Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Яценко О.В. суддів Корсака В.А., Данилової Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року у справі № 922/6572/15 Господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація "Агросвіт" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" про стягнення 835 815 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача: Савченко О.О. дов. № 04/07-1 від 04.07.2016, Громишев Д.В. дов. № 04/07-6 від 04.07.2016, - відповідача: Новаковський П.М. дов. б/н від 14.03.2016, Савченко В.А. дог. б/н від 20.01.2016, - третя особа: не з'явились

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" (далі за текстом - ТОВ "Новаагро Україна") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація "Агросвіт" (далі за текстом - ТОВ АА "Агросвіт") суму попередньої оплати у розмірі 835 815 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №14-11-12-С від 12.11.2014 року, укладеним між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (далі за текстом - ТОВ "Велтон.Телеком").

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.02.2016 року (суддя Сальнікова Г.І.) у справі № 922/6572/15 позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.02.2016 року у справі № 922/6572/15 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року (судді Івакіна В.О., Камишева Л.М., Пелипенко Н.М.) апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено та визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 1-ВПВ від 08.12.2015 року.

Не погоджуючись з вказаною постановою, ТОВ "Новаагро Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. 203 ЦК України.

Ухвалою від 16.06.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Фролової Г.М., Ходаківської І.П. касаційну скаргу ТОВ "Новаагро Україна" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.06.2016 року.

30.06.2016 року до Вищого господарського суду України від відповідача надійшли пояснення на касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.06.2016 року, на підставі ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою третьої особи в судове засідання, колегією суддів було відкладено розгляд касаційної скарги на 07.07.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 04.07.2016 року № 08.03-04/2464, у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П. та запланованою відпусткою судді Фролової Г.М., призначено проведення автоматичної зміни складу суду колегії суддів у судовій справі Господарського суду Харківської області № 922/6572/15.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.07.2016 року у справі № 922/6572/15, у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П. та запланованою відпусткою судді Фролової Г.М., сформовано склад колегії суддів: Яценко О.В. - головуючий, Корсак В.А., Данилова Т.Б.

05.07.2016 року від ТОВ "Новаагро Україна" та від ТОВ АА "Агросвіт" також надійшли пояснення по справі.

У судовому засіданні 07.07.2016 року у справі було оголошено перерву до 14 год. 00 хв.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.12.2015 року між ТОВ "Новаагро Україна" (новий кредитор) та ТОВ "Велтон.Телеком" (первісний кредитор) укладено договір № 10-ВПВ про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1.1. договору первісний кредитор відступає право грошової вимоги, а новий кредитор набуває право грошової вимоги та здійснює розрахунок на користь первісного кредитора у спосіб, в порядку, розмірі та строки визначені договором.

Згідно з п. 1.2. договору предметом договору є право вимоги первісного кредитора до ТОВ АА "Агросвіт" (боржник), на підставі договору поставки №14-11-12-С від 12.11.2014 року, укладеного між первісним кредитором та боржником, щодо повернення суми передоплати у розмірі 835 815 грн.

За умовами п. 1.3. договору новий кредитор набуває право вимагати від боржника сплати грошових коштів, а саме повернення передоплати у розмірі, строки та в порядку, які визначені в основному договорі, з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також сплати 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України. Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього договору.

Відповідно до п. 1.4. договору загальний розмір вимоги, який передається за цим договором, складаються з 835 815 грн. (сума передоплати, що належить до повернення) та сум, які підлягають стягненню з боржника у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язання за основним договором відповідно до чинного законодавства України.

Судами встановлено, що на виконання п. 4 договору первісний кредитор передав новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника за актом приймання-передачі документів від 08.12.2015 року.

Отримання згоди боржника на відступлення права вимоги договором не передбачено.

Відповідно до умов договору поставки № 14-11-12-С від 12.11.2014 року, з урахуванням всіх додаткових угод до нього, які є його невід'ємною частиною, ТОВ "Велтон.Телеком" (покупець) та ТОВ АА "Агросвіт" (постачальник) сторони дійшли згоди про те, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця сою врожаю 2014 року в кількості 900 метричних тон +/- 10 % на вибір постачальника на загальну суму 4 908 600 грн. +/- 10 % в залежності від кількості поставленого товару в термін до 06.12.2014 року.

Згідно з п. 5.1. договору поставки оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у вигляді 100% передоплати.

Судами також встановлено, що на виконання умов договору поставки ТОВ "Велтон.Телеком" на рахунок ТОВ АА "Агросвіт" був здійснений авансовий платіж в розмірі 4 908 600 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 11419 від 20.11.2014 року в сумі 1 300 000 грн.; № 11424 від 20.11.2014 року в сумі 1 300 000 грн.; № 11466 від 21.11.2014 року в сумі 1 300 000 грн.; № 11479 від 21.11.2014 року в сумі 1 008 600 грн.

Відповідно до 8.5. договору поставки (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 05.12.2014 року) у разі не поставки товару в строк, визначений п. 4.3. договору (до 06.12.2014 року включно), постачальник зобов'язаний повернути суму отриманої попередньої оплати протягом 3-х банківських днів з дня наступного за кінцевим строком поставки, визначеним договором.

ТОВ АА "Агросвіт" у встановлений договором строк товар не поставило, в зв'язку з чим у нього виник обов'язок з повернення отриманої передплати в строк до 10.12.2014 року включно.

Однак, в порушення умов договору постачальник свої зобов'язання з повернення передоплати своєчасно та в повному обсязі не виконав, повернувши покупцю грошові кошти лише в сумі 4 072 785 грн., що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 835 815 грн.

У зв'язку з укладенням 08.12.2015 року між ТОВ "Новаагро Україна" та ТОВ "Велтон.Телеком" договору № 10-ВПВ про відступлення права вимоги, вказані зобов'язання ТОВ АА "Агросвіт" щодо повернення суми передоплати за договором поставки були відступлені на користь ТОВ "Новаагро Україна".

Про відступлення права вимоги новий кредитор повідомив ТОВ АА "Агросвіт" листом №14/12-1 від 14.12.2015 року.

З метою врегулювання питання щодо погашення заборгованості 15.12.2015 року ТОВ "Новаагро Україна" звернулось до боржника з вимогою № 1 (вих. №15/12-5), в якій вимагало від останнього негайно сплатити суму боргу в розмірі 835 815 грн.

ТОВ АА "Агросвіт" отриману вимогу проігнорувало, суму боргу в добровільному порядку не сплатило, що стало підставою для звернення ТОВ "Новаагро Україна" до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення 835 815 грн.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас за приписами ст. 514 ЦК України уступка вимоги є однією з підстав заміни сторони у цивільно-правовому зобов'язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Уступка права вимоги за своєю правовою природою не є самостійним правочином, оскільки вона залежить від основного юридичного факту, який її породжує. Право вимоги має узгоджуватись за загальними принципами та умовами виконання як цивільно-правових, так і господарських зобов'язань. За таких обставин повинна бути незмінність істотних умов та зміст зобов'язання для боржника.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з обставин відсутності в матеріалах справи документів в спростування виниклої у відповідача заборгованості, а відтак дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених вимог.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та визнаючи недійсним договір про відступлення права вимоги, апеляційний господарський суд виходив з того, що вказаний договір не відповідає вимогам ЦК України (435-15) , оскільки він вчинений від імені особи, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Пунктами 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року за № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Пунктом 4 вищевказаної постанови передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року за № 18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, при розгляді справи по суті заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про відступлення права вимоги №10-ВПВ від 08.12.2015 року, суди зобов'язані надати оцінку на предмет належності і допустимості наявних доказів у справі.

З огляду на приписи процесуального закону, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Цієї нормою процесуального права передбачено право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству, тобто, в тому випадку, коли визнання недійсним договору не є предметом позову і позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним, а лише ґрунтується на договорі, який суд може визнати недійсним в силу наведеної вимоги.

При цьому застосування даної норми господарським судом при прийнятті рішення можливе у разі одночасної наявності таких умов: пов'язаність оспорюваного договору з предметом спору та невідповідність (суперечність) вказаного договору законодавству.

Таким чином, розглядаючи позовні вимоги, що випливають з договору, суд у будь-якому випадку повинен перевірити правомірність цього договору.

Статтею 203 ЦК України, встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відтак, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Між тим, помилково вказуючи про недійсність договору № 10-ВПВ про відступлення права вимоги від 08.12.2015 року з підстав того, що цей договір укладений та підписаний від ТОВ АА "Агросвіт" в особі керівника ОСОБА_8, суд апеляційної інстанції не врахував, що зазначений двосторонній правочин було вчинено виключно між ТОВ "Новаагро Україна" в особі керівника ОСОБА_8 (новим кредитором) та ТОВ "Велтон.Телеком" (первісним кредитором).

При цьому як уже зазначалось та встановлено судами, договором № 10-ВПВ від 08.12.2015 року не передбачено отримання згоди ТОВ АА "Агросвіт" (боржника) на відступлення права вимоги.

Водночас посилання суду апеляційної інстанції, як на підставу недійсності договору уступки права вимоги, на рішення загальних зборів ТОВ АА "Агросвіт" від 22.04.2015 року, яким ОСОБА_8 звільнено з посади директора товариства з 01.07.2015 року у зв'язку із закінченням строку його повноважень, не впливає на правомірність укладення останнім договору № 10-ВПВ про відступлення права вимоги від 08.12.2015 року, як виконавчим директором ТОВ "Новаагро Україна".

З огляду на що, висновок суду апеляційної інстанції про недійсність договору відступлення права вимоги з наведених підстав та, як наслідок, відмова у позові про стягнення суми боргу, переданої первісним кредитором новому кредитору за таким договором, визнається колегією суддів помилковим.

Відтак, установивши факт невиконання відповідачем зобов'язання з повернення супи попередньої оплати непоставленого за договором товару та обставини щодо передачі позивачу права вимоги спірної суми боргу, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи наведені положення Законодавства колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, який в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи та врахував доводи сторін, натомість апеляційний господарський суд не врахував вказаних обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Харківської області від 01.02.2016 року у справі № 922/6572/15 залишенню без змін.

Судові витрати за розгляд касаційної скарги, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, належить покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року у справі № 922/6572/15 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року у справі № 922/6572/15 скасувати.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.02.2016 року у справі № 922/6572/15 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація "Агросвіт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" 15 044 (п'ятнадцять тисяч сорок чотири) грн. 67 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги. Видачу наказу доручити Господарському суду Харківської області.