Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Татькова В.І. (доповідача), суддів: Плюшка І.А., Мележик Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 р. та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2015 р. у справі № 904/7196/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (надалі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") до ФОП ОСОБА_5 (надалі - ФОП ОСОБА_5) про стягнення заборгованості в сумі 557 765,94 грн. за участю представників: від позивача - Демченко Олександр Володимирович від відповідача - не з'явилися

У серпні 2015 року ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП ОСОБА_5 про стягнення з останньої заборгованості за Кредитним договором № 130/гр від 14.08.2006 р. у розмірі 557 765,94 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2015 р. (головуючий суддя Євстигнеєва Н.М., судді: Кеся Н.Б., Воронько В.Д) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 р. (головуючий суддя Чимбар Л.О., судді: Виноградник О.М., Антонік С.Г.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.07.2016 р. касаційну скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 02.08.2016 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 04.08.2006 р. між ПАТ "ВіЕйБі Банк" (кредитодавець) та ФОП ОСОБА_5 (позичальник) укладено кредитний договір № 130гр, згідно з умовами якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит), на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом у сумі 150 000 грн. Термін користування кредитом до 16-00 годин 13 серпня 2007 року. Процентна ставка за користування кредитом - 19 % річних. Надання кредиту буде здійснюватися в гривнях в повному обсязі або окремими частинами (траншами). Кожна наступна видача траншу кредиту здійснюється в межах вільного залишку суми кредиту, визначеної п. 1.1.1 цього договору. Надання кредиту здійснюється на підставі письмового повідомлення позичальника про свій намір отримати черговий транш кредиту із зазначенням його суми та терміну користування не пізніше, ніж за два банківських дня до бажаної дати отримання кредиту (п.п. 1.1.1.- 1.1.5. кредитного договору).

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору кредит надається позичальнику на поповнення обігових коштів.

Згідно з п. 1.6. кредитного договору позичальник сплачує на користь кредитодавця комісії на кредитне обслуговування у розмірі 150 грн.

За змістом п. 1.3.1. кредитного договору в забезпечення виконання зобов'язання за цим договором позичальник зобов'язується в п'ятиденний строк з моменту його підписання укласти з кредитодавцем договори застави особисто.

У відповідності з п. 2.5. кредитного договору надання кожного траншу оформляється додатковою угодою, в якій встановлюється сума траншу, термін його користування та процентна ставка.

Пунктом 2.3. кредитного договору визначено, що повернення кредиту здійснюється починаючи з 7 місяця користування кредитною лінією рівними частинами не менш як 30 000 грн., згідно з графіком зниження ліміту позичкової заборгованості.

Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитодавця суми кредиту, процентів, комісій та можливих штрафних санкцій, визначених договором (п. 2.6. кредитного договору).

Також, пунктом 2.7. кредитного договору сторони визначили порядок нарахування та сплати процентів. Так, проценти нараховуються на фактичну заборгованість за кредитом, із розрахунку календарної кількості днів в році та місяці. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в гривні щомісячно за поточний календарний місяць. При розрахунку процентів враховується перший день зарахування кредиту на поточний рахунок позичальника та/або перерахування кредиту по контрактах, що кредитуються, і не враховується останній день терміну користування кредитом, зазначеного в п. 1.1.2 цього договору.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 7.4 договору).

Так, судами було встановлено, що за період дії кредитного договору позивачем надано відповідачу грошових коштів на суму 150 000 грн., що підтверджується відповідними додатковими угодами до кредитного договору, та які були перераховані на поточний рахунок відповідача.

Крім того, судами було з'ясовано, що 14.08.2006 р. в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено:

- договір застави № 1 (реєстровий номер 1430), за умовами якого відповідач передає стягувачу в заставу належне йому на праві власності майно - товари (взуття), перелік якого наведено в п. 1.1. договору застави,

- договір застави № 1 (реєстровий номер 1432), за умовами якого відповідач передає позивачу в заставу належне йому на праві власності майно - основні засоби, які перелічені в п. 1.1. договору застави.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1056 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Зважаючи на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, позивач звернувся з відповідною заявою до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Шрамко Олени Юріївни про вчинення виконавчого напису, якою було вчинено:

- виконавчий напис за реєстровим № 11169 на підставі договору застави № 1 від 14.08.2006 р. (реєстровий № 1430), за яким пропонується звернути стягнення на майно - товари, а саме: зимове взуття (чоботи жіночі), літнє взуття, яке належить на праві власності ФОП ОСОБА_5, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. За змістом даного виконавчого напису, за рахунок коштів отриманих від реалізації в установленому чинним законодавством порядку заставного майна пропонується задовольнити вимоги позивача у розмірі 137 040,82 грн. (заборгованість) за кредитним договором та 1 371 грн. плати за вчинення виконавчого напису;

- виконавчий напис за реєстровим № 11168, на підставі договору застави № 1 від 14.08.2006 р. (реєстровий № 1432), за яким пропонується звернути стягнення на обладнання, яке належить на праві власності ФОП ОСОБА_5, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (перелік майна - обладнання наведений в договорі застави № 1 від 14.08.2016). За змістом даного виконавчого напису, за рахунок коштів отриманих від реалізації в установленому чинним законодавством порядку заставного майна пропонується задовольнити вимоги позивача у розмірі 137 040,82 грн. (заборгованість) за кредитним договором та 1 371 грн. плати за вчинення виконавчого напису.

З метою стягнення заборгованості, вищезазначені виконавчі написи було пред'явлено на виконання до відділу державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції.

З матеріалів справи також вбачається, що 25.10.2012 р. головним державним виконавцем Натха Б.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа від 25.10.2012 р. стягувачеві, оскільки майно, на яке можна звернути стягнення, відсутнє.

Оскільки відповідачем зобов'язання щодо повернення кредитних коштів виконано не було, позивач звернувся до суду та просив стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 577 756,94 грн., з яких: 120 000 грн. - прострочена заборгованість за кредитним договором; 180 900,94 грн. - прострочені проценти за користування кредитними коштами; 30 950,13 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 49 095,70 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 73 975,44 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту; 102 915,92 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасну сплату процентів; 23 918,81 грн. - 3 % річних.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з правомірними висновками місцевого та апеляційного господарських судів про обґрунтованість заявлених ПАТ "ВіЕйБі Банк" позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Водночас, судами вірно було взято до уваги, що ФОП ОСОБА_5 під час розгляду справи судами попередніх інстанцій звернулася з відповідною заявою про застосування строку позовної давності до заявлених Банком позовних вимог.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, положеннями статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, судами попередніх інстанцій вірно вказано, що у спірних відносинах початок перебігу позовної давності почався з 14.08.2007 р., тобто, позивач мав право звернутися з позовом до суду до закінчення позовної давності - до 14.08.2010 р.

Таким чином, беручи до уваги те, що вчинення виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) не віднесено статтями 263, 264 ЦК України до обставин, які зупиняють або переривають перебіг строку позовної давності за такими вимогами, а також виходячи з того, що позивачем не наведено і не обґрунтовано, а господарським судом не встановлено поважних причин пропуску позивачем позовної давності, суд погоджується з правомірними та підставними висновками господарського суду Дніпропетровської області та Дніпропетровського апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 ГПК України, суд

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2015 р. у справі № 904/7196/15 залишити без змін.