Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів Корсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши касаційну скаргу Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі № 908/218/16 Господарського суду Запорізької області за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів" в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Почерк" про стягнення 9 931,59 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача Трусов С.В. - відповідача Череповський В.М.

В січні 2016 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів" в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Почерк", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 9 931, 59 грн. боргу.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору № 59-П-БЕФ-14 від 14.02.2014 в частині оплати наданих послуг з обслуговування риболовного судна.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.03.2016 (судді Кутіщева-Арнет Н.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2016 (головуючий Попков Д.О., судді: Бойченко К.І., Татенко В.М.) у даній справі в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Бердянська філія державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Почерк" не скористалось правом, наданим статтею 111-2 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України (1798-12) ), не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.02.2014 між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України", як АМПУ, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Почерк", як Судновласником, укладено договір № 59-П-БЕФ-14, за умовами якого, АМПУ зобов'язується надавати при наявності вільного місця біля причалів та технічної можливості, а Судновласник приймати та оплачувати послуги з обслуговування риболовецьких суден при заході у Бердянський морський порт з метою здійснення вантажних операцій з вивантаження вантажу силами та засобами Судновласника, поповнення суднових запасів, дрібного ремонту суден тощо.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 договору, послуги надаються СЧС - "ВЕРА". АМПУ при технічної можливості, може надавати Судновласнику інші додаткові послуги за заявкою останнього та за його рахунок за затвердженими АМПУ тарифами.

У розділі 5 вказаного договору сторони узгодили тарифи на послуги, які можуть надаватися АМПУ Судновласнику та порядок розрахунків.

Відповідно до п.п.5.15, 5.16, 5.17, 5.18 договору, всі послуги за даним договором АМПУ надає на умовах попередньої оплати. Протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання даного договору Судновласник здійснює авансовий платіж в розмірі не менше ніж 2000грн., який може бути зарахований у рахунок погашення поточних платежів. Уразі витрачання передоплати АМПУ інформує Судновласника про залишок авансового платежу для його своєчасного поповнення до суми 2 000грн. У разі розірвання договору, сума невикористаного авансу повертається Судновласнику. За фактом надання Послуг АМПУ щоденно складає та надає Судновласнику Акт про надані послуги (у двох примірниках), рахунок та податкову накладну Судновласник зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів після отримання Акту наданих послуг оформити та повернути АМПУ підписаний та скріплений власною печаткою належний АМПУ примірник Акту. У разі неповернення підписаного Акту або вмотивованої відмови від його підписання у 5-ти денний строк з дати його отримання Судновласником, такий Акт, підписаний тільки з боку АМПУ, вважається належним доказом виконання всього обсягу послуг за даним договором. Оплата наданих послуг здійснюється Судновласником протягом 5-ти банківських днів з дати отримання Акту про надані послуги, рахунку й податкової накладної шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок АМПУ (Бердянської філії). Оплата послуг здійснюється в національній валюті. В призначені платежу Судновласник обов'язково зазначає номер, дату рахунку та послугу, за якою здійснюється оплата.

Відповідно до п. 6.3.1 договору, Судновласник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість наданих АМПУ послуг, згідно умов цього договору.

Додатковою угодою № 1 до договору від 03.03.2014 (а.с.20 т.1) сторони внесли зміни до п.15.3 договору, а саме щодо розміру оплати послуг з утримання та технічного обслуговування електроустановок та електромереж.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що ним були виставлені відповідачу для оплати рахунки за надані послуги, відповідно до умов укладеного договору, на загальну суму 9 931, 59 грн., проте відповідач їх не оплатив, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач заперечив проти позову, пославшись на те, що виставлені позивачем рахунки є необґрунтованими та такими, що мають подвійний характер платежів за одні і ті ж самі послуги, що входить до складу портових зборів та вже оплачені.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що виставлені позивачем рахунки згідно умов укладеного договору № 59-П-БЕФ-14 від 14.02.2014 та заборгованість за якими, на його думку, існує у відповідача є необґрунтованими, оскільки сукупністю поданих до матеріалів справи доказів не підтверджується те, що відповідачем здійснювалась господарська діяльність на території порту за укладеним договором, а отже позивач на власний розсуд склав калькуляції на одні й ті ж самі послуги, що входять до складу портових зборів та вже оплачені відповідачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, вважає його правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, зважаючи на їх правову природу, регламентуються нормами Кодексу торгівельного мореплавства України, Законом України "Про морські порти" (4709-17) , наказом Міністерства інфраструктури України № 316 від 27.05.2013 "Про портові збори" (z0930-13) , Правилами контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 17.07.2003 № 545 (z0353-04) , Порядком оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.06.2003 № 430 (z1230-13) та відповідними нормами Цивільного (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) .

Спір у справі виник у зв'язку з несплатою відповідачем нарахованої відповідно до умов договору № 59-П-БЕФ-14 від 14.02.2014 плати на підставі виставлених АМПУ рахунків за надані послуги обслуговування риболовного судна відповідача.

Підставою для виникнення у відповідача обов'язку зі сплати відповідних коштів, на думку позивача, є факт споживання ним послуг в процесі здійснення господарської (комерційної) діяльності, оформлених відповідно до п.2.1 укладеного договору відповідно до поданих заявок Судновласника (відповідача) та їх несплати у складі портових зборів.

Між тим, як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач, маючи намір проводити діяльність на території порту уклав договір № 59-П-БЕФ-14 від 14.02.2014, але свою діяльність на території порту безпосередньо в рамках виконання цього договору не здійснював, а лише виконував вимоги ст. 57 Кодексу торговельного мореплавства України, забезпечуючи судно товарно-матеріальними цінностями з метою досягнення капітаном судна безпечного мореплавства.

Положеннями ст. 58 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що на капітана судна покладається управління судном, у тому числі судноводіння, вжиття всіх заходів, необхідних для забезпечення безпеки плавання, запобігання забрудненню морського середовища, підтримання порядку на судні, запобігання завданню будь-якої шкоди судну, людям, вантажу, що перебувають на ньому. Капітан подає позови щодо дій, викликаних потребами судна.

Таким чином, капітан судна виконував обов'язки, покладені на нього наказом Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту" № 430 від 27.06.2013 (z1230-13) , про що складався акт оформлення приходу та відходу в межах державного нагляду (контролю) за безпекою мореплавства.

За таких обставин, не підлягають сплаті рахунки за оформлення відходу/приходу та контролю судна з метою безпеки судноплавства, оскільки перевірка судна зі складанням акту та оформлення приходу/відходу є заходами, пов'язаними із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах. Ці процедури проводяться відповідно до наказів Міністерства інфраструктури України № 545 від 17.07.2003 (z0353-04) та № 430 від 27.06.2013 (z1230-13) .

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що при кожному заході судна до порту сплачувалися портові збори, в тому числі і корабельний збір, кошти від якого спрямовуються на забезпечення заходів з безпеки мореплавства відповідно до розділу II "Корабельний збір" наказу Міністерства інфраструктури України № 316 від 27.05.2013 (z0930-13) , тобто за послуги, у тому числі контролю та оформлення, відповідно до наказів № 545 від 17.07.2003 (z0353-04) та № 430 від 27.06.2013 (z1230-13) , згідно з якими плата не передбачена, так як оплата цієї послуги входить до корабельного збору.

Враховуючи положення ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", ст.ст. 10, 15 Кодексу торговельного мореплавства України, п.2.4.5 наказу Міністерства транспорту України № 545 від 17.07.2003 "Про затвердження Правил контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства" (z0353-04) та відхиляючи доводи позивача, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що теплохід "Вера" є торговельним судном для рибного чи іншого морського промислу, не є вантажним судном або судном каботажного плавання, та у спірний період не здійснював комерційних вантажних рейсів, окрім того відповідач своєчасно сплачував портові збори через морського агента, до складу яких включаються корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, санітарний збори ( наказ Міністерства інфраструктури України № 316 від 27.05.2013 "Про портові збори" (z0930-13) ) та компенсовував вартість спожитої електроенергії.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд правильно погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем безпідставно на власний розсуд здійснено додаткові калькуляції по вільним тарифам на одні й ті ж самі послуги, що входять до складу портових зборів за договором № 59-П-БЕФ-14 від 14.02.2014, діяльність за яким відповідач на території порту не здійснював, будь-яких актів виконаних робіт по цьому договору за спірний період не підписував з тих підстав, що не замовляв послуг згідно ч.3 ст. 21 Закону України "Про морські порти України".

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій на підставі правової оцінки умов укладеного між сторонами договору № 59-П-БЕФ-14 від 14.02.2014 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності достовірно встановлено недоведеність замовлення відповідачем (за його заявками) додаткових господарських послуг порту за вказаним договором, які б не охоплювалися оплаченими портовими зборами.

Наведеним повністю спростовується твердження касатора про те, що послуги заходу судна в порт, його виходу з порту та за використання інфраструктури порту (причалів тощо) надавалися позивачем за договором № 59-П-БЕФ-14 від 14.02.2014 та не пов'язані з оплатою цільових портових зборів, тому мають сплачуватися відповідачем згідно виставлених рахунків.

Слід зазначити, що викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Касаційна інстанція також враховує, що позивачем не доведено того факту, що ним за заявками відповідача надавались передбачені договором та оформлені актами виконаних робіт додаткові послуги, які підлягали б оплаті, крім тих послуг, які вже були сплачені відповідачем в складі портових зборів.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційної інстанції про те, що місцевий господарський правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки всупереч приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України позивачем не надано доказів існування обов'язку відповідача сплатити спірну вартість послуг.

Відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в позові.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі рішень.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі № 908/218/16 залишити без змін.