802/848/17-а Про визнання протиправним та скасування рішення про звільнення особи з посади у Командуванні Повітряних сил Збройних Сил України, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 18.12.2019 Прийняття

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 у складі колегії суддів: Кузьмишина В. М., Боровицького О. А., Сушка О. О. у справі № 802/848/17-а за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0549, Командування Повітряних сил Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовам до Військової частини А 0549, Командування Повітряних сил Збройних Сил України, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ командувача Повітряних сил Збройних сил України від 28.04.2017 № 8-дс про звільнення позивачки із займаної посади у зв`язку із скороченням штату, пункт 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу";

- поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста групи секретного документального забезпечення оперативного управління штабу Командування Повітряних сил Збройних сил України;

- стягнути з військової частини А0549 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

2. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.06.2017 позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Командувача Повітряних сил Збройних сил України від 28.04.2017 року № 8-дс в частині звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста групи секретного документального забезпечення оперативного управління штабу;

- зобов`язано відповідача з дотриманням порядку вивільнення працівників, передбаченого статтею 49-2 Кодексу законів про працю України, запропонувати позивачу іншу роботу в оперативному управлінні штабу Командування Повітряних сил Збройних сил України;

- стягнуто з військової частини А 0549 на користь ОСОБА_1 13 956,48 грн середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. В задоволенні решти вимог відмовлено.

2.1. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. ОСОБА_1 працювала на посаді провідного спеціаліста групи секретного документального забезпечення оперативного управління штабу Командування Повітряних сил Збройних сил України (військова частина А 0201).

3.2. Наказом Командувача Повітряних сил Збройних сил України (по особовому складу) від 28.04.2017 року № 8-дс у зв`язку з організаційно-штатними заходами, що проводяться відповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.03.2017 № Д-322/1/1-дск, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", позивачку звільнено з посади провідного спеціаліста групи секретного документального забезпечення оперативного управління штабу Командування Повітряних сил Збройних сил України.

3.3. Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом оскільки вважає, що відповідачем порушено процедуру її вивільнення.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, вказав на те, що при попередженні ОСОБА_1 відповідачем не були запропоновані вакантні посади в Командуванні Повітряних сил Збройних сил України, що призвело до порушення прав позивача та незаконного звільнення.

4.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції встановив, що з огляду на освіту та кваліфікацію позивачки, а також вимоги до посад державної служби, які були введені в штатний розпис, у відповідача були відсутні вакантні посади, які згідно із вимогами до них та повноваженнями могли б бути запропоновані позивачці.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивачкою подано касаційну скаргу, в якій ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

5.1. Доводи касаційної скарги позивачки мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції необгрунтовано зроблено висновок про відсутність у введеному штатному розписі посад, які могли бути їй запропоновані.Також позивачка не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо врахування рівня її освіти та кваліфікації під час прийняття оскаржуваного рішення.

6. Військовою частиною А 0549 подано заперечення, в яких відповідач просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України 06.07.2005 № 2747-IV (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - КАС України (2747-15) ) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

9. Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII (889-19) ) державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до статті 87 цього Закону.

10. Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

11. Водночас, положення Закону № 889-VIII (889-19) передбачають можливість поширення на відносини проходження державної служби трудового законодавства. Оскільки норми спеціального закону не регулюють питання вивільнення державних службовців, то до спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми трудового законодавства.

12. Відповідно до статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

13. Разом з тим, статтею 36 КЗпП України визначено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

14. Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі, якщо вивільнення є масовим, відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення" власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

15. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що 13.03.2017 позивачку письмово попереджено про наступне вивільнення, проте іншої посади запропоновано не було.

16. Колегія суддів погоджується з висновоком суду апеляційної інстанції щодо відсутності в діях відповідача порушень норм законодавства під час вивільнення позивачки, з огляду на наступне.

17. Перш за все, доцільним, на переконання Верховного Суду є застосування позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеному в пункті 19 постанови від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів". Так, судом визначено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пункту 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

18. Судами встановлено та не заперечувалось сторонами під час судового засідання, що посада, яку займала позивач ОСОБА_1 до звільнення, скорочена та виключена зі структури Командування Повітряних Сил Збройних Сил України.

19. Посаду скорочено у зв`язку з організаційно-штатними заходами, що проводились відповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України від 11.03.2017 №Д-322/1/1-дск, згідно з якою затверджено перелік змін до штату № 2/279 Командування Повітряних сил Збройних сил України та нову штатну чисельність працівників Командування Повітряних сил Збройних сил України.

20. Разом з тим, в управлінні персоналу штабу Командування Повітряних сил Збройних сил України введено дев`ять нових посад державної служби.

21. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої статті 40 КЗпП України, допускається при умові дотримання відповідної процедури, а саме: роботодавець пересвідчився у неможливості переведення за згодою такого працівника на іншу (запропоновану) роботу.

22. Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

23. Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

24. Водночас, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності вакантних посад, які згідно з вимогами та повноваженнями могли бути запроновані позивачу.

25. Такий висновок грунтується на тому, що інформація про освіту та кваліфікацію позивачки свідчить про невідповідність вказаних критеріїв вимогам до посад, які було введено до штатного розпису.

26. Верховний Суд зазначає про те, що виконання функцій держави потребує певного рівня кваліфікації та освіти, що є, серед іншого, визначальним при відборі осіб, які претендуються на зайняття посад державної служби.

27. Крім того, колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу, зокрема на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби.

28. Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

29. Тобто, у випадку скорочення чисельності або штату працівників особі, посада якої підлягає скороченню, роботодавець зобов`язаний запропонувати іншу вакантну посаду або роботу, однак така робота повинна відповідати його професії та спеціальності, з урахуванням освіти, кваліфікації та досвіду. Державна служба характеризується, окрім іншого, й особливим порядком зайняття відповідної посади. У випадку, якщо особа претендує на зайняття вищої посади, вона повинна пройти всі етапи відповідного конкурсу.

30. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджуєтся з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наказ Командувача Повітряних сил Збройних сил України від 28.04.2017 № 8-дс в частині звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста групи секретного документального забезпечення оперативного штабу управління винесено правомірно, оскільки відповідач діяв на підставах, у спосіб та в межах наданих йому повноважень, що передбачені чинним законодавством України.

31. Доводи касаційної скарги стосовно відсутності підстав для врахування ознак освіти та кваліфікації позивачки під час встановлення відповідності вакантним посадам є хибним, та таким, що не береться до уваги під час перегляду справи в порядку касаційного провадження.

32. За таких обставин, колегією суддів не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення при його ухваленні.

33. За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

34.Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

35. З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

36. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

37. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 у справі № 802/848/17-а за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0549, Командування Повітряних сил Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.