Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Барицької Т.Л., суддів: Гольцової Л.А., Картере В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 та на рішення господарського суду Сумської області від 27.07.2015 у справі № 920/1058/15 господарського суду Сумської області за позовом Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" про стягнення 211453,63 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача повідомлений, але не з'явився;

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.07.2015 у справі № 920/1058/15 (суддя Моїсеєнко В.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 (судді:Крестьянінов О.О., Фоміна В.О., Шевель О.В.), задоволений позов Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" (надалі позивач) до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (відповідач/скаржник) про стягнення 211 453,63 грн.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки попередніх судових інстанцій, дотримання судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 120 060,00 грн., штрафу у розмірі 8 404,00 грн., 2072,27 грн. 3% річних, 27 610,52 грн. договірної неустойки (пені) та інфляційних нарахувань у розмірі 53306,64 грн. (загальна сума 211 453,643 грн.).

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на порушення відповідачем договору про надання послуг № 10/5-14/2014 в частині здійснення розрахунків з позивачем.

Суди попередніх інстанцій погодилися із доводами позивача, наведеними в обгрунтування підстав позову та задовольнили позов в повному обсязі, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 14 ЦК України унормовано, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст. 629 ЦК України та ст. 193 ГК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" (виконавець/позивач) та ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (замовник/відповідач) виникли зобов'язальні правовідносини на підставі укладеного між ними 25.06.2014 договору № 10/5-14/2014, згідно з яким, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати інженерні послуги та консультації по технічному обслуговуванню трьох двигунів ДУ80Л, що входять до складу агрегатів ТКА-Ц-256С/4,2-29,7МІ, на КС "Сарадже" на території Ісламської республіки Іран (п. 1.1. договору). При цьому, замовник зобов'язується оплатити витрати, пов'язані з наданням таких послуг відповідно до додатку № 1 до договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п.5.1 договору після закінчення надання послуг на об'єкті оформляється технічний акт про проведення ТО виробів, що входять до складу агрегатів ТКА - Ц -25 С/4, 2- 29, 7 МІ, на КС "Сарадже", який підписується представником замовника та виконавця. На підставі технічного акта про проведення ТО виробів виконавець протягом 10 днів оформлює акт здачі - приймання наданих послуг у чотирьох примірниках та направляє замовнику. Акт здачі - приймання наданих послуг підписується уповноваженими представниками обох сторін і скріплюється печатками (п. 5.2. договору).

Вартість послуг виконавця складає 100050,00 грн., крім того ПДВ 20010,00 грн., всього за договором 120060,00 грн. (п.6.1 договору)

Відповідно до п. 6.2. договору оплата наданих послуг здійснюється замовником у гривнях прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок виконавця в наступному порядку: авансовий платіж в розмірі 50% від вартості послуг по договору, що становить 50025,00 грн., після підписання договору протягом 10 календарних днів від дати письмового запиту замовника про виклик спеціалістів, крім того ПДВ 20%, що становить 10005,00 грн. Сплачений аванс погашається обсягом наданих послуг. Наступна оплата впродовж 30 календарних днів з дати акту здачі - приймання наданих послуг за договором або вступу його в силу у відповідності з п. 5.3 договору та рахунку фактури виконавця (п. п. 6.2.1., 6.2.2.).

Згідно з п. 12.7 договору він вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2014 в частині фінансових розрахунків між сторонами договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як встановили суди, на виконання умов договору позивачем були надані інженерні послуги по технічному обслуговуванню агрегатів на території Ісламської республіки Іран, про що свідчить підписаний сторонами та скріплений печатками акт здачі-приймання наданих послуг № 1 від 07.11.2014, рахунок-фактура № 7036 від 07.11.2014 на оплату 120060,00 грн., в т.ч. ПДВ 20010,00грн.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, виходячи з встановлених судами обставин справи, умов п. 6.2.2. договору, є вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідач мав розрахуватися з позивачем за надані останнім послуги до 08.12.2014, проте не виконав своїх зобов'язань.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.02.2015 позивач направив на адресу відповідача претензію № 17/1-2131 з вимогою негайно здійснити оплату за договором № 10/5-14/2014 від 25.06.2014 в сумі 120 060, 00 грн., а також сплатити 23903,46 грн. штрафних санкцій, всього заборгованість на суму 143060,00 грн. з урахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних; вказана претензія отримана відповідачем 10.03.2015, про що свідчить досліджене судами рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містяться в ч. 1 ст. 193 ГК України.

Статтею 525 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставин щодо укладення між сторонами договору № 10/5-14/2014, виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним договором, що підтверджується зокрема, актом № 1 від 07.11.2014, а також наведені норми щодо обов'язковості виконання особою своїх зобов'язань за договором, а також встановлений факт невиконання відповідачем свого обов'язку зі сплати позивачу грошових коштів за надані останнім послуги, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про правомірність заявлення позивачем позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 120 060,00 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10.4 договору № 10/5-14/2014 сторони узгодили, що за кожен день прострочки оплати відповідач (замовник) сплачує позивачу (виконавцю) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховувалася пеня, від суми, що підлягає оплаті, за кожен день прострочки, а при затримці більше 30 календарних днів з відповідача ( замовника) додатково стягується штраф в розмірі 7% від зазначеної суми.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що у зв'язку з затримкою відповідачем оплати наданих позивачем послуг понад 30 календарних днів є обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8 404,00 грн. та пені у сумі 27 610,52грн.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу.

Виходячи з наведеного, а також приймаючи до уваги встановлений судами факт порушення відповідачем грошового зобов'язання, є правомірним висновок судів попередніх інстанцій про правомірність заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 53 306,64 грн. та 3% річних у розмірі 2 072,27 грн.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Стосовно доводів касаційної скарги про неправильне встановлення судами попередніх інстанцій дати оформлення (підписання) акту відповідачем, а відтак, на думку скаржника, і моменту початку перебігу строку виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг з урахуванням приписів п. 5.3. договору, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 5.3. договору у випадку якщо замовник не підпише акт приймання-передачі наданих послуг, наданий йому виконавцем або не дасть мотивовану відмову протягом 10 календарних днів з моменту передачі йому акту приймання-передачі наданих послуг виконавцем, то послуги будуть вважатися прийнятими замовником без зауважень і у повному обсязі, а підписаний виконавцем в односторонньому порядку акт приймання-передачі наданих послуг вважається затвердженим особами сторонами з моменту спливу строку для надання замовником мотивованої відмови і являється підставою для оплати за надані послуги. Виконавець розглядає мотивовану відмову протягом 5 календарних днів з дня її отримання. За результатами розгляду мотивованої відмови сторони складають двосторонній протокол, за необхідності зазначають в ньому строки та умови усунення зауважень. Після усунення виконавцем усіх зауважень, зазначених у протоколі, протягом трьох календарних днів сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг з урахуванням усунутих зауважень.

Отже, виходячи із вказаного пункту договору, узгодженого сторонами, його положення стосуються випадків, коли замовник не підписує акт з тих чи інших підстав (неякісне надання послуг, зауваження до наданих виконавцем послуг, тощо). В нашому ж випадку, як встановили суди, та вбачається з матеріалів справи, акт приймання-передачі від 07.11.2014 підписаний обома сторонами; інших дат вказаний акт не містить, так само як і не містить жодних приписів щодо мотивованої відмови від його підписання, тощо, позаяк, доводи скаржника про неправильність встановлення судами початку перебігу строку виникнення у відповідача (замовника) обов'язку з оплати за отримані від виконавця послуги є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій про обґрунтованість та доведеність заявленого позивачем позову, зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, визначеній в ст. 111-7 ГПК України. Крім того, відповідач, маючи заперечення проти розрахунків відповідача, не був позбавлений права надати свій контррозрахунок з наведенням та доведенням своїх заперечень проти доводів позивача, чого зроблено ними не було.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої і постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 та рішення господарського суду Сумської області від 27.07.2015 у справі № 920/1058/15 залишити без змін.