Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: Є.Борденюк Д. Кривди, С. Могил розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт" на постанову від 02.02.2016 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 921/1038/15-г/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт" про стягнення 32 209, 64 грн, у судове засідання представники сторін не прибули, заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВА" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт" про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 28208,99 грн інфляційних втрат та 1745,78 грн 3 % річних, з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №1 від 03.01.2014.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.11.2015 (суддя О.Руденко), залишеним без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 (колегія суддів: Т. Костів, Р. Марко, М. Желік), позов задоволений.

Судові рішення мотивовані наступним.

03.01.2014 між ТОВ "ВВА" (постачальник) та ТОВ "Нечипорук Транспорт" (покупець) укладений договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів (далі-Договір), згідно з п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується організувати та забезпечувати безперебійну заправку пальним автотранспорту покупця, а покупець зобов'язується приймати й оплачувати надані паливо-мастильні матеріали.

У відповідності до п.2.1 Договору, асортимент, кількість, ціна за відповідну одиницю виміру ПММ, строк, протягом якого покупець зобов'язується отримати всю кількість ПММ, визначаються у специфікації, яка є Додатком до даного договору.

Згідно з п.п.7.1, 7.2 Договору, останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та закінчується 31.12.2014.

Порядок оплати по договору сторонами узгоджено у розділі 3, відповідно до якого Покупець оплачує Постачальникові вартість ПММ, вказаних у Специфікації, протягом 3 календарних днів з моменту отримання рахунку, шляхом перерахунку.

Договір не передбачає обов'язку підтвердження постачальником факту отримання рахунку покупцем. Однак, зазначене не звільняє його від процесуального обов'язку доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Факт виконання договору позивачем підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ. Відповідач зазначену обставину не заперечував.

Сума основного боргу сплачена відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечувалось позивачем.

Позивач, посилаючись на порушення строків платежів, звернувся із позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Факт такої прострочки скаржник заперечив.

Згідно п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи узгоджений сторонами у п.3.1 Договору термін оплати за поставлені ППМ, відповідачем допущено прострочення по видаткових накладних №РН-0000034 від 15.01.2014; №РН-0000035 від 16.01.2014; №РН-0000036 від 17.01.2014; №РН-0000047 від 20.01.2014; №РН-0000055 від 21.01.2014 та №РН-0000061 від 24.01.2014.

Здійснений позивачем розрахунок за вказане порушення у розмірі 28208,99 грн інфляційних втрат та 1745,78 грн 3 % річних є обґрунтованими і сторонами не заперечувався.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій позов задовольнили.

Разом з тим, щодо доводів відповідача про те, що позивач не довів виставлення та направлення останньому рахунків відповідно до п. 3.1 Договору, апеляційний господарський суд зазначив, що враховуючи дати проведених скаржником оплат за ПММ, які могли здійснюватись лише на підставі рахунків, доводи відповідача про відсутність факту прострочки платежів не доведені у встановленому порядку належними доказами.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій визнали розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних обґрунтованим.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з таким висновком.

Так, позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3 % річних з посиланням на несвоєчасну оплату за накладними, датованими 15, 16, 17, 20, 21 та 24 січня 2014 року.

З розрахунку позивача вбачається, що останній зараховує кошти у якості оплати за вказаними накладними починаючи з платежу, здійсненого відповідачем 15.04.2014, та наступні платежі.

Водночас, з розрахунку позивача вбачається, що відповідачем здійснювались платежі у січні, лютому та березні 2014 року на загальну суму 113 000,00 грн, які позивачем зараховані у якості оплати поставки товару за видатковими накладними, підписаними сторонами у період з 01 по 15 січня 2014 та у якості погашення наявного станом на 01.01.2014 боргу за договором 13.03.2013 у розмірі 60740,80 грн.

При цьому, обставини виникнення боргу у розмірі 60 740,80 за договором 13.03.2013 судами попередніх інстанцій, зокрема з посиланням на первинні бухгалтерські документи, не досліджені, як і не досліджені обставини правомірності зарахування позивачем сплаченої за договором № 1 від 03.01.2014 заборгованості у якості оплати за договором від 13.03.2013 (60 740,80 грн).

Враховуючи вказане, задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є передчасним, з огляду на що рішення та постанову слід скасувати, а справу слід направити на новий розгляд, під час якого місцевому господарському суду слід врахувати вказівки Вищого господарського суду України, що викладені у цій постанові.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.11.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 у справі № 921/1038/15-г/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.