Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Алєєвої І.В. Полянського А.Г. за участю представників: позивача Лисенко О.М. - довіреність від 30.12.2015 року відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Колос" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест Україна" на постанову від 14.03.2016 р. Київського апеляційного господарського суду у справі № 911/3210/15 господарського суду Київської області за позовом Дочірнього підприємства "Колос" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест Україна" до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання поновленим договору оренду землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі

У липні 2015 року ДП "Колос" ТОВ "Агро Інвест Україна" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання поновленим договору оренди землі від 19.09.2012 р., укладеного між ДП "Колос" ТОВ "Агро Інвест Україна" та Яготинською районною державною адміністрацією, на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором оренди землі від 19.09.2012 р., кадастровий номер № 3225587400:07:003:0002, зареєстрований в Книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі Яготинського району Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.12.2012 р. за № 322550004002017 та визнання укладеною додаткової угоди до цього договору, з моменту набуття чинності рішення господарського суду, на умовах проекту додаткової угоди, в редакції викладеній у позовній заяві, на підставі приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", статей 116, 122, 152 Земельного кодексу України, статей 205, 651, 792 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем подальшим володінням і користуванням ним земельною ділянкою після закінчення строку спірного договору оренди землі за відсутності відповідних заперечень відповідача та безпідставною і неправомірною відмовою відповідача в укладенні додаткової угоди до спірного договору оренди землі на тих же умовах і на той же строк.

У запереченнях на позов Головне управління Держгеокадастру у Київській області просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.11.2015 року (суддя В.М. Бацуца) відмовлено у задоволенні позову повністю.

Мотивуючи рішення господарський суд зазначив, що дія договору оренди землі від 19.09.2012 р. автоматично не поновилась на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, а припинилась з 26.12.2013 р.

Крім того, судом було зазначено про неможливість визнання додаткової угоди укладеною на підставі приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки змістом проекту спірної додаткової угоди передбачена зміна істотних умов договору, зокрема, строку дії договору.

За апеляційною скаргою ДП "Колос" ТОВ "Агро Інвест Україна" Київський апеляційний господарський суд (судді: А.Г. Майданевич, О.М. Гаврилюк, Р.В. Федорчук), переглянувши рішення господарського суду Київської області від 19.11.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 14.03.2016 року, вказане рішення залишив без змін з тих же підстав.

ДП "Колос" ТОВ "Агро Інвест Україна" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 року та передати справу на новий розгляд до господарського суду Київської області, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 19.09.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі Кадастровий номер № 3225587400:07:003:0002, за умовами якого (пункту 1) орендодавець передає, згідно розпорядження Яготинської районної державної адміністрації Київської області від 04.04.2012 р. № 93, а орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (землі сільськогосподарського призначення), що розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області.

Межі земельної ділянки № 13 (тринадцять) площею 45, 5867 га - сіножаті, за рахунок земель державної власності (земель запасу та резервного фонду) за межами населеного пункту в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області, встановлені в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 2 договору в оренду передається земельна ділянка № 13 (тринадцять) загальною площею 45, 5867 га - сіножаті, за рахунок земель державної власності (земель запасу та резервного фонду) за межами населеного пункту в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області (землі сільськогосподарського призначення).

Відповідно до пункту 8 договору останній укладено на 1 (один) рік. Після закінчення терміну дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 (девяносто) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 37 договору передбачено, що дія договору припиняється у разі: у тому числі, - закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно пункту 45 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

25.12.2012 року вказаний договір було зареєстровано у Книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі Яготинського району Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 322550004002017.

25.12.2012 року між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове, платне користування земельну ділянку № 13 (тринадцять) загальною площею 45, 5867 га - сіножаті, за рахунок земель державної власності (земель запасу та резервного фонду) за межами населеного пункту в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Судами під час розгляду справи також було встановлено, що 24.09.2013 року позивач звернувся до відповідача із листом-повідомленням № 138 від 23.09.2013 р., у якому просив надати дозвіл на поновлення договору оренди землі від 19.09.2012 р. на новий строк, а також просив укласти договір оренди щонайменше на 5 років, із доданим до нього проектом додаткової угоди від 19.09.2013 р., згідно з умовами якої пункт 8. договору пропонувалось викласти у наступній редакції: "Договір укладено до 25.12.2017 р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункту 1).

У відповідь на лист-повідомлення № 138 від 23.09.2013 р. відповідач звернувся до позивача із листом № 08-03/7461 від 07.10.2013 р., у якому зазначив про необхідність надання копії проекту відведення земельної ділянки та установчих документів, завірених належним чином для прийняття рішення про поновлення договору оренди землі.

08.11.2013 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 159 від 07.11.2013 р., у якому просив надати дозвіл на поновлення договору оренди землі від 19.09.2012 р. на новий строк, а також просив укласти договір оренди на 7 років, із доданими до нього документами на виконання листа № 08-03/7461 від 07.10.2013 р., а також проектом додаткової угоди від 19.09.2013 р., згідно з умовами якої пункт 8. договору пропонувалось викласти у наступній редакції: "Договір укладено до 25.12.2017 р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 1).

Листом № 08-03/12263 від 03.12.2013 р., відповідач відмовив у наданні дозволу на поновлення договору оренди землі від 19.09.2012 р. на новий строк.

У серпні 2014 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 140 від 26.08.2014 р., у якому повторно просив розглянути питання поновлення договору оренди землі від 19.09.2012 р. на новий строк, а також просив укласти договір оренди щонайменше на 5 років, із доданим до нього проектом додаткової угоди від 19.09.2013 р., згідно з умовами якої пункт 8. договору запропоновано викласти у наступній редакції: "Договір укладено до 25.12.2017 р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 1).

Проте, листом № 31-10-0.31-1509/0/17-14-сг від 08.09.2014 р., відповідачем було вдруге відмовлено у наданні дозволу на поновлення договору оренди землі від 19.09.2012 р. на новий строк.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ДП "Колос" ТОВ "Агро Інвест Україна" про визнання поновленим договору оренди землі від 19.09.2012 р., укладеного між ДП "Колос" ТОВ "Агро Інвест Україна" та Яготинською районною державною адміністрацією, на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором оренди землі від 19.09.2012 р., кадастровий номер № 3225587400:07:003:0002, що зареєстрований в Книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі Яготинського району Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.12.2012 р. за № 322550004002017 та визнання укладеною додаткової угоди до договору, з моменту набуття чинності рішення господарського суду, на умовах проекту додаткової угоди, в редакції викладеній у позовній заяві, на підставі приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", статей 116, 122, 152 Земельного кодексу України, статей 205, 651, 792 Цивільного кодексу України.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою землі здійснюється Господарським кодексом України (436-15) , Цивільним кодексом України (435-15) , Земельним кодексом України (2768-14) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) , іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Порядок поновлення договору оренди встановлений статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об'єднує два випадки його пролонгації.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 Цивільного кодексу України, слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно з частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, які передбачені статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з позовом до суду про визнання поновленим договору оренди землі від 19.09.2012 року та визнання укладеною додаткової угоди до цього договору на підставі приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає умови поновлення договору на той саме строк на тих самих умовах які були.

Проте, судами першої та апеляційної інстанції було досліджено проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки та встановлено, що зі змісту тексту останньої вбачається, що запропонована скаржником редакція передбачає поновлення договору оренди земельної ділянки на 7 років.

Тобто, позивачем запропоновано змінити строк дії договору не на той самий строк, який був раніше встановлений (1 рік), а поновити на 7 років.

Отже, позивачем запропоновано змінити істотну умову договору оренди землі, а не укласти угоду за наслідками поновлення договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах, що в свою чергу виключає можливість поновлення договору на підставі приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції впродовж встановленого місячного терміну відповідачем двічі було відмовлено ДП "Колос" ТОВ "Агро Інвест Україна" у поновлені договору на новий строк.

Приймаючи до уваги вищевикладене та встановлені обставини справи, судова колегія вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанції, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження юридичного факту поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах і того факту, що його право на укладення додаткової угоди про пролонгацію договору є порушеним, оскільки з такою пропозицією скаржник до відповідача не звертався, а навпаки просив змінити істотну умову договору.

Таким чином, вимога про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі саме на запропонованих позивачем умовах не відповідає приписам частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а тому задоволенню не підлягає.

Приймаючи до уваги вищевикладене та встановлені обставини справи, судова колегія вважає рішення та постанову у даній справі такими, що підлягають залишенню без змін, а доводи скаржника, викладені ним у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 р. у справі № 911/3210/15 та рішення господарського суду Київської області від 19.11.2015 року залишити без змін, а касаційну скарги без задоволення.