345/2054/18 Про скасування постанови начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю про порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт - 11.12.2019 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до в.о. начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради Топоров Анатолія Вікторовича про скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду, прийняту 18 січня 2019 року колегією суддів у складі: головуючого судді Носа С.П., суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М., -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним до В.о. начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради Топоров Анатолія Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 02-25/10 від 10 травня 2018 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що 25 квітня 2018 року відповідачем проведено позапланову перевірку щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів i правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, за результатами проведення якої складено Акт перевірки, яким встановлено, що на об`єкті реконструкція магазину по АДРЕСА_1 замовником ОСОБА_1 розпочаті будівельні роботи з реконструкції магазину шляхом прибудови бетонної площадки на АДРЕСА_1, без набуття права на виконання будівельних робіт, (клас наслідків (відповідальності) - СС2).

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2018 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2019 року апеляційну скаргу повернуто заявнику.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішеннями позивач оскаржив його в касаційному порядку. У касаційній скарзі просить скасувати ухвалене у справі судові рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження до суду апеляційної інстанції.

На думку позивача, суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для повернення позову.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а судового рішення - без змін, оскільки відсутні підстави для його скасування.

Як встановлено, апеляційна скарга ОСОБА_1 підписана представником - Булавинець М.М., яким на підтвердження своїх повноважень на представницво, до апеляційної скарги додано копію ордеру у якій вказано орган, у якому надається правова допомога - "у всіх підприємствах, установах, організаціях без обмеження повноважень".

Частиною четвертою статті 59 КАС України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (5076-17) (далі - Закон № 5076-VI (5076-17) ).

Колегія суддів зауважує, що Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2019 року по справі № 9901/847/18 зроблено висновок з приводу необхідності зазначати у ордері на представництво адвокатом інтересів учасників справи назву органу, у якому здійснюється представництво, зокрема і назву суду. Висновок Великої Палати Верховного Суду полягає у такому.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Таким чином, судові органи чітко відокремлені від інших органів державної влади.

Згідно з підпунктом 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога".

Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

Звернення до суду, з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 КАС України та стаття 10 Закону № 1402-VIII) передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.

Апеляційний адміністративний суд у цій справі постановив оскаржувану ухвалу відповідно до зазначеного висновку Великої Палати Верховного суду, а, отже, правильно застосував норми процесуального права, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо їх застосування чи тлумачення.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув заявнику апеляційну скаргу, оскільки вона підписана особою, яка не має права її підписувати.

В обґрунтування касаційної скарги, представником позивача вказано, що у договорі про надання правової допомоги вказано, що адвокат здійснює захист клієнта в суді (місцевому, апеляційному або касаційному).

Проте, вказана обставина не спростовує того факту, що назва органу має бути зазначена в ордері на надання правової допомоги. До того ж, договір про надання правової допомоги містить перерахування судових інстанцій, але не назву судового органу.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.