Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідач суддів Акулової Н.В. Самусенко С.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення від та на постанову від Господарського суду міста Києва 01.12.2015 Київського апеляційного господарського суду 20.04.2016 у справі господарського суду № 910/22975/15 міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство "Дитячий та підлітковий санаторій "Таврида" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про стягнення 2 226 882,68 грн. від позивача - Звада Р.В.

від відповідача - Барандич І.М.

від третьої особи - не з'явились

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2015 у справі № 910/22975/15 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 (головуючий суддя Чорна Л.В., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.), частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" (позивач), присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (відповідач) на користь ПАТ "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" 1 367 990,36 грн. заборгованості за кредитом, 353 526,62 грн. заборгованості за процентами, 17 701,20 грн. заборгованості за прострочену комісію, 355,80 грн. заборгованості за строкову комісію, пеню за кредитом у розмірі 3 000,00 грн. 900,00 грн. пеню за процентами, 50,00 грн. пеню за комісією. В іншій частині позову - відмовлено. На відповідача покладено судові витрати.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 у даній справі та передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2016 розгляд справи здійснюється колегією суддів у складі головуючого судді Саранюка В.І., суддів: Акулової Н.В., Самусенко С.С.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

01.07.2016 та 05.07.2016 від Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" надійшли письмові пояснення до касаційної скарги, в яких відповідач посилається на неправильно встановлені обставини, які не можуть бути усунуті в ході касаційного розгляду справи.

05.07.2016 від Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" надійшли пояснення на касаційну скаргу, в яких позивач зазначає, що задоволення вимог кредиторів банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію може бути здійснено виключно у процедурі ліквідації банку та в порядку черговості визначеної статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 10.09.2012 між Публічним акціонерним товариством "ЕНЕРГОБАНК" (кредитор) та Дочірнім підприємством "Дитячий та підлітковий санаторій "Таврида" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (позичальник) укладено договір про надання кредитної лінії № 1209-05 в розмірі 1 400 000,00 грн. строком до 07 вересня 2013 включно з процентною ставкою в розмірі 21% річних.

Згідно з пунктом 1.6 кредитного договору кредит надається позичальнику для наступних цілей: 1. Рефінансування поточної заборгованості, яка існує на підставі: - Кредитного договору № 17-10/отд.25 від 10.11.2010, укладеного між Позичальником та ПАТ "Східно-Український Банк "Гарант"; - Кредитного договору № 1350911-КЮ від 27.09.2011, укладеного між Позичальником та ПАТ Банк "Морський"; 2. Поновлення обігових коштів.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що кредитор нараховує проценти, виходячи із розрахунків процентної ставки і фактичного залишку заборгованості не рідше одного разу на місяць, а Відповідач повинен сплачувати проценти щомісячно до 05 числа (включно) наступного за звітним місяця, при цьому датою сплати процентів вважається дата зарахування сплаченої суми на рахунок Банку.

У пункті 5.2.3. договору зазначено, що банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення заборгованості.

Відповідно до пункту 6.2.1. договору позичальник зобов'язується здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані відсотки, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені договором.

Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості в повному обсязі у випадку: - прострочення сплати чергового платежу та процентів за користування кредитом; - у разі виникнення обставин, які за обґрунтованим висновком банку призведуть до того, що позичальник не виконає свої зобов'язання за цим договором; - невиконання позичальником будь яких умов кредитного договору.

Для реалізації цього права банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30 (тридцяти) календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31 (тридцять перший) календарний день після отримання позичальником такої вимоги, строк повернення кредиту вважається таким, що настав і позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за кредитом в повному обсязі. Якщо таке погашення не здійснене протягом 5 (п'яти) банківських днів, банк має право вжити заходи по стягненню наявної заборгованості за кредитним договором.

Між сторонами укладались додаткові договори до договору про надання кредитної лінії № 1 від 29.03.2013, № 2 від 29.04.2013, № 3 від 30.09.2013, № 4 від 10.02.2014, відповідно до яких переносились термін сплати відсотків, розмір суми кредиту, термін користування кредитом та графік зменшення ліміту кредитування.

10.09.2012, з метою забезпечення кредитного договору, Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" (кредитор) уклав з Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (поручитель) договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався перед Банком відповідати по зобов'язаннях Дочірнього підприємства "Дитячий та підлітковий санаторій "Таврида" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", що випливають з умов договору кредиту зі всіма змінами і доповненнями до нього. Поручитель відповідає перед кредитором всім своїм майном та грошовими коштами за виконання боржником основного зобов'язання, в тому числі за порушення боржником будь-яких умов основного зобов'язання.

Згідно з пунктом 2 договору поруки поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає по зобов'язаннях боржника в повному обсязі, а саме за повернення кредитних коштів за основним зобов'язанням, виплату відсотків, виконання інших умов основного зобов'язання та відшкодування збитків, завданих кредитору, у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням боржником умов основного зобов'язання.

Відповідальність поручителя настає, якщо основне зобов'язання, не буде виконане в строк, передбачений його умовами, в тому числі відсотки, пеня, штрафні санкції, інші платежі, що забезпечені порукою, не будуть повернуті/сплачені у строки, встановлені основним зобов'язанням або достроково у випадку порушення умов основного зобов'язання (п.3 договору поруки).

Пунктом 4 договору поруки сторони зазначили, що з моменту настання строку виконання умов основного зобов'язання, в тому числі по сплаті відсотків, пені, штрафних санкцій, інших платежів, або достроково у випадку порушення умов основного зобов'язання, кредитор надсилає поручителю вимогу виконання умов основного зобов'язання та має право пред'явити позов до поручителя про стягнення всієї суми заборгованості по основному зобов'язанню.

У пункті 9 договору визначено, що цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання основного зобов'язання. Зміни та доповнення до цього договору оформлюються додатковими угодами, які є невід'ємною частиною цього договору.

Між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 03.03.2014 до договору поруки.

На підтвердження надання кредиту третій особі позивачем надано копії банківських виписок по особовому рахунку боржника з 10.09.2013 по 26.08.2015.

01.04.2015 ПАТ "Енергобанк" звернувся до ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" з повідомленням-вимогою № 789/54 щодо повернення повної суми заборгованості за договором про надання кредитної лінії № 1209-05 від 10.09.2012, яка станом на 30.03.2015 становила 1 798 833,77 грн. в т.ч. 1 367 990,36 грн. заборгованість по кредиту.

Судом першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, частково задоволено позовні вимоги позивача. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на користь ПАТ "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" 1 367 990,36 грн. заборгованості за кредитом, 353 526,62 грн. заборгованості за процентами, 17 701,20 грн. заборгованості за прострочену комісію, 355,80 грн. заборгованості за строкову комісію. Судом зменшено розмір штрафних санкцій до 3 950,00 грн., а саме: пеню за кредитом до 3 000 грн., пеню за процентами до 900,00 грн., пеню за комісією до 50,00 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1048 вказаного Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій заборгованість боржника за кредитним договором складає 1 367 990,36 грн.

Статтею 554 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. (постанова Верховного Суду України від 17.09.2014 № 9-6цс14-1).

Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 Цивільного кодексу України).

Умови договору про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки. (постанови Верховного Суду України від 21.05.2012 № 6-48цс11, № 6-68цс11, від 23.05.2012 № 6-3цс12, від 18.07.2012 № 6-78цс12).

В цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит має бути погашений одноразовим платежем).

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку (постанова Верховного Суду України від 17.09.2014).

Судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо дії поруки, строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням, чи банком встановлювався день для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

Судами не надано аналізу повідомленню-вимозі від 01.04.2015, адресованій ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" чи являє собою вказаний лист зміною кредитором, на підставі частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, строку виконання основного зобов'язання.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі, що не було зроблено судами попередніх інстанцій.

Відтак, рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2015, постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 у справі № 910/22975/15 підлягають скасуванню, справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5 - 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 у справі № 910/22975/15 скасувати.

Справу № 910/22975/15 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.