Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Татькова В.І. (доповідача), суддів: Губенко Н.М., Плюшка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.206 р. та на рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 р. у справі № 910/30120/15 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг" (надалі - ТОВ "Ютем-Інжиніринг") до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (надалі - ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк") про визнання договору припиненим за участю представників: від позивача - Гапоненко Роман Іванович від відповідача - Демченко Олександр Володимирович

У листопаді 2015 року ТОВ "Ютем-Інжиніринг" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" про визнання укладеного між ним, гарантом та бенефіціаром (Комунальним підприємством "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради) договору № 68/Г-2013 від 05.06.2013 р. про надання гарантії припиненим

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.02.2016 р. (суддя Зеленіна Н.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 р. (головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "Ютем-Інжиніринг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.07.2016 р. ТОВ "Ютем-Інжиніринг" відновлено строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 р., касаційну скаргу ТОВ "Ютем-Інжиніринг" прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 02.08.2016 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 05.06.2013 р. між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (Гарант) та ТОВ "Ютем-Інжиніринг" (Принципал) укладено договір № 68/Г-2013 про надання гарантії (надалі - Договір гарантії), відповідно до умов якого Гарант за дорученням Принципала надає на користь Комунального підприємства "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради (Бенефіціар) гарантію виконання (Гарантія) на суму 563 265,91 грн. згідно з Контрактом № СhWWP-ICB-07.2SI від 28.05.2012 р., укладеним між Бенефіціаром та Принципалом та Заяви на зміни № CO-H-1/07.2SI від 14.03.2013 р. до цього контракту. Гарантія надається на термін до 11.03.2015 р. і набуває чинності з дати випуску. Строк дії цього договору - до 25.03.2015 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань, шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управленої сторони.

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) .

Згідно зі ст. ст. 560, 561 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

В силу ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Статтею 564 ЦК України встановлено, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

За змістом ст. 568 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.

Також, порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 р. (z0041-05) (надалі - Положення), вимоги якого поширюються на банки, які беруть участь у здійсненні операцій за гарантіями.

Пунктом 2 Положення визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефеціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефеціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії.

Так, звертаючись до господарського суду міста Києва ТОВ "Ютем-Інжиніринг" посилалося на те, що Договір гарантії вважається припиненим з 21.11.2014 р. у зв'язку з введенням у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" тимчасової адміністрації, внаслідок чого виникла неможливість виконання банком зобов'язань перед кредитором у разі настання гарантійного випадку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, постановою Правління Національного банку України від 20.11.2014 р. № 733 (v0733763-14) "Про віднесення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних", позивача віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі чого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014 р. прийнято рішення № 123 про запровадження з 21.11.2014 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

У зв'язку з прийняттям постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 р. № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 р. № 63 про початок процедури ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банка провідного спеціаліста з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік, з 20.03.2015 р. по 19.03.2016 р. включно.

Відповідно до п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а згідно з п. 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Після запровадження Фондом тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та, в подальшому, відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

В обґрунтування заявленого позову ТОВ "Ютем-Інжиніринг" вказувало, що оскільки банк здійснює свою діяльність виключно на підставі банківської ліцензії (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), то у зв'язку із відкликанням банківської ліцензії позивач фактично припиняє свою банківську діяльність, і, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", закінчує технологічний цикл банківських операцій, а тому після відкликання банківської ліцензії 20.03.2015 р. здійснення будь-яких банківських операцій (у тому числі - надання позивачем фінансових послуг) не могло бути реалізовано ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк".

За приписами статті 205 ГК України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом. У разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону. Господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням. У разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

В силу ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що як вбачається зі змісту укладеного між сторонами у справі договору гарантії зобов'язання банка перед бенефеціаром (гарантійний випадок) щодо виплати суми гарантії настають після отримання банком письмової вимоги бенефіціара, а отже, до настання гарантійного випадку, тобто до звернення бенефіціара до банку з письмовою вимогою щодо виплати суми гарантії, відсутні будь-які підстави вважати бенефіціара кредитором банка в розумінні ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Крім того, у відповідності з ч. 2, 3 ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, місцевим та апеляційним господарськими судами було з'ясовано, що рішенням господарського суду Київської області від 31.08.2015 р. у справі № 911/2726/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 р. встановлено, що у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації в ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", тобто з 21.11.2014 р., як і в подальшому віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, не є підставою для припинення господарського зобов'язання, перелік яких наведено в ст. 205 ГК України, а тому відповідні посилання позивача є безпідставними.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 ГПК України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 р. у справі № 910/30120/15 залишити без змін.