910/11744/15 Про визнання недійсним договору про переведення боргу - 16.08.2016 Прийняття

Головуючого Жукової Л.В. (доповідач) Суддів: Панової І.Ю., Ткаченко Н.Г., розглянувши касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" та Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д" - товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 у справі № 910/11744/15 господарського суду міста Києва за позовом публічного акціонерного товариства " Перший Український Міжнародний Банк" до 1) SINTAL AGRICULTURE PUBLIC LIMITED 2) Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д" - товариства з обмеженою відповідальністю 3) товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" про визнання договору недійсним за участю представників сторін: товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" - Іваніва А.Р.; Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д" - товариства з обмеженою відповідальністю - Рабчуна Р.О.; публічного акціонерного товариства " Перший Український Міжнародний Банк" - Земляни І.О.

Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Перший Український Міжнародний Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Компанії SINTAL AGRICULTURE PUBLIC LIMITED, товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д" (далі - ТОВ НВП "Сінтал'Д"), ТОВ "Конкорд Капітал" про визнання недійсним договору про переведення боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі № 910/11744/15 (Суддя -Босий В.П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із наведеним рішенням ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2015 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 (головуючий суддя: Верховець А.А., судді: Андрієнко В.В., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" залишено без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі № 910/11744/15 залишено без змін.

Не погодившись із наведеними судовими актами ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ НВП "Сінтал'Д" звернулись до суду касаційної інстанції зі скаргами, у яких просять скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016, рішення господарського суду м. Києва від 16.12.2015 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог та визнання Договору про переведення боргу недійсним, пославшись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 33, 34, 43 ГПК України, ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено таке.

22.12.2008 між ТОВ НВФ "Сінтал'Д" (первісний боржник), компанією SINTAL AGRICULTURE PUBLIC LIMITED (новий боржник) та ТОВ "Конкорд Капітал" (кредитор) був укладений договір переведення боргу (далі - "Договір"). Відповідно до п. 1.1 Договору первісний боржник перевів, а новий боржник прийняв на себе борг і став зобов'язаним сплатити на користь кредитора суму в розмірі 37264000 грн. За змістом п. 1.3 Договору винагорода нового боржника: за виконання новим боржником зобов'язання первісного боржника щодо сплати боргу останній зобов'язується сплатити новому боржнику суму в розмірі 3726400 грн.

Пунктом 1.4 Договору визначено перехід боргу: борг вважається переданим від первісного боржника до нового боржника з дати укладення Договору. Новий боржник зобов'язаний сплатити борг в розмірі та на умовах, встановлених угодами про розірвання договорів купівлі-продажу. Відповідно до п. 1.5 Договору кредитор дав згоду на заміну боржника у зобов'язанні з погашення боргу і отримав право вимагати від нового боржника (замість первісного боржника) належного виконання зобов'язань за угодами про розірвання договорів купівлі-продажу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.01.2014 порушено провадження у справі №922/4938/13 про банкрутство ТОВ НВФ "Сінтал'Д", відповідне оголошення 21.01.2014 було розмішено в офіційному друкованому виданні "Голос України" № 10 (5760). Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.08.2014 у справі № 922/4938/13 заяву ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" як кредитора ТОВ НВФ "Сінтал'Д" з грошовими вимогами до боржника в сумі 79488623,23 грн. задоволено повістю.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2014 у справі № 922/4938/13 задоволено заяву Компанії SINTAL AGRICULTURE PUBLIC LIMITED з грошовими вимогами до ТОВ НВФ "Сінтал'Д" у розмірі 64417472,21 грн. (з яких 37264000 грн. на підставі Договору).

Як було встановлено судами, Компанією SINTAL AGRICULTURE PUBLIC LIMITED заявлені вимоги до боржника на загальну суму 64417472,21 грн., виникли на підставі наступних договорів:

- контракт № 03-12-0012/W від 03.12.2012 за яким кредитор сплатив боржнику 50% вартості товару на суму 158500 доларів США, що у національні валюті України склало 1266890,5 грн. Своїх обов'язків з поставки боржник не виконав та грошові кошти не повернув.

- контракт № 08-05-0001W за яким кредитор перерахував на користь боржника грошові кошти у сумі 375000 доларів США передоплати за товар, що підтверджується випискою за 29.05.2008, 30.10.2010 року сторони уклали угоду про повернення суми передоплати до 31.12.2012 у зв'язку з неможливістю виконати умови контракту.

Боржником частково повернуто грошові кошти 21.12.2009 - на суму 110000 доларів США, 21.07.2010 - 100005 доларів США, 02.09.2010 - 21400 доларів США, 19.10.2010 - 38000 доларів США, 20.07.2011 - 80000 доларів США, разом в сумі - 259400 доларів США. На даний час сума заборгованості складає 115600 доларів США, що у національній валюті складає 923990,80 грн.

- контракт № 09-07-0004/W від 21.07.2009, за яким кредитор 24.07.2008 сплатив передоплату у розмірі 259990 доларів США, що у національній валюті України склало 1992355,37 грн. (виписка за 23.07.2009). Поставка товару не відбулась та грошові кошти не повертались.

- контракт № 10-08-0004/W від 27.08.2009, за яким кредитор 01.09.2009 сплатив боржнику передоплату у розмірі 114950 доларів США, що у національні валюті України склало 918335,55 грн., що підтверджується випискою від 01.09.2009. Зобов'язання з поставки товару боржник не виконав, грошові кошти не повернув.

- контракт № 11-09-0009/W від 09.09.2009, за яким кредитор сплатив 50% вартості товару в розмірі 570000 доларів США, що у національні валюті України склало 4550196 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам від 14.12.2009. Товар боржник не поставив та грошові кошти не повернув.

- контракт № 12-09-0009/W від 09.09.2009, за яким кредитор сплатив 50% вартості товару в сумі 1470000 доларів США, що підтверджується випискою по особовим рахункам від 14.12.2009. Додатковою угодою від 30.11.2010 до Контракту сторони дійшли згоди перенести період відвантаження товару у повному обсязі в строк з 1 липня по 31 грудня 2013року.

Боржником повернуто передоплату на суму 850000 доларів США шляхом підписання договору відступлення права вимоги від 14.01.2013. Заборгованість боржника перед кредитором склала 620000 доларів США, що еквівалентно 4955660 грн.

- контракт № 13-09-0009/W від 09.09.2009, за яким покупець сплатив 50% передоплати в сумі 2750000 доларів США, що підтверджується випискою по особовим рахункам від 14.12.2009. Згідно додаткової угоди від 30.11.2010 сторони дійшли згоди перенести період відвантаження товару з 1 липня по 31 грудня 2013 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.11.2010 у справі № 38/294-10 визнано кошти у сумі 2451886,51 доларів США, які 14.12.2009 були перераховані на користь боржника іноземною інвестицією.

Додатковою угодою від 21.12.2009 сторони зменшили загальну вартість контракту на суму 4903733,02 доларів США, встановивши загальну ціну контракту у розмірі 596266,98 доларів США. В подальшому, кредитором направлено на адресу боржника вимогу щодо повернення грошових коштів у розмірі 298133,49 доларів, що еквівалентно 2382980,99 грн.

29.04.2013 між ТОВ "Вішва Ананда" (первісний кредитор), SINTAL AGRICULTURE PUBLIC LIMITED (Новий Кредитор) та ТОВ НВФ "Сінтал'Д" укладено Договір відступлення права вимоги. Змістом передбачалось, що оскільки Первісний кредитор виконав свої зобов'язання за вказаними в цьому пункті договорами, а Боржник за вказаними договорами свої зобов'язання не виконав, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає Новим Кредитором Боржника за наступними договорами:

1. За договором купівлі - продажу № 03-2012П від 03.03.2012, з усіма додатками та доповненнями до нього - у сумі 4940563 грн.

2. За договором купівлі - продажу № 27-12/2011-П від 27.12.2011, з усіма додатками та доповненнями до нього - у сумі 1000000 грн.

3. За договором купівлі - продажу від 15.09.2012 № 15-09/2011, з усіма додатками та доповненнями до нього у сумі 4222500 грн.

Основна заборгованість за вказаними договорами складає 10163063 грн. На підставі викладеного у боржника утворилась заборгованість перед кредитором у розмірі 10163063 грн.

Договір про переведення боргу від 22.12.2008 ТОВ НВФ "Сінтал' Д" (Первісний боржник), SINTAL AGRICULTURE PUBLIC LIMITED (Новий боржник) та ТОВ "Конкорд Капітал" (Кредитор), за яким Первісний боржник переводить, а Новий боржник приймає на себе борг і стає зобов'язаним сплатити на користь кредитора суму у розмірі 37264000 грн., 29.12.2008 боржник зобов'язувався сплатити винагороду в розмірі 37264000 грн. кредитору у строк не пізніше 30.12.2013, проте свої зобов'язання не виконав.

ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", як кредитор у справі про банкрутство ТОВ НВФ "Сінтал' Д", оспорюючи дійсність вказаного вище Договору від 22.12.2008, укаденого ТОВ НВФ "Сінтал' Д" (Первісний боржник), SINTAL AGRICULTURE PUBLIC LIMITED (Новий боржник) та ТОВ "Конкорд Капітал" (Кредитор), як на підставу вимог щодо недійсності Договору вказував, що він є фіктивним, не спрямованим на настання реальних наслідків, які обумовлені ним, і таким, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 203, ч. 1, 3 ст. 216 Цивільного кодексу України, був укладений лише з метою "штучного" нарощування кредиторської заборгованості ТОВ НВФ "Сінтал'Д" перед компанією SINTAL AGRICULTURE PUBLIC LIMITED у межах справи про банкрутство ТОВ НВФ "Сінтал'Д".

Заперечуючи проти наведених доводів судами попередніх інстанцій зазначено, що оспорюваний Договір був укладений 22.12.2008, тоді як справу про банкрутство ТОВ НВФ "Сінтал'Д" порушено 08.01.2014, отже, з моменту укладення спірного правочину до моменту порушення провадження у справі минуло більше ніж 5 років. Правомірність збільшення фінансових зобов'язань ТОВ НВФ "Сінтал'Д" перед ТОВ "Конкорд Капітал" боржником не заперечувалась і вимог про недійсність цього правочину не заявлялось.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції із яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що позивачем не доведено, що оспорюваний Договір суперечить нормам Цивільного кодексу України (435-15) , іншим актам законодавства, укладений за відсутності необхідного обсягу дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин, не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином, а судом не встановлено обставин з якими положення ст. 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання Договору недійсним.

Разом з тим, суди зазначили, що укладення спірного Договору між відповідачами на час розгляду справи не впливає на об'єм кредиторських вимог компанії SINTAL AGRICULTURE PUBLIC LIMITED до боржника - ТОВ НВФ "Сінтал'Д", заявлених у справі № 922/4938/13, що спростовує твердження позивача про наявність порушеного права та є підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Заперечуючи такі висновки, заявники у своїх касаційних скаргах посилаються на те, що судами неповно досліджено ознаки фіктивності оспорюваного Договору, який не створював правових наслідків для його сторін, не містив окремих з істотних умов, не був виконаний сторонами та укладений виключно з метою "штучного" нарощування кредиторської заборгованості ТОВ НВФ "Сінтал'Д" перед Компанією SINTAL AGRICULTURE PUBLIC LIMITED, вимоги якої в подальшому були визнані в межах справи про банкрутство ТОВ НВФ "Сінтал'Д".

В обґрунтування доводів щодо порушення прав і інтересів Банку, зазначено про наявність кредиторських вимог до боржника Компанії SINTAL AGRICULTURE PUBLIC LIMITED, які ґрунтуються частково і на умовах оспорюваного договору, в результаті задоволення яких в межах справи про банкрутство буде зменшено обсяг грошових коштів які підлягають направленню на погашення вимог кредиторів.

Слід відзначити, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає оскаржувані судові акти таким, що цим вимогам не відповідають, наведені у рішеннях висновки є передчасними, оскільки вони зроблені без врахування всіх обставин справи у їх сукупності та без надання цим обставинам належної правової оцінки.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У свою чергу частина 1 статті 234 ЦК України передбачає, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.

Таким чином, фіктивний правочин існує лише на папері. Його основне завдання полягає в тому, щоби створити уявлення в оточуючих суб'єктів про наявність правового зв'язку між сторонами такого правочину.

При цьому сторони за допомогою фіктивного правочину намагаються прикрити свої неправомірні дії, зокрема: заволодіння майном, несплата податків, кредитних зобов'язань тощо.

Суди, пославшись на те, що оспорюваний позивачем Договір був укладений 22.12.2008, тоді як справу про банкрутство ТОВ НВФ "Сінтал'Д" порушено 08.01.2014, не врахували, що 01.09.2013 сторони уклали Додаткову угоду до Угоди про встановлення терміну виплати винагороди, відповідно до якої ТОВ НВФ "Сінтал'Д" зобов'язаний сплатити Компанії SINTAL AGRICULTURE PUBLIC LIMITED 37 264 000,00 грн. у строк до 30.12.2013, тоді як первісно сторони домовились про сплату винагороди у строк до 30.12.2014.

Таким чином даною додатковою Угодою скорочено терміни оплати винагороди на один рік, при цьому заява про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ НВФ "Сінтал'Д" була подана останнім до господарського суду Харківської області 29.11.2013, на підставі ч. 5 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої, Боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин, як задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності); під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Отже, судами не досліджувались наведені обставини укладення угоди про скорочення строків виплати винагороди боржником за декілька місяців до порушення справи про банкрутство, тобто вже перебуваючи у стані неплатоспроможності.

Крім того, відповідно до ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з правочинів.

Згідно ст. 520 ЦК України переведення боргу це заміна боржника у зобов'язанні.

Частиною 1 ст. 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Таким чином, Договір про переведення боргу від 22.12.2008, дійсність якого оскаржується у даному провадженні, є похідним правочином сторін.

Як уже зазначалось, згідно умов Договору переведення боргу від 22.12.2008 ТОВ НВФ "Сінтал Д" (первісний боржник) переводить, а Компанії SINTAL AGRICULTURE PUBLIC LIMITED (новий боржник) приймає на себе борг і набуває обов'язок сплатити на користь ТОВ "Конкорд Капітал" (кредитор) суму в розмірі 37264000,00 грн. За виконання новим боржником зобов'язання первісного боржника щодо сплати боргу останній зобов'язується сплатити новому боржнику суму в розмірі 37 264 000, 00 грн.

При цьому судами в порушення вимог ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, не встановлено підставу та обґрунтованість належними та допустимими доказами виникнення зобов'язань за договором переведення боргу, підтвердження заборгованості ТОВ НВФ "Сінтал Д" перед ТОВ "Конкорд Капітал" на момент укладення Договору переведення боргу від 22.12.2008 та підтвердження виконання Компанією SINTAL AGRICULTURE PUBLIC LIMITED своїх зобов'язань щодо оплати заборгованості на користь ТОВ "Конкорд Капітал" первинними доказами, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на чому наполягав позивач у позовній заяві та у апеляційній скарзі.

Слід також відзначити, що згідно з пунктами 2, 7 частини першої статті 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (2755-17) .

Частиною дев'ятою статті 16 ГПК (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону N 2343-XII, відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Системний аналіз положень Закону N 2343-XII (2343-12) дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону N 2343-XII (2343-12) мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Частиною 1 ст. 20 Закону N 2343-XII передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав: якщо боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

У ч. 4 ст. 10 Закону N 2343-XII визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (2755-17) .

Як вбачається із оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій, здійснивши судовий розгляд у позовному провадженні, ухилились, в порушення ст. ст. 4-2, 43 ГПК України, від надання аналізу обставинам справи з урахуванням наведених положень Закону про банкрутство. Між тим, поза увагою судів залишились і доводи позивача, як кредитора боржника, що викладені у позові про визнання недійсним правочину та у апеляційній скарзі, про те, що Компанія SINTAL AGRICULTURE PUBLIC LIMITED є єдиним учасником ТОВ НВФ "Сінтал Д".

Згідно ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У 1119 ГПК України (1798-12) , яка визначає повноваження касаційної інстанції, зокрема, передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У даному випадку для правильного вирішення спору слід було дослідити всі обставини справи у їх сукупності, надати їм відповідну юридичну оцінку та вирішити спір з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

З огляду на те, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення у справі рішення господарського суду м. Києва від 16.12.2015 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 у справі № 910/11744/15 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому належить, зокрема визначитись щодо наявності або відсутності підстав для розгляду даного спору, з урахуванням ст. ст. 10, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".