Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Татькова В.І. (доповідача), суддів: Самусенко С.С., Акулової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 р. та на рішення господарського суду Київської області від 09.02.2016 р. у справі № 911/5113/15 господарського суду Київської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4.) до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (надалі - ПАТ "Київоблгаз") треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Садівницьке товариство "Автомобіліст-2" (надалі - СТ "Автомобіліст-2"); 2) Садівницьке товариство "Росинка" (надалі - СТ "Росинка") про зобов'язання укласти договір за участю представників: від позивача- ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - ОСОБА_6 від відповідача - Богдан Сергій Володимирович від третьої особи-1 - Віценко Артем Геннадійович від третьої особи-2 - не з'явилися

Рішенням господарського суду Київської області від 09.02.2016 р. (суддя Ярема В.А.) відмовлено ФОП ОСОБА_4 у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 р. (головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Баранець О.М.) рішення господарського суду Київської області від 09.02.2016 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.05.2016 р. (головуючий суддя Татьков В.І. (доповідач), Плюшко І.А., Губенко Н.М.) касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 21.06.2016 р.

07 червня 2016 року до Вищого господарського суду України надійшов відзив на касаційну скаргу від СТ "Автомобіліст-2", за змістом якого третя особа-1 просить суд залишити без змін прийняті у справі рішення та постанову, а подану касаційну скаргу - без задоволення.

Також, 15.06.2016 р., через канцелярію Вищого господарського суду України, від ПАТ "Київоблгаз" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач зазначив, що рішення та постанова прийняті у цілковитій відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути скасовані.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.06.2016 р. № 08.03-04/2106 у даній справі призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у даній справі у зв'язку із відпусткою судді Плюшка І.А. та запланованою відпусткою судді Губенко Н.М.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.06.2016 р. для розгляду касаційної скарги у справі № 911/5113/15 визначено склад колегії суддів: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Самусенко С.С., Акулова Н.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.06.2016 р. касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 колегією суддів у складі: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Самусенко С.С., Акулова Н.В. прийнято до свого провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення, викладені у відзивах, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в 1999 році між ОСОБА_4, як фізичною особою, та громадянами, учасниками ініціативної групи, укладено інвестиційні договори, згідно з умовами яких кожен з інвесторів прийняв на себе зобов'язання по інвестуванню власних і залучених грошових коштів у фінансування будівництва газопроводу від с. Круглик до СТ "Автомобіліст-2", а ОСОБА_4, як виконавець, взяла на себе обов'язок за рахунок зазначених інвестицій забезпечити будівництво і введення в експлуатацію газопроводу від с. Круглик до СТ "Автомобіліст-2" з наступною передачею у власність інвесторам частки новозбудованого газопроводу в об'ємі інвестиційного внеску.

Так, звертаючись з відповідними позовними вимогами, позивач зазначала, що всі питання щодо фінансування, проектування, прокладення газопроводу, забезпечення будівництва та введення в експлуатацію газопроводу здійснювалось ініціативною групою на чолі з позивачем, у зв'язку з чим в ініціативної групи виникло право власності на зазначений газопровід від с. Круглик до СТ "Автомобіліст-2". Так, на підтвердження зазначених обставин позивачем було надано суду договір підряду № 27 від 15.04.2002 р., укладений між ОСОБА_4 та КП "Спеціалізована пересувна колона №1" щодо газифікації садового товариства; Договір на виконання підрядних робіт по продувці траси газопроводу с. Круглик СТ "Автомобіліст-2", укладений між ОСОБА_4 та ПП "Розлив". Як вказувала позивач, згідно з актом прийому закінченого будівництва об'єкту систем газопостачання № 38 від 14.07.2003 р., замовником прийнято закінчений об'єкт будівництва: газопровід середнього тиску ф40х3,7, протяжністю 825 м.п., ф20х3,0-183 м.п. з установкою засувок шарових ф40 5 шт., регулятор тиску РДГД 10-18 шт. за адресою: с. Круглик та с. Віта-Поштова, Києво-Святошинського району, Київської області, с/т "Автомобіліст-2". Після будівництва та введення в експлуатацію вказаного газопроводу між ДП "Києво-Святошинське управління експлуатації газового господарства" та ОСОБА_4 укладено договір № 360 від 21.11.2003 р., за умовами якого ОСОБА_4 передала, а ДП "Києво-Святошинське управління експлуатації газового господарства" прийняло вказаний газопровід для виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту. Відповідно до договору довірчого управління б/н від 13.07.2013 р. ініціативною групою - власником газопроводу передано в довірче управління позивачу майно, а саме газопровід від с. Круглик до СТ "Автомобіліст-2" в об'ємі його фактичного інвестування: 35 % газопроводу ВД і газопроводу СД від ГРП до вул. 9 Садова і 100 % газопроводу від вул. 9 Садова до СТ "Автомобіліст".

Враховуючи вищевикладене, позивач вважав, що ініціативна група набула право власності на новостворену річ (газопровод), в зв'язку з чим відповідач зобов'язаний укласти з позивачем, як замовником, договір на експлуатацію складових газорозподільної системи, а саме об'єкт газопостачання, що перебуває у власності замовника:

- 100 % газової труби 0 90 мм Е=1100 п.м. від вул. 9 Садова по переходу через річку Сіверка;

- 100 % перехід через річку Сіверка;

- 100 % газової труби d=63 мм L=100 м.п. від переходу через річку Сіверка до вул. 1 СТ "Автмоболіст-2";

- 100% вуличного газопроводу d=40 мм L=825 м.п. та d=20 мм L=183 м.п., засувки d=40 мм 5 шт. та регулятори РДГД - 10-18 шт.

Згідно зі ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про нафту і газ" регулювання відносин у нафтогазовій галузі має особливості, пов'язані з об'єктивними умовами функціонування галузі: постійним і безперервним збалансуванням видобутку, постачання і споживання газу, для забезпечення якого встановлюється єдине диспетчерське (оперативно-технологічне) управління Єдиною газотранспортною системою України; наявністю Єдиної газотранспортної системи України для газопостачання споживачів; підвищеною вибухо- та пожежонебезпечністю газу, нафти та продуктів їх переробки і необхідністю у зв'язку з цим підтримання надійності та безпеки експлуатації об'єктів нафтогазової галузі.

У відповідності з п. 1, 2 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2494 (z1379-15) , експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно Оператори ГРМ.

Власники газової мережі, яка згідно з розділом ІІ цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов'язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).

Беручи до уваги приписи зазначених норм, судова колегія погоджується з правомірними висновками судів попередніх інстанцій про те, що право на укладання договору на експлуатацію складових газорозподільної системи належить лише власнику такого об'єкта газопостачання.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

В силу положень статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ.

Так, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.09.2008 р. у справі № 2-1276/2008, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14.11.2008 р. (справа № 22ц-4100/2008 р.) встановлено, що замовником газопроводу є ГО "СТ "Автомобіліст-2", в той час як ОСОБА_4, будучи членом зазначеної громадської організації займалась його газифікацією. Однак, звертаючись із відповідним позовом, не довела належними та допустимими доказами здійснення фінансування, проектування та прокладення газопроводу в с. Віта-Поштова, Києво-Святошинського району Київської області за власні кошти. Даним рішенням встановлено, що право на розпорядження газопроводом має саме ГО СТ "Автомобіліст-2".

Також, рішенням апеляційного суду Київської області від 29.04.2011 р. у справі № 22ц-3318/2011 встановлено, що рішення про замовлення проектної документації на будівництво газопроводу, укладання договору з підрядником на його будівництво та про фінансування витрат на проектування та будівництво газопроводу здійснювалось за рахунок членів ГО СТ "Автомобіліст-2" (рішення загальних зборів ГО СТ "Автомобіліст-2" 04.12.1999 р.). Рішенням виконкому Віто - Поштової сільської ради від 28.01.2000 ро. № 1-3 "Про надання дозволу на проведення проектних робіт на газифікацію ГО СТ "Автомобіліст-2" таке право надано саме товариству, а не приватним особам.

В проектуванні та будівництві газопроводу приймали дольову фінансову участь 200 (двісті) членів трьох садівницьких товариств, в тому числі і позивачі (але не виключно позивачі). Вони, поряд з іншими, були учасниками будівництва газопроводу, а не інвесторами.

В процесі проектування та будівництва гілки газопроводу від села Круглик - СТ "Росинка" - ГО СТ "Автомобіліст-2", взаємовідносини між учасниками будівництва здійснювались, як відносини між юридичними особами СТ "Росинка" та ГО СТ "Автомобіліст-2", а не групами приватних осіб. Жодна дозвільна та погоджувальна організації в процесі проектування та будівництва вказаного газопроводу не співпрацювали з приватними особами, в тому числі, і з позивачем у справі.

Зазначений факт також встановлено рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської від 27.01.2014 р., залишеним без змін апеляційним судом Київської області від 17.03.2014 р. у справі № 22ц-780/1996/14, яким у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 до ГО "СТ "Автомобіліст-2", ПАТ "Київоблгаз", третя особа СТ "Росинка", про визнання договору № 747 від 04.07.2013 р., укладеного між ГО "СТ "Автомобіліст-2" та Києво-Святошинською філією по експлуатації газового господарства ПАТ "Київоблгаз" недійсним та визнання майнового права на газопровід відмовлено, у зв'язку з недоведеністю позивачами наявності майнових прав на відповідний газопровід.

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, не спростовують встановлених рішеннями інших судів фактів щодо відсутності у ініціативної групи, в тому числі у ФОП ОСОБА_4, права власності та розпорядження спірним об'єктом газопостачання.

З огляду на викладене, господарський суд Київської області та Київський апеляційний господарський суд, приймаючи у даній справі рішення та постанову, дійшли обґрунтованих та правомірних про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 ГПК України, суд

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 р. та рішення господарського суду Київської області від 09.02.2016 р. у справі № 911/5113/15 залишити без змін.