910/1426/15-г Про визнання недійсним розпорядження та договору оренди земельної ділянки - 25.10.2016 Прийняття

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач), суддів: Алєєвої І.В., Поляк О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Першого заступника прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 у справі № 910/1426/15-г господарського суду міста Києва за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1. Головного управління Держгеокадастру у Київській області 2. Міністерства аграрної політики та продовольства України 3. Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" до 1. Київської обласної державної адміністрації 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа" про визнання недійсним розпорядження та договору оренди земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача-1: від позивача-2: від позивача-3: від відповідача-1: від відповідача-2: від прокуратури: не з'явились Пантелеєнко Р.М. (довіреність № 31-4/14 від 05.05.2016) Лімонтова В.С. (довіреність № 1 від 04.01.2016) Борецька О.Ю. (довіреність № 18-к від 22.04.2016) Гнидка М.В. (довіреність № 01-12/15-85 від 01.12.2015) Онуфрієнко М.В. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України)

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Ковтун С.А.) від 03.03.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді - Майданевич А.Г., Гончаров С.А.) від 07.07.2016, у справі № 910/1426/15-г в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 116, 123, 141, 142 Земельного кодексу України ( ЗК України (2768-14) ), ч.2 ст. 75 Господарського кодексу України ( ГК України (436-15) ), ст. 35 Господарського процесуального кодексу України ( ГПК України (1798-12) ), ч.3 ст. 92, ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України ( ЦК України (435-15) ).

У відзиві на касаційну скаргу перший заступник прокурора Київської області повністю підтримує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі прокурора відділу Генеральної прокуратури України, представників позивачів-2, 3, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників відповідачів-1, 2, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

До Господарського суду міста Києва звернувся Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області (позивач-1, Агентство), Міністерства аграрної політики та продовольства України (позивач-2, Міністерство), Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (позивач-3, Агрокомбінат) з позовом до Київської обласної державної адміністрації (відповідач-1, Київська ОДА) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа" (відповідач-2, ТОВ "Медіа") про визнання недійсним розпорядження Київської обласної державної адміністрації "Про надання в оренду земельної ділянки" від 31.08.2004 № 551 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 07.09.2004 року між Київською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа" від 31.08.2004 № 551 (з урахуванням клопотання про виправлення описки від 10.03.2015 № 05/2-260вих15). Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані розпорядження та договір порушують права та інтереси позивачів, оскільки вилучення земельної ділянки у позивача-3 та надання її в користування відповідачу-2 здійснено з порушенням земельного законодавства. Прокурор зазначає, що оскаржуване розпорядження прийняте поза межами компетенції та є фактичним розпорядженням земельною ділянкою державного підприємства без належного погодження із землекористувачем та органом управління майном.

Судами встановлено таке.

У серпні 2004 ТОВ "Медіа" звернулось до Київської ОДА з клопотанням про погодження місця розташування земельної ділянки під розміщення торгівельно-промислового комплексу. Одночасно з клопотанням ТОВ "Медіа" було подано лист Агрокомбінату від 06.08.2004, адресований ТОВ "Медіа", відповідно до якого Агрокомібант погодив місце розташування земельної ділянки загальною площею 3,4 га (сіножаті) під розміщення торгівельно-промислового комплексу за рахунок земель Агрокомбінату сільськогосподарського комплексу "Совки" в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району в довгострокове користування на умовах оренди терміном на 49 років.

Станом на серпень 2004 року вищевказана земельна ділянка належала на праві постійного користування Агрокомбінату, право користування якого посвідчувалось державним актом від 11.11.2002 № 549.

За результатами розгляду клопотання ТОВ "Медіа" 20.08.2004 Київська ОДА прийняла розпорядження "Про погодження місця розташування об'єкта" № 526, яким вирішено погодити ТОВ "Медіа" місце розташування об'єкта - земельну ділянку площею 3,4 га сіножатей за рахунок земель Агрокомбінату на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району для розміщення торговельно-промислового комплексу.

25.08.2004 Київською обласною державною адміністрацією листом № 11-32-2110 надано згоду ТОВ "Медіа" на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району для розміщення торговельно-промислового комплексу.

26.08.2004 Київським обласним управлінням земельних ресурсів здійснена державна землевпорядна експертиза документації - проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Медіа" під розміщення торгівельно-промислового комплексу в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Документація була розроблена Державним підприємством "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

Відповідно до висновку документація пройшла погодження: Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинської районної ради, Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів, Києво-Святошинського районного відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства, Києво-Святошинської районної санітарно-епідеміологічної станції, Державного управління екології та природних ресурсів в Київській області, обласного центру охорони пам'яток історії, археології та мистецтва.

Підсумкова оцінка якості розглянутої документації була позитивною за умови затвердження розрахунку розміру втрат сільськогосподарського виробництва, а проект землеустрою визнаний таким, що відповідає вимогам земельного законодавства.

31.08.2004 Київська ОДА прийняла розпорядження "Про надання в оренду земельної ділянки" № 551, яким:

- затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Медіа" під розміщення торговельно-промислового комплексу на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району, розробленого ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за договором від 05.08.2004 року № 7403;

- вилучила з постійного користування Агрокомбінату та вирішила надати в оренду на 49 років ТОВ "Медіа" земельну ділянку площею 3,4 га (сіножаті) на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району під розміщення торговельно-промислового комплексу;

- віднесла земельну ділянку до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

- доручила Києво-Святошинській райдержадміністрації укласти та підписати від імені обласної держадміністрації договір оренди спірної земельної ділянки із ТОВ "Медіа" після затвердження в установленому порядку її нормативної грошової оцінки та за умови попереднього відшкодування ним втрат сільськогосподарського виробництва у встановленому порядку, передбачивши обмеження щодо використання земельної ділянки, визначені чинним законодавством та матеріалами погодження проекту відведення.

07.09.2004 між Київською ОДА (орендодавець) та ТОВ "Медіа" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1-2139 (Договір).

За умовами Договору орендодавець надає в оренду, а орендар приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває у державній власності, загальною площею 3,4 га (сіножаті - 3,4), розміщену на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за межами населеного пункту, для розміщення торгівельно-промислового комплексу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили із того, що: - норма, яка передбачала необхідність погодження органу управління на відчуження майнових об'єктів, була введена статутом Агрокомбінату тільки у 2006 (п.6.5.), а тому не поширює свою дію на відносини, що мали місце у 2004, відтак відсутні обставини, які би свідчили про неправомірність надання Агрокомбінатом (лист від 06.08.2004) згоди на вилучення спірної земельної ділянки; - заява користувача, подана в рамках процедури вилучення земельної ділянки (ст. 149 ЗК України), не може оцінюватись на відповідність вимогам ст. 142 ЗК України; - прийняття 31.08.2004 Київською ОДА розпорядження "Про надання в оренду земельної ділянки" № 551 було здійснено відповідно до вимог ч.6 ст. 149 ЗК України в межах повноважень; - Господарський суд міста Києва при розгляді справи № 911/4352/13 дійшов висновку, який враховано судами з посиланням на ч.3 ст. 35 ГПК України, що згода на розроблення проекту відведення земельної ділянки не є актом, який носить форму розпорядження. Враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог у даній справі у зв'язку з недоведеністю позивачем факту невідповідності спірних розпорядження та договору вимогам земельного законодавства України, судами не оцінювались доводи щодо позовної давності та не вирішувалось питання застосування наслідків її спливу, передбачених ст. 267 ЦК України.

Проте погодитись із такими висновками не можна з огляду на таке.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки (ч.ч.3-5 ст. 123 ЗК України і далі по тексту в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто, рішення про надання такої згоди є правовою підставою для розроблення землевпорядної документації, наслідком якого є формування земельної ділянки як об'єкта права, визначення її координат, встановлення та погодження меж, тощо.

За своєю правовою природою згода на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є правовим актом індивідуальної дії, оскільки видається суб'єктом владних повноважень на виконання ч.4 ст. 123 ЗК України та стосується прав і обов'язків чітко визначеного кола суб'єктів.

На виконання Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. (ч.1 ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Отже, саме розпорядження є документом, актом розпорядження посадової особи, державного органу, що виданий у межах їх компетенції.

Колегія суддів вважає висновки судів щодо правомірності надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки у вигляді листа такими, що не відповідають вимогам вищенаведених приписів законодавства.

Крім того, посилання судів на правові висновки судів в рішенні у іншій справі зроблене з порушенням приписів ст. 35 ГПК України, у відповідності до якої преюдиціальне значення надається саме обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин.

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч.ч.1, 2 ст. 149 ЗК України).

Висновки судів щодо надання Агрокомбінатом згоди на вилучення з постійного користування земельної ділянки державної власності, переданої за спірним договором ТОВ "Медіа", не відповідають матеріалам справи, відповідно до яких позивач-3 лише погодив місце розташування земельної ділянки під розміщення торгівельно-промислового комплексу ТОВ "Медіа" за умови відшкодування збитків, про що повідомив товариство (т.1 а.с.16, 17), втім не звертався до органів розпорядження землею, зокрема до відповідача-2, із заявою про вилучення земельної ділянки з постійного користування, як і не надавав згоди Київській ОДА на таке вилучення.

Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у статті 44 цього Кодексу, і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання (ч.ч.1, 2 ст. 75 ГК України і далі по тексту в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Вступна та резолютивна частина Статуту Агрокомбінату засвідчує, що підприємство засноване на державній власності і входить до сфери управління Міністерства.

Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах (ч.2 ст. 75 ГК України).

Суди на вказані положення закону уваги не звернули та встановивши, що Міністерство згоди на вилучення з постійного користування Агрокомбінату земельної ділянки державної власності не надавало, обмежились посиланням на редакцію Статуту Агрокомбінату станом на 25.04.2002, не давши, в порушення ст. 43 ГПК України, будь-якої оцінки змісту п.3.2. цього ж Статуту щодо здійснення державним підприємством своєї діяльності на основі та у відповідності до законодавства України, у тому числі ГК України (436-15) . Пославшись на п.4.6. Статуту, яким Агрокомбінату було надано право володіння та користування землею, суди не встановили, чи містить цей пункт право розпорядження земельними ділянками державної власності.

Зробивши висновок, що право Агрокомбінату щодо частини земельної ділянки, наданої в оренду відповідачу-1, є припиненим, суди не послались на належні докази, якими це підтверджується, зокрема не дослідили Державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 003658, в якому не зареєстровані зміни в землекористуванні (т.1 а.с.81-84).

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 ГПК України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, невірно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 ГПК України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.