Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Чернова Є.В. - головуючого, Корнілової Ж.О., Овечкіна В.Е. за участю представників: від позивача: розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2016 року у справі № 910/1076/16 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 26051,57 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2016 р. (суддя Шкурдова Л.М.) у позові про стягнення 20 885,89 грн. отриманих коштів та 5 165,68 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що виходячи з того, що позивач з власної ініціативи достроково припинив орендні відносини більше чим за 1 місяць до дня закінчення строку дії договору відповідачем правомірно у відповідності до п.7.8., 7.9. Договору залишено в своєму розпорядженні гарантійний платіж у розмірі 10 000,00 грн. та перераховану орендну плату за лютий 2015 року як неустойку в розмірі місячної орендної плати за передчасне припинення дії договору, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 20885,89 грн. задоволенню не підлягають. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 5165,68 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих на суму 20 885,89 грн. також відмовлено, в зв'язку з відсутністю підстав для їх задоволення, оскільки дана вимога є похідною від основної.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. (судді: Станік С.Р., Хрипун О.О., Корсакова Г.В.) рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2016 р. в частині відмови у задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 загалом грошових коштів в сумі 20 885,89 грн., а саме: 10 000,00 грн. гарантійного платежу та 10 885,89 грн. орендної плати за останній місяць оренди, - скасувати і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в наведеній частині.

В решті рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2016 р. залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для залишення гарантійного платежу (за 1 місяць оренди в сумі 10 000,00 грн.) та сплати неустойки (на обов'язку сплаті якої за рахунок коштів за останній місяць оренди (10 885,89 грн.) наголошує відповідач) саме за рахунок позивача виникають у випадку, коли договір оренди розірвано між сторонами саме з ініціативи орендаря (тобто позивача) та завчасному припиненні саме договору, а не орендних правовідносин. Проте, між сторонами договору було складено та підписано акт приймання - передачі приміщення від 31.01.2015, яким сторони за взаємною згодою погодили приймання - передачі об'єкта оренди за 2 місяці до закінчення терміну користування приміщенням, тобто орендні правовідносини були припинені не з вини/та або ініціативи позивача (орендаря), а саме внаслідок двосторонньої згоди сторін, що виключає обумовлені договором та законом підстави для утримання відповідачем загалом 20 885,89 грн., з яких: гарантійного платежу (за 1 місяць оренди в сумі 10 000,00 грн.) та сплати неустойки (на обов'язку сплаті якої за рахунок коштів за останній місяць оренди (10 885,89 грн.), і у відповідача існує обов'язок по їх поверненню позивачу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача загалом 20 885,89 грн., з яких: 10 000,00 грн. гарантійного платежу та 10 885,98 грн. орендної плати за останній місяць оренди, - є законними, обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення 5165,68 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, суд апеляційної інстанції керувався тими мотивами, що між сторонами у договорі оренди не було обумовлено нарахування і сплату процентів за користування чужими грошовими коштами згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, правовідносини сторін не є правовідносинами позики в розумінні ч. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України у зв'язку з чим правові підстави для застосування вказаного у наведеній статті розміру відсотків - відсутні, і сторонами не узгоджено у визначений законом спосіб нарахування певного розміру відсотків в порядку статті 536 Цивільного кодексу України. Крім того, правовідносини, що випливають із договору позики, не є подібними правовідносинам, які склалися між сторонами внаслідок наявності орендних правовідносин, у зв'язку з чим обумовлені законом підстави для застосування згідно з ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України аналогії закону в контексті спірних правовідносин оренди норм, які регулюють правовідносини позики - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник вважає, що припинення договору оренди відбулося з ініціативи позивача як орендаря, тому за умовами п. 7.9 договору відповідач правомірно залишив собі плату за останній місяць; за умовами договору та нормами ст. 549 ЦК України позивач також несе відповідальність у вигляді пені, отже вимоги позивача повернути спірні кошти є безпідставними.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, за участю представників сторін, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом 28.03.2014 року між ФОП ОСОБА_5 (орендодавець) та ТОВ "Споживчий центр" (орендар) укладено Договір оренди № 05-14/5с від 28.03.2014 року (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину площі нежитлового приміщення у торгівельному центрі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (надалі - Об'єкт оренди), згідно до поверхового плану (Додаток №1 до цього договору).

Відповідно до п.1.1.2. Договору об'єкт оренди знаходяться у користуванні Орендодавця на підставі Свідоцтва на право власності від 29 квітня 2004 року № 782240 (третій поверх) № 782242 (антресоль).

Згідно з п.2.1. Договору передача Об'єкта оренди оформляється Сторонами шляхом підписання Акту прийому-передачі Об'єкта оренди не пізніше " 01" квітня 2014 року. Строк користування Об'єктом оренди визначається з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акту прийому-передачі Об'єкта оренди і діє до "31" березня 2015 року включно, а у разі дострокового припинення дії цього договору до терміну, встановленого Орендодавцем, надалі - строк користування Об'єктом оренди.

Відповідно до п.2.3. Договору якщо за один місяць до закінчення строку користування Об'єктом оренди між Сторонами не буде укладена угода на продовження цього строку, Орендар зобов'язаний звільнити Об'єкт оренди та повернути його Орендодавцю за Актом прийому-передачі не пізніше останнього дня строку користування Об'єктом оренди.

Відповідно до п.3.1. Договору орендна плата сплачується Орендарем у розмірі 10000 грн, без ПДВ, за кожний календарний місяць, що складає еквівалент 750,75 Євро 75 євроцентів на момент укладення Договору. На момент укладення цього Договору офіційно встановлений НБУ курс гривні до Євро становить (курс національного банку України - 13,32) за один Євро.

Згідно з п.3.2. Договору сторони погодились, що орендна плата за Договором здійснюється Орендарем щомісячно, авансовим платежем до 20-го числа попереднього місяця за наступний та на момент її здійснення підлягає оплаті з урахуванням зміни офіційно встановленого курсу Євро до гривні. Всі платежі за Договором здійснюються в українських гривнях та при цьому розмір орендної плати, визначений згідно п.3.1. та п.3.2. цього Договору не може бути меншим ніж 10 000 ( десять тисяч) гривень.

Відповідно до п.3.4. Договору при укладенні цього Договору, Орендар перераховує Орендодавцю орендну плату за перший та останній місяці оренди протягом трьох днів з моменту підписання Договору. Сума орендної плати за перший місяць розраховується Сторонами виходячи із фактичної кількості днів користування Об'єктом оренди, згідно підписаного Акту прийому-передачі Об'єкту оренди до останнього дня місяця в якому підписано такий Акт.

п.4.1. Договору передбачено, що розмір місячної орендної плати за останній місяць оренди становить гарантійний платіж, який виступає гарантією виконання орендарем своїх зобов'язань по цьому договору та використовується орендодавцем у випадку спричинення орендарем пошкодження об'єкта оренди протягом дії цього договору, у випадку затримки сплати орендної плати більше ніж на 14 днів, або комунальних платежів (п. 4.2), або за письмовим погодженням орендаря покрити витрати на ремонт об'єкта оренди (п. 4.3).

Згідно з п.4.5. Договору гарантійний платіж підлягає поверненню Орендарю тільки при припиненні дії цього Договору, протягом 5-ти банківських днів з моменту його припинення при виконанні наступних умов:

- сплати Орендарем всіх орендних плат;

- надання Орендарем Орендодавцеві всіх документів, що підтверджують відсутність заборгованості Орендаря по оплаті комунальних послуг, а також інших послуг згідно цього Договору;

- повернення ключів від Об'єкту оренди.

Відповідно до п.7.8. Договору орендар сплачує Орендодавцю неустойку у розмірі місячної орендної плати при його завчасному припиненні раніше ніж за один календарний місяць.

Згідно п.7.9. Договору у випадку дострокового припинення дії цього Договору з вини та/або з ініціативи Орендаря, орендна плата за останній місяць терміну користування Об'єктом оренди залишається у розпорядженні Орендодавця.

Згідно з пунктом 13.1 Договору, цей Договір вступає в дію з моменту підписання уповноваженими представниками сторін, а в частині користування приміщенням - з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акту прийому - передачі приміщення 01.04.2014 і припиняє свою дію в частині користування приміщенням - з 31.03.2015 включно, а стосовно інших зобов'язань діє до повного виконання.

Пунктом 13.2 Договору сторони обумовили право орендодавця в односторонньому порядку розірвати договір у випадках невиконання або неналежного виконання орендарем будь-яких зобов'язань за цим договором, використання об'єкта оренди не за цільовим призначенням, затримки виплати орендної плати, вразі необхідності використання приміщення самим орендодавцем для власних потреб.

Пунктом 13.3 Договору визначено, що кожна сторона має право достроково розірвати договір, письмово повідомивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 1 календарний місяць до дати розірвання договору.

Згідно Акту прийому-передачі приміщення в оренду від 01.04.2014, який підписано представниками орендаря та орендодавця і посвідчено печатками обох сторін, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду по Договору приміщення: поверх: 3 (третій); - загальна площа: 35,00 (тридцять п'ять) метрів квадратних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач платіжним дорученням № 2854 від 04.04.2014 року сплатив відповідачу 20 000,00 грн. з призначенням платежу: оренда приміщення за останній місяць оренди та за квітень 2014 року.

31.01.2015 між орендарем - ТОВ "Споживчий центр" та орендодавцем - ФОП ОСОБА_5 було складено та підписано Акт прийому - передачі приміщення, який посвідчено також печатками обох сторін.

У вказаному акті сторони зафіксували наступне:

1. Відповідно до Договору оренди від 28.03.2014 № 05-14/5с, орендар передав, а орендодавець прийняв частину нежитлового приміщення загальною площею 35 кв.м. на 3 поверсі торгового центру, розташованого по проспекту Перемоги, 136 у м.Києві.

2. Приміщення передається у справному технічному стані, який дозволяє використовувати його за цільовим призначенням, передбаченим договором;

3. Орендодавець претензій та зауважень до стану приміщення не має.

Відповідно до претензії позивача від 21.10.2015 № 406/1, направленої відповідачу згідно фіскального чеку поштової установи № 6217 від 27.10.2015 та опису вкладеного, позивач просив повернути йому грошові кошти в сумі 20 885,89 грн. по Договору.

У відповідь на претензію позивача від 21.10.2015 № 406/1, відповідач листом від 25.11.2015 № 25/11/3-а вказував на відсутність обумовлених законом та договором підстав для повернення на користь позивача 20 885,89 грн.

Також, позивачем додано до матеріалів позову і лист № 466 від 08.12.2015, в якому він просив повторно відповідача повернути 20 885,89 грн. грошових коштів по Договору.

В свою чергу, позивач в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 31.01.2015 року ним було повернуто відповідачу об'єкт оренди. Згідно умов укладеного Договору позивач вказує, що ним було сплачено гарантійний платіж в розмірі 10 000,00 грн та зайво сплачено орендну плату за лютий 2015 в розмірі 10 885,89 грн. Посилаючись на ст. 1212 ЦК України позивач вказує, що ці кошти є зайво отриманими відповідачем в зв'язку з чим просить суд стягнути їх з відповідача.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1). Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму (ч. 2). Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном (ч. 3). Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася (ч. 4). Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5). Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч.6).

З огляду на встановлені обставини повернення орендарем орендодавцю 31.01.2015 р. орендованого приміщення, тобто за два місяці до закінчення строку дії договору оренди, строк дії якого було визначено сторонами до 31.03.2015 включно (п. 2.1, п. 13.1 Договору), не встановлення судом та не доведення відповідачем обставин дострокового повернення приміщення з оренди саме з вини та/або з ініціативи Орендаря суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що обумовлені п. 7.9 Договору підстави для залишення у розпорядженні відповідача орендної плати за останній місяць терміну користування об'єктом оренди (за лютий 2015 - 10 885,89 грн., перераховані згідно платіжного доручення № 769 від 20.01.2015) - відсутні.

Відповідно до п.7.8. Договору орендар сплачує Орендодавцю неустойку у розмірі місячної орендної плати при його завчасному припиненні раніше ніж за один календарний місяць.

Умовами Договору (п. 4.1-4.3 договору) обумовлено, що гарантійний платіж виступає гарантією виконання орендарем своїх зобов'язань по цьому договору та використовується орендодавцем у випадку спричинення орендарем пошкодження об'єкта оренди протягом дії цього договору, у випадку затримки сплати орендної плати більше ніж на 14 днів, або комунальних платежів (п. 4.2), або за письмовим погодженням орендаря покрити витрати на ремонт об'єкта оренди (п. 4.3), і сплачується орендарем у випадку завчасного саме припинення ніж за 1 календарний місяць договору оренди (п. 7.9).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, з чим погоджується касаційна інстанція, що акт від 31.01.2015 свідчить про те, що між сторонами припинились правовідносини щодо фактичного користування об'єктом, відповідно, у позивача припинився обов'язок сплачувати оренду плату, а у відповідача вимагати її сплати у зв'язку з припиненням саме користування орендарем об'єктом оренди, але сам Договір був чинний як і обумовили сторони до 31.03.2015, і його дія не припинилась переданням об'єкта оренди за актом від 31.01.2015.

При цьому, статтею 781 Цивільного кодексу України чітко обумовлені підстави саме припинення договору найму (у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом, і у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем).

В свою чергу, умовами Договору також не встановлено, що він припиняється саме внаслідок повернення об'єкта оренди орендарем орендодавцю та підписанням відповідного акту.

У зв'язку з чим позивач не користувався орендованим майном, і відповідно обов'язок по оплаті користування приміщенням у лютому та березі 2015 року у нього не виник.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що підстави для залишення гарантійного платежу (за 1 місяць оренди в сумі 10 000,00 грн.) та сплати неустойки (на обов'язку сплаті якої за рахунок коштів за останній місяць оренди (10 885,89 грн.) наголошує відповідач) саме за рахунок позивача виникають у випадку, коли договір оренди розірвано між сторонами з ініціативи орендаря (тобто позивача) та завчасному припиненні саме договору, а не орендних правовідносин.

Оскільки сторони за взаємною згодою погодили приймання - передачі об'єкта оренди за 2 місяці до закінчення терміну користування приміщенням, тобто орендні правовідносини були припинені не з вини/та або ініціативи позивача (орендаря), а саме внаслідок двосторонньої згоди сторін, що виключає обумовлені договором та законом підстави для утримання відповідачем загалом 20 885,89 грн., з яких: гарантійного платежу (за 1 місяць оренди в сумі 10 000,00 грн.) та сплати неустойки (на обов'язку сплаті якої за рахунок коштів за останній місяць оренди (10 885,89 грн.), і у відповідача існує обов'язок по їх поверненню позивачу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача загалом 20 885,89 грн., з яких: 10 000,00 грн. гарантійного платежу та 10 885,98 грн. орендної плати за останній місяць оренди, - є законними, обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України визначено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Ч.2 ст. 536 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи, що між сторонами у договорі оренди не було обумовлено нарахування і сплату процентів за користування чужими грошовими коштами згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, правовідносини сторін не є правовідносинами позики в розумінні ч. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України у зв'язку з чим правові підстави для застосування вказаного у наведеній статті розміру відсотків - відсутні, і сторонами не узгоджено у визначений законом спосіб нарахування певного розміру відсотків в порядку статті 536 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 5 165,68 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, твердження скаржника зводяться до вимог переоцінити докази та на підставі іншої оцінки обставин заперечити висновки суду апеляційної інстанції, що виходить за межі визначених повноважень касаційної інстанції, про порушення норм матеріального і процесуального права за встановлених обставин не свідчать, правильності правових висновків апеляційного господарського суду не спростовують, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваної постанови немає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. у справі № 910/1076/16 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.