Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Селіваненка В.П., розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" на постанову та на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 року господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року за скаргою приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" на діїдії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві у справі господарського судуміста Києва за позовом державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" про стягнення 14 092 989,73 грн., за зустрічним позовом приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" до державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про тлумачення умов договору, в засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з"явився, - відповідача: Бородкін Д.І., - ВДВС: не з"явився,

У грудні 2015 року приватне акціонерне товариство "Інститут розвитку передових технологій" звернулося до господарського суду міста Києва зі скаргою на незаконні дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року (суддя Ващенко Т.М.) скаргу приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" на дії ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 року (колегія суддів у складі: Тищенко О.В. - головуючий, судді: Тарасенко К.В., Гончарова С.А.) ухвалу місцевого господарського суду від 14.04.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовим рішеннями, приватне акціонерне товариство "Інститут розвитку передових технологій" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року і винести нове рішення, яким скаргу приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" від 21.12.2015 року задовольнити, визнати незаконною та недійсною постанову про закінчення виконавчого провадження № 49460569 від 15.12.2015 року, зобов'язати відділ примусового виконання рішень Шевченківського районного у м. Києві управління юстиції відновити виконавче провадження № 49460569.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду м. Києва від 18.04.2014 року відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 року, залишену без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.02.15, рішення господарського суду м. Києва від 18.04.2014 року по справі № 910/24029/13 змінено та викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Визнати недійсним з моменту укладення Договір оренди нежитлового приміщення № 01-02/06 від 12.01.2006 року. укладений між Закритим акціонерним товариством "Інститут розвитку передових технологій" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Інститут розвитку передових технологій") та Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. Первісний позов Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України задовольнити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" на користь Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 14 092 989,73 грн. отриманих без достатніх правових підстав, 68 820,00 грн. судового збору за подання позовної заяви. В задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" відмовити повністю." Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій на користь Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 36 540,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

23.12.2014 року на виконання вищевказаної постанови господарським судом міста Києва видані відповідні накази.

Постановою Верховного суду України від 01.07.2015 року постанову Вищого господарського суду України від 18.02.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 року у справі № 910/24029/13 скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2014 у справі № 910/24029/13 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2015 року розглянуто та задоволено заяву приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" про поворот виконання постанови. В поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 року у справі № 910/24029/13 (згідно наказу Господарського суду міста Києва № 910/24029/13 від 23.12.2014 року), стягнути з Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на користь Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" 606 719, 30 грн., які отримані за виконавчим провадженням № ВП 45944694.

На виконання ухвали суду від 05.11.2015 року, господарським судом міста Києва 05.11.2015 року видано відповідний наказ № 910/24029/13.

Постановою ВДВС Шевченківського РУЮ від 27.11.2015 року відкрито виконавче провадження № 49460569 з виконання наказу № 910/24029/13 від 05.11.2015 року.

14.12.2015 ДП "Інформаційний центр" звернувся до ВДВС з вимогами закінчити виконавче провадження № 49460569 та скасувати вжиті заходи примусового виконання рішення, та вчинити інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

15.12.2015 року постановою відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві закінчено виконавче провадження № 49460569, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 258/7 від 11.09.2015 року (v58_7323-08) , вказано про припинення діяльності Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 25287988, місцезнаходження: 04053 м. Київ, Шевченківський район, вул. Артема, б. 73 шляхом ліквідації. Головою ліквідаційної комісії призначено Личова О.В. - заступника генерального директора Держінформ'юст з правових питань. У зазначеному наказі вказано, що ліквідаційна комісія здійснює управління справами Держінформ'юст на період до завершення його ліквідації, у тому числі представляє підприємство у відносинах з третіми особами та виступає в суді від імені підприємства.

Відповідно до приписів ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Виконання рішення господарського суду, згідно із ст. 116 ГПК України, провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно з ст. 1, 11 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з частинами 2, 3 статті 67 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ліквідації боржника-юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 3 частини 1 та частиною 3 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, у разі проведення ліквідації юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, за рішенням уповноваженого органу товариства, наказ суду направляється до ліквідаційної комісії відповідно до вимог ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження".

Після направлення виконавчого документа ліквідаційній комісії (ліквідатору) виконавче провадження підлягає закінченню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 14.04.2016 року, Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників. Головою ліквідаційної комісії відповідача є Личов Олексій Валерійович. Місцезнаходженням Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України є 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 73.

З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2015 року Личов О.В. отримав супровідний лист відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві з додатками вих. № 1291/4 від 15.12.2015 року, про що свідчить реєстр відправлення рекомендованої кореспонденції та дані сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність винесення Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві постанови від 15.12.2015 року про закінчення виконавчого провадження № 49460569 з виконання наказу № 910/24029/13 від 05.11.2015 року, оскільки виконання судових рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи-боржника, що перебуває в стані ліквідації за рішенням її учасників, здійснюється саме ліквідаційною комісією (ліквідатором) в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , а виконавче провадження підлягає закінченню відповідно до спеціального регулювання частини 3 статті 67 та частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України відповідно до Постанови від 01.12.2015 року у справі № 818/8714/13-а, прийнятої на спільному засіданні Судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах.

Твердження скаржника проте, що норми п. 3 ч. 1 ст. 49 та чч. 2-3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки суперечать Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду та Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) , і відповідно виконавче провадження не може бути завершене на підставі цих норм права спростовані судами попередніх інстанцій. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що до компетенції господарських судів не входить тлумачення законів, а лише вирішення питання щодо застосування норм права.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 року та ухвалу

господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року у справі № 910/24029/13 залишити без змін.