Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: Круглікової К.С. (доповідача), Могил С.К., Малетича М.М. розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у справі № 910/4473/16 господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон" до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про стягнення 16260,13 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Цегульська М.О.,

від відповідача: Борисюк О.В.,

ПрАТ "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про стягнення з останнього 16 260,13 грн. посилаючись при цьому на ст. 1212 ЦК України та ч.1 ст. 216 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПрАТ "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 та рішення місцевого господарського суду від 11.04.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким в повному обсязі задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач посилався на те, що грошові кошти в розмірі 16260,13 грн., які сплачені позивачем на користь відповідача на підставі укладеного між сторонами договору № 1441/13 від 19.03.2014 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, є безпідставно отриманими, тому підлягають поверненню на підставі ч.1 ст. 261 ЦК України та ст. 1212 ЦК України оскільки зазначений договір визнаний недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив, що позовна вимога про стягнення з відповідача 16260,13 грн задоволенню не підлягає, оскільки зобов'язання за визнаним судом недійсним договором в силу ч.3 ст. 207 ГК України можуть бути припинені лише на майбутнє з моменту набрання чинності рішенням суду про визнання договору недійсним, у зв'язку з тим, що неможливо повернути усе одержане за Договором ( вже здійснене користування місцем реклами за цим договором).

Колегія суддів вважає, що цей висновок є помилковим, оскільки його зроблено у зв'язку з неправильним застосуванням матеріального закону, а саме ч.1 ст. 216 та ст. 1212 ЦК України, а згідно з ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки суди попередніх інстанцій, правильно встановивши всі обставини справи, неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, ч.1 ст. 261 та ст. 1212 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення господарського спору, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволенню позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської Державної адміністрації "Київреклама" та Приватним акціонерним товариством "Київський завод світлочутливих матеріалав "Фотон" було укладено договір на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 19.03.2014 № 1441/13 .

На виконання умов зазначеного договору 27.05.2014 позивачем здійснено платіж у розмірі 16.260,13 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача за 27.05.2014, яка наявна в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 у справі № 910/1920/15-г, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2015, договір від 19.03.2014 № 1441/13 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, укладений між комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВРЕКЛАМА" та приватним акціонерним товариством "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД СВІТЛОЧУТЛИВИХ МАТЕРІАЛІВ "ФОТОН" визнано недійсним з моменту укладення.

У зв'язку з визнанням договору недійсним, позивач вважав, що грошові кошти в розмірі 16260,13 грн, є безпідставно отриманими та підлягають поверненню на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З судових рішень по справі № 910/1920/15-г, які є чинними, вбачається, що об'єкт будівництва та/або паркану за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 42 на момент укладення спірного договору № 1441/13 не перебував у комунальній власності, а знаходився у Розповсюджувача - ПрАТ "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон" (позивача), тому за висновком місцевого та апеляційного господарського судів по вказаній справі КП 'Київреклама' не мало права укладати договір та отримувати плату за користування вказаними місцями розташування рекламного засобу. З зазначених підстав по цій же справі було відмовлено у позові КП "Київреклама" про стягнення плати за розташування рекламного засобу.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що об'єкт, де була розміщена реклама, не перебував у комунальній власності,тому відповідач не мав права отримувати плату за користування зазначеним об'єктом, а все ж таки отримав її після укладення договору, що згодом був визнаний недійсним з моменту укладення. З огляду на зазначене колегія суддів вважає помилковим висновок суду про те,що оскільки користування місцем для розміщення реклами вже мало місце, норми ч.1 ст. 216 та ст. 1212 ЦК України не можуть бути застосовані до правовідносин сторін щодо повернення плати за користування місцем для розміщення реклами. Позивач дійсно розміщував рекламу, але на місці, яке не перебуває у комунальній власності, а, отже, відповідач отримав плату без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 2 та п.1 ч.3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що оскільки договір 1441/13 від 19.03.2014 визнаний недійсним з моменту його укладання, а відповідач утримує сплачені позивачем кошти в розмірі 16260,13 грн. безпідставно, він має повернути їх позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Таким чином, у зв'язку з неправильним застосуванням попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Водночас, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для направлення справи на новий розгляд, оскільки фактичні обставини, які входять до предмету доказування, судами встановлені з достатньою повнотою.

Відповідно до п. 2 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2016 та рішення господарського суду міста Києва від 11 квітня 2016 підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1378 грн., апеляційної скарги в розмірі 1515,80 грн. та за подання касаційної скарги в розмірі 1653,60 грн. Отже, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 547,40 грн.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2016 у справі № 910/4473/16 скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов Приватного акціонерного товариства "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон" до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про стягнення 16 260,13 грн. задовольнити. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (ЄДРПОУ 26199714, р/р 26003002029541 в Києво-Святошинському відділенні Київської регіональної філії ПАТ КБ "Хрещатик", МФО 300670) на користь Приватного акціонерного товариства "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон" (ЄДРПОУ 00205162, р/р 2600431015 в АБ "Діамантбанк", МФО 320854) 16 260,13 грн. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (ЄДРПОУ 26199714, р/р 26003002029541 в Києво-Святошинському відділенні Київської регіональної філії ПАТ КБ "Хрещатик", МФО 300670) на користь Приватного акціонерного товариства "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон" (ЄДРПОУ 00205162, р/р 2600431015 в АБ "Діамантбанк", МФО 320854) 1378 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (ЄДРПОУ 26199714, р/р 26003002029541 в Києво-Святошинському відділенні Київської регіональної філії ПАТ КБ "Хрещатик", МФО 300670) на користь Приватного акціонерного товариства "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон" (ЄДРПОУ 00205162, р/р 2600431015 в АБ "Діамантбанк", МФО 320854) 1515,80 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 1653,60 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.