826/8630/16 Про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з органів поліції, поновлення на посаді, зобов`язання нарахувати і виплатити різницю в грошовому забезпеченні - 18.12.2019 Прийняття

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2017 у складі колегії суддів: Келеберди В. І., Качура І. А., Данилишина В. М. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 у складі колегії суддів: Ганечко О. М., Літвіної Н. М., Коротких А. Ю. у справі № 826/8630/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції у Києві Крищенка Андрія Євгеновича, треті особи: Святошинське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, Деснянське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання нарахувати і виплатити різницю в грошовому забезпеченні, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовам до Головного управління Національної поліції у місті Києві, заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції у місті Києві Крищенка Андрія Євгеновича, треті особи: Святошинське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, Деснянське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення (наказ) від 17.05.2016 № 443 о/с в частині призначення позивача старшим слідчим відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві;

- поновити позивача на посаді начальника відділення слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві з 17.05.2016;

- зобов`язати виплатити різницю в заробітку (грошовому забезпеченні) з 17.05.2016 по день поновлення.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2017 позовні вимоги задоволено.

2.1. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Наказом заступника Голови Національної поліції України - начальника головного управління Національної поліції у місті Києві Крищенка А. Є. від 16.03.2016 № 231 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділення слідчого відділу Святошинське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.

3.2. У подальшому, наказом заступника Голови Національної поліції України - начальника головного управління Національної поліції у місті Києві Крищенка А. Є. від 17.05.2016 3443 о/с ОСОБА_1 призначено старшим слідчим відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.

3.3. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки вважає, що оскаржуваний наказ є протиправним оскільки посаду начальника відділення слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві не було скорочено, позивача, не попереджено за 2 місяці про наступне вивільнення, і як наслідок без згоди його переведено на нижчу посаду.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що відповідачем не надано доказів скорочення посади начальника відділення слідчого відділу, яку обіймав позивач. Крім того, відповідачем не надано суду належних доказів персонального письмового попередження позивача про наступне вивільнення. Вказане в сукупності слугувало підставою для висновку судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем частини першої статті 58 Закону України "Про Національну поліцію".

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Головним управлінням Національної поліції у місті Києві подано касаційну скаргу, в якій орган державної влади просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

5.1. Доводи касаційної скарги відповідача мотивовані тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням матеріального та процесуального права, зокрема щодо надання оцінки доводам сторін.

5.2. Серед іншого відповідач зазначає про те, що судами попередніх інстанцій було допущено втручання в дискреційні повноваження органу виконавчої влади.

6. Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України 06.07.2005 № 2747-IV (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - КАС України (2747-15) ) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

9. Відповідно до статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII (580-19) ) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

10. Частиною другою статті 59 Закону № 580-VIII визначено, що час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

11. Крім того, частинами третьою-четвертою вказаної статті закріплено, що рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно - правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

12. Відповідно до статті 65 Закону № 580-VIII, переміщення поліцейських здійснюється: на рівнозначні посади, зокрема: у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський, зокрема: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду.

Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

13. Тобто, переведення поліцейського на нижчу посаду в разі скорочення штатів можливе виключно в разі відсутності рівнозначних посад.

14. Водночас, положеннями статті 68 Закону № 580-VIII, визначено, що у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції, відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

15. У даному випадку, колегія суддів уважає за необхідне встановлення під час розгляду спорів даної категорії чи дійсно у відповідачів мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штатів, та чи додержано ними норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про зміни в організації виробництва і праці, а також про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу, або що не було можливості перевести позивача до органів поліції та чи не користувався він переважним правом на залишення на роботі.

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявна копія штату Святошинського управління поліції Головнго управління Національної поліції затвердженого наказом Національної поліції від 24.02.2016 № 164, відповідно до якого у слідчому відділі наявні п`ять посад начальників відділення.

17. Разом з тим, як відображено в рішеннях судів попередніх інстанцій, відповідачами не було надано пояснень та належних доказів, начальником якого саме відділення проходив службу позивач та не надано доказів скорочення посади начальника відділення слідчого відділу, яку обіймав позивач станом на час виникнення спірних правовідносин.

18. Крім того, всупереч положенням Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , відповідачем також не було надано судам попередніх інстанцій належних доказів персонального письмового попередження позивача про наступне вивільнення.

19. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо порушення відповідачем положень частини першої статті 68 Закону № 580-VIII при прийнятті оскаржуваного наказу.

20. Також обгрунтованим, на переконання Верховного Суду, є висновок судів попередніх інстанцій про те, що за відсутності у протоколі від 01.04.2016 № 1 співбесіди керівництва Головного управління з керівниками слідчих підрозділів Головного управління Національної поліції у місті Києві підпису позивача або відмітки про відмову останньому від підпису, відсутні підстави вважати, що позивач належним чином повідомлений про наступне вивільнення.

21. Колегія суддів наголошує, що положеннями статті 68 Закону № 580-VIII визначено обов`язкову передумову звільнення у зв`язку зі скороченням штатів - персональне письмове повідомлення.

22. Поряд з цим, згідно з частиною другою статті 68 Закону № 580-VIII призначення поліцейського посада якого скорочується на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції можливе виключно за згодою поліцейського.

23. Усупереч вищенаведеним нормам, відповідачем не надано належних доказів ані попередження позивача про наступне вивільнення, ані надання позивачем згоди щодо його переведення на посаду старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.

24. Сукупність вищенаведених обставин свідчить про правильність висновків судів попередніх інстанцій та про наявність підстав для скасування оскаржуваного наказу в частині призначення позивача старшим слідчим відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.

25. Колегія суддів уважає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлених обставин, і як наслідок не спростовують зроблених судами попередніх інстанцій висновків.

26. Правильним також є висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо наявності правових підстав для поновлення позивача на посаді начальника відділення слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві з 17.05.2016.

27. Необхідність відновлення порушених прав позивача у такий спосіб закріплена положеннями статті 235 Кодексу законів про працю України.

28. Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правильності зобов`язання відповідача виплатити позивачу різницю в заробітку (грошовому забезпеченні) з 17.05.2016 по день поновлення.

29. На переконання суддів Верховного Суду доводи касаційної скарги відповідача стосовно втручання в дискреційні повноваження також не знайшли свого відображення в матеріалах справи.

30. Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

31. Так, здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

32. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

33. Тобто, дискреційне повноваження - це таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

34. Колегія суддів наголошує, що адміністративний суд не може підміняти орган державної влади і перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

35. Вказана позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом у своїх постановах від 13.02.2018 (справа № 361/7567/15-а), від 07.03.2018 (справа № 569/15527/16-а), від 20.03.2018 (справа № 461/2579/17), від 20.03.2018 (справа № 820/4554/17), від 03.04.2018 (справа № 569/16681/16-а), від 12.04.2018 (справа № 826/8803/15), від 18.06.2019 (справа № 855/150/19) та від 08.08.2019 (справа № 823/1945/16).

36. Разом з тим, Верховний Суд вважає, що в даному випадку Законом № 580-VIII (580-19) визначено імперативні норми, відповідно до яких має діяти відповідач.

37. За таких обставин, колегією суддів не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судових рішень при їх ухваленні.

38. За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39.Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40.З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління Національної поліції у місті Києві не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

41.Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві залишити без задоволення.

42. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 у справі № 826/8630/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції у Києві Крищенка Андрія Євгеновича, треті особи: Святошинське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, Деснянське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання нарахувати і виплатити різницю в грошовому забезпеченні- залишити без змін.