фактичних даних, які засвідчували б невідповідність своїх показників комерційних вузлів обліку газу (відображені у актах прийому-передачі під час їх складання відповідачем) та відповідних даних позивача.

Суд апеляційної інстанції достовірно встановив, а відповідач не спростував, що відповідач, виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, мав усі дані для здійснення поточної оплати газу протягом місяця поставки, а несвоєчасне повернення позивачем підписаних актів не впливало на строк виконання відповідачем обов'язку, наведений в абзаці першому пункту 6.1 договору.

Судова колегія відхиляє також доводи відповідача про порушення позивачем постанови НРКЕ від 19.04.2012 "Про затвердження Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України" (z0721-12) , приписи якої не змінюють узгодженого сторонами порядку фіксації та оплати природного газу.

Оспорюючи в межах наявного спору про розрахунки належність отриманого газу позивачу (а не фактичне отримання газу на умовах укладеного договору), відповідач не надав доказів наявності договірних правовідносин з іншим постачальником, здійснення оплати за спірний газ третій особі.

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судова колегія констатує, що місцевий господарський суд помилково визначив у спірних правовідносинах зустрічними зобов'язання з підписання актів приймання-передачі природного газу та з оплати цього газу; не обґрунтував, що перешкоджало відповідачу здійснити поточні платежі протягом місяця поставки та чи пов'язана неповнота розрахунків та необхідність остаточних розрахунків з даними актів прийому-передачі.

Разом з тим, суд апеляційної повно та достовірно встановив істотні обставини справи, вірно застосував положення чинного законодавства щодо підстав та порядку виконання зобов'язання.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд вирішив спір відповідно до вимог статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надав оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судовому рішенні.

Доводи касаційної скарги не спростовують належно та повно встановлених судами істотних обставин справи та законності їх правових висновків відповідно до наведених вище положень законодавства; підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 у справі № 909/77/16 Господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін.