Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І. за участю представників: позивача Бурда А.О. - довіреність від 19.06.2015 року відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" на постанову від 29.02.2016 р. Донецького апеляційного господарського судуу справі № 905/2239/15 господарського суду Донецької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" про стягнення заборгованості в сумі 460 771,70 грн.

У вересні 2015 року ТОВ "АТ Каргілл" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Перемога" про стягнення 460 771,70 грн., з яких 355 746,17 грн. заборгованість, 5 483, 02 грн. три відсотки річних, 36 805,60 грн. пені, 6 911,58 грн. штрафу на підставі статей 509, 526, 530, 549, 550, 610, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №CVS 58474 від 10.12.2013 року в частині оплати повної вартості товару.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Перемога" просило у задоволенні позову відмовити посилаючись на невиконання позивачем своїх зобов'язань в частині надання рахунків на сплату товару та розрахунку коригування кількісних і вартісних показників товару згідно умов договору поставки №CVS 58474 від 10.12.2013 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.12.2015 р. (судді Г.В. Левшина, А.М. Осадча, Ю.С. Мельниченко) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов до висновку, що умови договору №СVS 58474 від 10.12.2013р. було порушено, оскільки доказів направлення на адресу відповідача рахунків-фактур, в яких містилися б необхідні для перерахування грошових коштів відомості щодо скоригованої вартості товару, позивачем не надано, внаслідок чого, відповідач не міг виконати своїх зобов'язань щодо оплати вартості товару відповідно до умов договору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушеного з боку відповідача права позивача на отримання грошових коштів в сумі 355746,17 грн., а тому позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення за недоведеністю.

Враховуючи недоведеність з боку позивача факту порушення відповідачем своїх обов'язків, тобто, за відсутністю доказів невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, які тягнуть за собою можливість застосування певного виду відповідальності, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 36805,60 грн., трьох процентів річних в сумі 5483,02 грн. та штрафу в сумі 62736,91грн. також підлягають залишенню без задоволення.

За апеляційною скаргою ТОВ "АТ Каргілл" Донецький апеляційний господарський суд (судді: Л.Ф. Чернота, Н.В. Будко, Н.В. Ломовцева) переглянувши рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 29.02.2016 року, вказане рішення залишив без змін з тих же підстав.

ТОВ "АТ Каргілл" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.02.2016 року та направити справу на новий розгляд, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги зазначає, що ненадання рахунку - фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність чи відсутність підтвердження направлення рахунку - фактури на певну дату не звільняє відповідача від обов'язку оплати товару, згідно з умовами договору і тим більше не позбавляє позивача права здійснювати коригування загальної вартості товару до моменту виконання відповідачем зобов'язання з його оплати, як це встановлено пунктом 3.5 Договору.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Перемога" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції в повному обсязі, всебічно та об'єктивно розглянули всі обставини справи в їх сукупності, оцінили представлені по справі докази та прийняли правомірне та обґрунтоване рішення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 10.12.2013 р. між ТОВ "АТ Каргілл" (Постачальник), в особі менеджера з питань регіонального розвитку зернового бізнесу Стеліана Фоліка, який діє на підставі довіреності №2013/163 від 09.07.2013 року, з одного боку та ТОВ "Перемога" (Покупець), в особі директора Яковенко Л. М., що діє на підставі Статуту, з іншого було укладено договір поставки №CVS 58474, згідно якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплати насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно специфікацій до цього договору (а.с.17).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору загальна кількість товару визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку неможливості поставки товару в асортименті, передбаченому відповідною специфікацією, постачальник має право запропонувати покупцеві змінити вид товару, поставка якого неможлива, вважається що зобов'язання сторін щодо поставки такого товару припинені за взаємною згодою сторін.

Відповідно до пункту 3.4.3.1 договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачу вартість товару платіжним дорученням шляхом перерахувнаня грошових коштів на банківський рахунок протягом строку дії рахунку-фактури.

Згідно пункту 3.4.3.2 договору в будь-якому випадку, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику повну вартість товару, скориговану згідно умов цього договору, платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше терміну, визначеному у відповідній специфікації.

Відповідно до пункту 3.4.3.3 договору базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації. Під курсом банку розуміється середній курс ПАТ "КІБ Креді Агріколь" долара США до гривні для здійснення розрахунків по безготівковим операціям купівлі-продажу іноземної валюти. При цьому, якщо покупець сплачує за товар за простроченим рахунком. Коригування остаточної ціни і вартості товару здійснюється за формулою, визначеною пунктом 3.4.3.4.3 даного договору.

При коригуванні ціни і загальної вартості товару за цим договором постачальник надає покупцеві розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на відповідну суму (якщо такий документ вимагається чинним законодавством). При оплаті товару частинами коригування до видаткової накладної надається постачальником після остаточної та повної сплати покупцем на товар, відповідно до пункту 3.6 договору.

Пунктом 3.7 договору визначено, що оплата товару вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Розділом 4 вищевказаного договору визначено строк та умови поставки товару постачальником покупцю, зокрема сторони обумовили, що умови та місце поставки товару вказуються у відповідній специфікації на товар.

Згідно пункту 7.1 договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Судами першої та апеляційної інстанції також було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач здійснив оплату за поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними №30591/458223 від 23.12.2013 року, №31469/459647 від 13.02.2014 року, №33053/461657 від 23.04.2014 року у розмірі 399127,68 грн., які надані до матеріалів справи платіжними дорученнями №206 від 08.09.2014 року та №209 від 09.09.2015 року.

З настанням терміну сплати повної вартості товару 10.10.2014р. ним було виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури із скоригованою вартістю поставленого товару відповідно до умов договору №СVS 58474 від 10.12.2013р., на суму 134854,44 грн., на суму 66784,19 грн. та на суму 7484,45 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати даних скоригованих рахунків-фактур, позивач провів розрахунок суми основного боргу станом на 07.09.2015 року за формулою, встановленою для випадку, якщо покупець сплачує за товар за простроченим рахунком.

Відтак, за розрахунком позивача, заборгованість за сульфат амонію станом на 07.09.2015 року становить 343020,00 грн., заборгованість за гібридне насіння соняшнику станом на 07.09.2015 року. складає 12726,16 грн., всього заборгованість в сумі 355746,16 грн.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "АТ Каргілл" про стягнення з ТОВ "Перемога" 460 771,70 грн., з яких 355 746,17 грн. заборгованість, 5 483, 02 грн. три відсотки річних, 36 805,60 грн. пені, 6 911,58 грн. штрафу на підставі статей 509, 526, 530, 549, 550, 610, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №CVS 58474 від 10.12.2013 року в частині оплати повної вартості товару.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Підстави виникнення таких цивільних прав та обов'язків встановлені частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема, до таких підстав відносяться договори та інші правочини.

За приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За приписами статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і не є первинним бухгалтерським документом.

Договір, укладений між Сторонами, містить умови щодо строку та порядку оплати, суми та черговості платежів (розділ 3 Договору), а також необхідні реквізити Сторін, що свідчить про можливість виконання зобов'язання Відповідачем.

Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи суди першої та апеляційної інстанції на вказане, з урахуванням наявних доказів у справі, уваги не звернули та не розглянули справу виходячи з предмету та підстави позову.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.02.2016 у справі №905/2239/15 та рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2015 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Касаційну скаргу задовольнити.