Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддів Корнілової Ж.О., Чернова Є.В., за участю представників: позивача - Случак О.О., відповідача-1 відповідача-2- не з'явились, - не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фірми "Т.М.М."-ТОВ на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі № 910/2340/16 за позовом Фірми "Т.М.М."-ТОВ до 1.Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м.Києва; 2.Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві про відшкодування 6812,63 грн. збитків в порядку регресу

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2016 (суддя Грехова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 (судді: Руденко М.А., Буравльов С.І., Кропивна Л.В.), в позові відмовлено повністю у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Фірма "Т.М.М."-ТОВ (далі - фірма, товариство) у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 1166, 1173, 1191 ЦК України, ст.ст. 45, 82, 87 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на неврахування судами тих обставин, що порушення встановлених строків для перерахування стягувачу примусово списаних з боржника (фірми) коштів, які надійшли на депозитний рахунок Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м.Києва (далі - ВДВС Святошинського РУЮ м.Києва), свідчить про протиправність дій та наявність вини з боку відповідача-1.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Рішенням господарського суду м.Києва від 21.08.2013 у справі № 910/8843/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014, позовні вимоги ТОВ "Ласка Лізинг" задоволено повністю шляхом стягнення з фірми "Т.М.М."-ТОВ на користь ТОВ "Ласка Лізинг" 324488 грн. 25 коп. заборгованості, 13068 грн. 02 коп. неустойки, 230 грн. 66 коп. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 2724 грн. 26 коп. та 6810 грн. 23 коп. судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що 10.02.2014 р. на виконання рішення господарського суду м.Києва від 21.08.2013 у справі №910/8843/13, яке набрало законної сили, у частині стягнутих сум було видано наказ.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 22.05.2014 у справі № 910/8843/13 здійснено процесуальне правонаступництво. Замінено позивача - ТОВ "Ласка Лізинг", як стягувача у виконавчому провадженні № 42286725 ВДВС Святошинського РУЮ м.Києва по виконанню наказу господарського суду м.Києва від 10.02.2014 у справі № 910/8843/13, на його правонаступника - ТОВ "Мега Торг ЛТД".

30.05.2014 р. під час виконання наказу господарського суду м.Києва ВДВС Святошинського РУЮ м.Києва з рахунку Фірми "Т.М.М."-ТОВ були списані грошові кошти в загальній сумі 347231,07 грн., що підтверджується платіжною вимогою № 1/3 від 30.05.2014 (а.с.19).

У січні 2015 року до господарського суду м.Києва надійшла позовна заява ТОВ "Мега Торг ЛТД" до Фірми "Т.М.М." - ТОВ про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в сумі 50422,52 грн. у зв'язку з простроченням Фірмою "Т.М.М."-ТОВ погашення заборгованості за договором фінансового лізингу № 1182/02/2008 від 13.02.2008 у період з 01.08.2013 року по 04.08.2014 року.

Рішенням господарського суду м.Києва від 19.02.2015 у справі № 910/536/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015, позов ТОВ "Мега Торг ЛТД" задоволено повністю шляхом стягнення з Фірми "Т.М.М."-ТОВ на користь ТОВ "Мега Торг ЛТД" 3% річних в розмірі 10001 грн. 35 коп., інфляційних втрат у сумі 40421 грн. 17 коп., 1827 грн. судового збору.

Як вбачається зі змісту вищевказаного судового рішення, судом відхилено доводи фірми "Т.М.М."-ТОВ про те, що державною виконавчою службою на виконання рішення господарського суду м.Києва від 21.08.2013 у справі № 910/8843/13 стягнуто всю суму коштів з боржника ще 30.05.2014 р., а тому після цієї дати необґрунтованим є нарахування 3% річних та втрат від інфляції.

Також зазначено, що рішення господарського суду м.Києва від 21.08.2013 у справі № 910/8843/13 вважається виконаним, і, зокрема, заборгованість по лізинговим платежам (за 56-62 періоди лізингу) за період з 15.01.2013 р. по 25.07.2013 р. в розмірі 347231,07 грн. вважається погашеною лише після зарахування коштів на рахунок кредитора (позивача - (ТОВ "Мега Торг ЛТД"), тобто з 05.08.2014 р.

06.05.2015 р. на виконання рішення господарського суду м.Києва від 19.02.2015 у справі № 910/536/15-г було видано відповідний наказ.

Позивач звернувся з позовом з посиланням на те, що йому було завдано збитків відповідачем-1 у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням коштів, стягнутих з товариства за наказом, виданим у справі № 910/8843/13, у зв'язку з чим, у іншій справі № 910/536/15-г було донараховано та стягнуто 3% річних і втрати від інфляції.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодування в порядку, встановленому законом.

Статтею 1166 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Пунктом 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" (v0006740-14) роз'яснено, що підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи,яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Приписами ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду.

Зважаючи на це, апеляційна інстанція погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що факт неправомірності дій чи бездіяльності державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди вже повинен бути встановлений відповідними засобами доказування.

Всупереч ст.ст. 33- 34 ГПК України позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" на підтвердження неправомірності дій державного виконавця при виконанні рішення господарського суду м.Києва від 21.08.2013 у справі № 910/8843/13.

Крім того, всупереч твердженням скаржника, за змістом ст.ст. 525, 526, 530, 599 ЦК України належним виконанням зобов'язання було б перерахування позивачем коштів кредитору у зобов'язаннях за договором лізингу № 1182/02/2008 від 13.02.2008, неналежне виконання яких встановлено рішенням господарського суду м.Києва від 21.08.2013 у справі № 910/8843/13.

За таких обставин, позивач в силу вищенаведених норм не зобов'язаний був очікувати настання стадії примусового виконання рішення та прострочувати і надалі строк виконання зобов'язань за договором лізингу № 1182/02/2008 від 13.02.2008 щодо сплати 347231,07 грн. заборгованості, а мав самостійно перерахувати їх кредитору за договором.

Посилання товариства на норми Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) судом відхилено з тих мотивів, що вказаний закон не є забороною та перешкодою для належного виконання позивачем зобов'язань щодо сплати кредитору 347231,07 грн. заборгованості за договором лізингу № 1182/02/2008 від 13.02.2008 в порядку добровільного виконання судового рішення, з повідомленням про це державного виконавця.

Враховуючи вищевикладене, саме бездіяльність позивача щодо невиконання зобов'язань за договором лізингу № 1182/02/2008 від 13.02.2008 призвела до порушення позивачем договірного зобов'язання та стала підставою для нарахування йому інфляційних втрат і 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Таким чином, апелянтом не доведено належними та допустимим доказами протиправну поведінку державного виконавця при виконанні рішення господарського суду м.Києва від 21.08.2013 у справі № 910/8843/13.

Посилання фірми на ст. 1191 ЦК України апеляційна інстанція визнала безпідставними, оскільки стягнуті з позивача інфляційні втрати та 3% річних не є завданою ТОВ "Мега Торг ЛТД" шкодою, яку відшкодував позивач, а є у розумінні ст. 625 ЦК України компенсацією ТОВ "Мега Торг ЛТД" втрат від інфляції та відшкодування йому 3% річних за час, протягом якого ТОВ "Мега Торг ЛТД" не користувався належними йому грошовими коштами з вини позивача, яким не виконувалися зобов'язання за договором лізингу № 1182\02\2008 від 13.02.2009.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно з ч.2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України, на яку послався позивач в обґрунтування позовних вимог, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини), спеціальна норма ст. 1173 ЦК України допускає обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів, тобто за наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, збитків та їх розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

За умови відсутності вказаних трьох елементів цивільно-правова відповідальність держави у вигляді відшкодування шкоди не настає.

З урахуванням вимог ст. 1173 ЦК України, колегія суддів відхиляє недоречні твердження скаржника про наявність вини органу державної виконавчої служби (відповідача-1) у вчиненні протиправних дій.

Водночас, відповідно до імперативних приписів ч.ч.2,4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та скаржником не доведено встановлення факту неправомірності (протиправності) дій чи бездіяльності ВДВС Святошинського РУЮ м.Києва судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду відповідної скарги боржника (позивача) у виконавчих провадженнях по справах господарського суду м.Києва № 910/8843/13 та № 910/536/15-г.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність завдання позивачу збитків в спірній сумі з огляду на ненадання товариством належних та допустимих доказів у розумінні ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" на підтвердження неправомірності дій державного виконавця при виконанні рішення господарського суду м.Києва від 21.08.2013 у справі № 910/8843/13.

При цьому, позивач в силу норм ст.ст. 526, 530, 599, 629 ЦК України мав не пасивно очікувати настання стадії примусового виконання рішення та прострочувати надалі виконання зобов'язань за договором лізингу № 1182/02/2008 від 13.02.2008 (в частині сплати 347231,07 грн. заборгованості), а повинен був самостійно перерахувати їх кредитору за договором. Адже, саме бездіяльність позивача щодо невиконання зобов'язань за договором лізингу № 1182/02/2008 від 13.02.2008 призвела до порушення фірмою договірного зобов'язання та стала підставою для подальшого правомірного стягнення з неї інфляційних втрат і 3% річних за період прострочення згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України.

Наведеним повністю спростовується безпідставне твердження скаржника про порушення встановлених строків для перерахування стягувачу примусово списаних з боржника (фірми) коштів, що надійшли на депозитний рахунок ВДВС Святошинського РУЮ м.Києва, як на доказ протиправності дій відповідача-1.

Касаційна інстанція відхиляє безпредметні посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на ч.1 ст. 1191 ЦК України, якою врегульовано правовідносини відшкодування шкоди в порядку регресу, оскільки між позивачем та відповідачами такі правовідносини не виникали, в зв'язку з чим, апеляційний суд правильно зазначив, що стягнуті з позивача за судовим рішенням інфляційні втрати та 3% річних не є завданою відповідачем-1 кредитору (ТОВ "Мега Торг ЛТД") шкодою, яку відшкодував позивач, а є в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України компенсацією ТОВ "Мега Торг ЛТД" втрат від інфляції та 3% річних за період, протягом якого ТОВ "Мега Торг ЛТД" не користувався належними йому грошовими коштами саме з вини позивача, яким в добровільному порядку не виконувалися зобов'язання за договором лізингу № 1182\02\2008 від 13.02.2009.

Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність всіх обов'язкових елементів для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, передбаченої ст. 1173 ЦК України (протиправної поведінки; шкоди та її розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою), не спростовано скаржником.

З огляду на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі № 910/2340/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Фірми "Т.М.М."-ТОВ - без задоволення.