Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Стратієнко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на постанову та на рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 року господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 року у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Техномрія" до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення заборгованості в сумі 766 040, 01 грн., за участю представників сторін:

позивача: Голуб І.М., відповідача: Дряхлов Є.О.,

У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Техномрія" (далі - ТОВ "Електротехнічна компанія "Техномрія") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") про стягнення 565 108, 60 грн. -основного боргу, 157 305,00 грн. - пені, 10 699, 10 грн. - річних, 32 927, 31 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 19-ПУ-УМТС від 14.01.2015 року щодо оплати вартості отриманої продукції.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 року (суддя: Мельниченко І.Ф.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ТОВ "Електротехнічна компанія "Техномрія" 565 108, 60 грн. - основного боргу, 157 305 грн. - пені, 10 699, 10 грн. - 3% річних, 16 353, 74 грн. - інфляційних втрат та 11 241, 40 грн. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 року (колегія суддів у складі: Чус О.В. - головуючий, судді: Березкіна О.В., Дармін М.О.) рішення місцевого господарського суду від 22.02.2016 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов залишити без рогляду.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 14.01.2015 року між ТОВ "Електротехнічна компанія "Техномрія" (постачальник) та ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець) укладено договір поставки № 19-ПУ-УМТС, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в Договорі та Специфікаціях, які є невід'ємною частиною до Договору, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити поставлену продукцію на умовах, визначених умовами договору.

Згідно з п. 4.1. Договору, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені Сторонами в Специфікаціях до Договору.

Пунктом 4.7 Договору передбачено, що датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаро-супровідних документах, наданих постачальником.

Відповідно до п. 5.4. Договору, розрахунки за продукцію, що поставляється здійснюється покупцем шляхом безрахункового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунка та при умовах надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 Договору, якщо інший більший строк відстрочки не визначений у відповідній Специфікації.

Пунктом 6.8 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав без будь-яких зауважень та застережень продукцію на загальну суму 565 108, 60 грн., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей. В порушення умов договору, відповідач вартість отриманого товару не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 565 108,60 грн.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (Аналогічні положення містяться в статті 193 ГК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи приписи зазначених вище статей, п.6.8 договору, а також неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором щодо оплати вартості отриманої продукції, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про стягнення з відповідача 565 108, 60 грн. основного боргу та 157 305,00 грн. пені.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на прострочення виконання відповідачем грошового зобов"язання за договором, суди попередніх інстанцій перевіривши правильність розрахунків позивача, враховуючи ч.2 ст. 625 ЦК України, дійшли вірного висновку про стягнення з відповідача 10 699, 10 грн. - 3% річних та 16 353, 74 грн. інфляційних втрат.

Щодо доводів скаржника, що судом першої інстанції безпідставно не було залишено заявлений позов без розгляду, оскільки він підписаний неуповноваженою особою представника позивача, то колегія суддів їх відхиляє, з огляду на наступне.

Положеннями статті 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Пунктом 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року (v0018600-11) роз'яснено, що якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у позивача докази на підтвердження таких повноважень. У разі їх неподання суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду. Якщо позовну заяву підписано особою на підставі виданої їй довіреності, до заяви має бути додано оригінал або належно завірену копію такої довіреності. У разі коли до позовної заяви, підписаної представником позивача, не додано оригіналу або належно завіреної копії довіреності, але в цій заяві вміщено посилання на номер і дату довіреності, то господарський суд, приймаючи заяву до розгляду, витребує у позивача таку довіреність, а в разі її неподання виносить ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1статті 81 ГПК.

Місцевий господарський суд, на стадії підготовки справи до розгляду, перевіривши повноваження представника позивача наданих ТОВ "Електротехнічна компанія "Техномрія" йому за довіреністю від 01.06.2015 року, оригінал якої долучено до матеріалів справи (а.с. 113) та встановивши, що довірена особа має право представляти інтереси товариства у загальних судах, спеціалізованих судах, зокрема в господарських судах всіх областей України, дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для залишення позову без розгляду, а відповідно правомірно розглянув спір по суті.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 року у справі № 904/11165/15 залишити без змін.