Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач), Бондар С.В., Черкащенко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 року у справі № 906/1651/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" про стягнення пені, інфляційних сум та 3% річних,

У листопаді 2015 року позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до відповідача про стягнення пені в сумі 201 714,24 грн., 3 % річних в сумі 405 313,02 грн. та 6 970 810,62 грн. інфляційних сум у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року № 13/2364-БО-10 за період з 28.03.2014 року по 27.08.2015 року.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.01.2016 року (суддя Кудряшова Ю.В.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 121 028,55 грн., 3 % річних в сумі 405 313,02 грн. та 6 894 415,21 грн. інфляційних сум, а в решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 року (судді: Грязнов В.В., Розізнана І.В., Мельник О.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення в частині відмови в позові про стягнення пені в сумі 80 685,70 грн. скасувати, та позов в цій частині задовольнити, а в решті рішення залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 28.08.2012 року між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Бердичівтеплоенерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2364-БО-10, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до п.п. 2.1, 3.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ в обсязі до 5 297,8 тис.м3 у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.

За п. 5.2 договору ціна за 1000 м3 газу разом з ПДВ складає 4 661,74 грн.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2, 7.3 договору в разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також договором.

У разі невиконання покупцем вимог щодо розрахунку продавець має право не здійснювати поставку газу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, в межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань становить 5 років (п. 9.3 договору).

Сторони уклали три додаткових угоди до договору. Так, додатковою угодою від 16.07.2013 року № 1 зменшили ціну за 1000 м3 газу до 4 588,54 грн. разом з ПДВ. Додатковими угодами від 14.10.2013 року № 2 та від 15.10.2014 року № 3 сторони виклали у новій редакції п. 4.1 договору, п. 6.3 договору та змінили банківські реквізити.

На виконання умов договору у січні-квітні та жовтні-грудні 2013 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 14 688 157,76 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями актів приймання-передачі природного газу від 26.09.2013 року, від 26.09.2013 року, від 26.09.2013 року, від 26.09.2013 року, від 31.10.2013 року, від 30.11.2013 року та від 31.12.2013 року на загальну суму 14 688 157,76 грн.

Проте, відповідач оплатив вартість отриманого природного газу частково в сумі 5 186 600 грн., що зумовило звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за захистом порушеного права до господарського суду у квітні 2014 року.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.04.2014 року у справі № 906/482/14 з КП "Бердичівтеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" стягнуто 9 501 557,76 грн. основного боргу, 704 594,86 грн. пені, 90 283,25 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 219 299,62 грн. за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року № 13/2364-БО-10.

Рішення у справі № 906/482/14 відповідач виконав частково, сплативши 4 305 341,14 грн. заборгованості, що підтверджено виписками з банку.

В процесі розгляду справи, відповідачем подано заяву про зменшення пені на підставі ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних сум у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати заборгованості за поставлений природний газ на підставі договору.

Висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних сум обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання, що виникло на підставі договору, а відмову в решті позову мотивовано проведенням судом власного перерахунку інфляційних сум та наявністю підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

За приписами статті 193 ГК України, статей 526, 629 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати за природний газ у позивача були законні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних сум за спірний період, проте, з урахуванням допущених позивачем помилок при розрахунку інфляційних сум, судами вірно зроблено власний розрахунок заявлених до стягнення сум, і зменшено їх розмір з урахуванням рекомендацій, відображених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р (v2-97700-97) та виключення з розрахунку сум інфляційних втрат, нарахованих на інфляцію.

Водночас, господарські суди дослідили наявність підстав, передбачених ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України для зменшення розміру штрафних санкцій та правомірно зменшили заявлений до стягнення розмір пені на 40 %, взявши до уваги інтереси обох сторін.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, суди обох інстанцій дали належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих норм матеріального та процесуального права, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 121 028,55 грн., 3 % річних в сумі 405 313,02 грн. та 6 894 415,21 грн. інфляційних сум.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 року - без змін.