Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Кравчук Г.А., Рогач Л.І. за участю представників: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Острів - 1" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2016 р. у справі господарського суду № 916/3011/15 Одеської області за позовом Южненської міської ради до Приватного підприємства "Острів - 1" про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.09.2015 р. у справі № 916/3011/15, задоволені позовні вимоги. Зобов'язано Приватне підприємство "ОСТРІВ-1" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: Одеська обл, м. Южнее, вул. Приморська (біля дискотеки "ОСТРІВ"), площею 451,9 кв.м. на користь Южненської міської ради Одеської області шляхом знесення самовільно встановленої літньої площадки власними силами або за власний рахунок та привести земельну ділянку у придатний для використання стан. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду Приватне підприємство "Острів - 1" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2016 р. у справі № 916/3011/15 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Відповідач, Приватне підприємство "Острів - 1", з прийнятою ухвалою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить її скасувати та направити справу до Одеського апеляційного господарського суду в іншому складі для розгляду по суті апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.10.2016 р. задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 25.10.2016р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 01.11.2016 р. позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного підприємства "Острів - 1".

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Згідно з ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийняте 28.09.2015 р., підписане та оформлене, відповідно до вимог ст. 85 ГПК України - 01.10.2015 р., тобто останнім днем подання апеляційної скарги є 12.10.2015 р. (оскільки 11.10.2015 р. припадає на неділю), тоді як апеляційну скаргу Приватним підприємством "Острів - 1" подано до господарського суду Одеської області 03.03.2016 р., тобто поза межами строку встановленого ст. 93 ГПК України.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (п.п.22-23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 р., п.п.37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 р.).

У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р. суд зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип остаточності рішення, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (п. 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 29.10.2015 р.).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи встановив, що місцевим господарським судом дотримані вимоги ч. 1 ст. 64 ГПК України, оскільки останнім надсилалась поштова кореспонденція на юридичну адресу відповідача, яка вказана у всіх наявних матеріалах справи та підтверджувалось витягом з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та статуту підприємства (65481, Одеська обл. м. Южне, вул. Приморська, 12), проте, кореспонденція повернута без вручення її адресату у зв'язку "з закінченням терміну зберігання". Слід зазначити, що вищезазначена адреса скаржником також зазначена у касаційній скарзі.

Беручи до уваги вищевикладене, господарський суд апеляційної інстанції мотивовано відхилив клопотання відповідача про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Відповідно ч. 4 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Посилання заявника касаційної скарги, що між Приватним підприємством "Острів - 1" та Українським підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" не існує договірних відносин щодо доставки/вручення поштових відправлень та періодичних друкованих видань з відділенням поштового зв'язку м. Южне лише додатково підтверджує вірні висновки апеляційної інстанції про відсутність підстав для відновлення пропущеного процесуального строку, оскільки зазначена обставина носить суб'єктивний характер.

За таких обставин, ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2016 р. у справі № 916/3011/15 прийнята з дотриманням норм процесуального права і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2016 р. у справі № 916/3011/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Острів - 1" - без задоволення.