Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: Є. Борденюк, Д. Кривди, С.Могил, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову від 17.05.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/28/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" про стягнення 736 519,72 грн у судове засідання прибули представники: позивача Никеруй Т.М. (дов. від 25.10.2016 № 14-81), відповідача Замкова М.О. (дов. від 13.01.2016 № 03/53), заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ПАТ "Харківміськгаз" 736519,72 грн, з яких 246809,29 грн боргу, 201158,88 грн пені, 273890,54 грн інфляційних втрат, 14661,01 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

04.01.2013 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Харківміськгаз" укладений договір №13-182-В купівлі-продажу природного газу (далі -Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору продавець (позивач) зобов'язаний поставити покупцеві (відповідачу) імпортований природний газ, виключно для забезпечення власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця, а покупець зобов'язаний прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

Позивач поставив протягом січня 2013 - серпня 2015 року, а відповідач прийняв газ на суму 3938176,30 грн, що підтверджується актами приймання-передавання природного газу.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

Відповідачем здійснена оплата заборгованості за газ станом на 26.10.2015 у розмірі 3691367,01 грн, отже неоплаченим залишається 246809,29 грн боргу за газ.

Також відповідач здійснював несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу, а тому відповідач зобов'язаний сплатити 14661,01 грн 3 % річних від простроченої суми, 273890,54 грн інфляційних втрат та 201158,88 грн пені.

При цьому, відповідач зобов'язаний був оплачувати поставлений природний газ протягом місця поставки, а також зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок: до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу.

Відповідно до п.3.1 Договору право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Згідно з п.3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Таким чином, у силу п.3.1 та п.3.3 Договору, з урахуванням ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві виконаний в момент переходу газу через газорозподільні станції ПАТ "Укртрансгаз", саме з цього моменту відповідач набув право власності на природний газ та розпорядився ним на власний розсуд.

Важливою є та обставина, що відповідач не заявляв жодних претензій і не повідомляв позивача про неотримання природного газу (ст. 665 ЦКУ) або про порушення договору щодо кількості переданого природного газу (ст. 670 ЦКУ).

Підписання актів, з урахуванням зазначеного вище, а також п.3.3 та п.3.4 Договору, є за своєю природою документальним оформленням (п. 3.3 Договору) юридичного факту приймання-передачі природного газу. Обов'язок відповідача оплатити поставлений природний газ виникає з факту приймання-передачі природного газу, а не з факту повернення підписаного акту.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.03.2016 (суддя К.Аріт), залишеним без зміни постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 (колегія суддів: П. Тихий, О. Ільїн, В. Хачатрян), у позові відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані наступним.

Щодо заявленої суми основного боргу судами зазначено таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повністю погасив заборгованість з поставленого природного газу, у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 246809,29 грн, отже у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 246809,29 грн основного боргу слід відмовити, у зв'язку з тим, що зарахування зустрічних однорідних вимог здійснене 19.11.2015, тобто до подання позову до суду.

Щодо заявлених пені, інфляційних та 3 % річних, судами зазначено наступне.

Відповідач стверджує, що обов'язок провести остаточний розрахунок виникає не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним за умови, що до цього часу Товариство отримає підписані обома сторонами акти приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п.8.5, 8.5.1 та 8.5.3 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 420 від 19.04.2012 (z0721-12) (далі - Постанова) (чинною на час укладення договору та складання актів приймання-передачі природного газу) введено термін балансування обсягів природного газу в ЄГТСУ, який забезпечується фізичним та комерційним балансуванням (п.2.9. Постанови), до 5-го числа місяця, наступного за звітним, ГП (газорозподільне підприємство), ГТП (газотранспортне підприємство) та ГДП (газодобувне підприємство) разом з постачальниками газу та споживачами оформляють, підписують та скріплюють печатками акти приймання-передачі газу. У разі, якщо споживач має договірні відносини з постачальником, який не погоджується оформити з таким споживачем акти приймання-передачі газу, обсяг перевитрат газу вважається обсягом постачання газу гарантованим постачальником на території здійснення ліцензованої діяльності якого знаходиться споживач постачальника.

До 12-го числа місяця, наступного за звітним, ГП, ГТП та ГДП разом з постачальниками газу на підставі актів приймання-передачі газу складають і підписують реєстри реалізації газу споживачам за звітний місяць окремо по кожному постачальнику. До 15-го числа місяця, наступного за звітним, Оператор на підставі аналізу звітів про надходження та реалізацію газу, актів приймання-передачі газу, реєстрів реалізації газу, інших матеріалів, наданих постачальниками, ГП, ГТП та ГДП, складає інформацію про надходження та реалізацію газу споживачам у розрізі кожного постачальника.

Тобто, у Договорі та законі передбачено, що обидві сторони повинні підписати акти приймання-передачі природного газу (вчинити двосторонній правочин у відповідній формі).

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Таким чином, обов'язком відповідача є надання підписаних та скріплених печаткою актів приймання-передачі природного газу, а обов'язком позивача є повернення підписаних зі своєї сторони актів, наданих відповідачем, або наданням письмової відмови від підписання акта.

Статтею 613 ЦК України визначено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

У зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку за Договором щодо повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу, у нього не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу, якого позивач не повернув відповідачеві.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Рішення судів попередніх інстанцій про відмову у позові про стягнення 246809,29 грн основного боргу прийняте з посилання на встановлений судами факт сплати відповідачем вказаної заборгованості шляхом зустрічного зарахування однорідних вимог. Зазначений факт відповідачем не заперечується.

З огляду на вказане, враховуючи межі перегляду рішень у касаційній інстанції (ст. 107-7 ГПК України), рішення та постанову в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 246809,29 грн основного боргу слід залишити без зміни.

Водночас, відмова судами попередніх інстанцій у задоволені позову про стягнення 201158,88 грн пені, 273890,54 грн інфляційних втрат та 14661,01 грн 3% річних мотивована тим, що позивач не довів факт своєчасного повернення ним відповідачу актів приймання-передачі газу, а тому позивач вважається таким, що прострочив (ст. 613 ЦК України) і, відповідно, підстав для стягнення заявлених ним сум 3 % річних, пені та інфляційних втрат не вбачається.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується із вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Водночас, відповідно до п. 3.4 Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печатками покупця продавцеві два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість.

Тобто, обсяги спожитого газу визначаються покупцем та зазначаються ним у акті приймання-передачі природного газу, що направляється продавцю.

Обсяги газу, зазначені покупцем у акті приймання-передачі газу, мають бути оплачені останнім до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Враховуючи вказане, у спорі, що є предметом розгляду у даній справі, відсутність доказів своєчасного повернення продавцем підписаних ним актів покупцю не оцінюється підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строку оплати за газ, визначеного пунктом 6.1 Договору.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі газу датовані числами місяців, у яких здійснювалась поставка газу.

Враховуючи викладене та те, що суди попередніх інстанцій, з огляду на наведені ними мотиви відмови у позові у відповідній частині, не дослідили обґрунтованість та арифметичну правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, пені та 3 % річних, рішення та постанова у цій частині підлягають до скасування із направленням справи на новий розгляд для здійснення відповідного розрахунку.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 14.03.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 у справі №922/28/16 скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення 201158,88 грн пені, 273890,54 грн інфляційних втрат та 14661,01 грн 3% річних.

У цій частині справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

У частині відмови у задоволені позову про стягнення 246809,29 грн основного боргу рішення та постанову залишити без зміни.