924/626/13 Про визнання відсутнім права відчужувати павільйони та визнання недійсними договорів купівлі-продажу - 11.05.2016 Прийняття

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Гончарука П.А., судді Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Русь-Інвест" за участю представників сторін: від позивача Жданкіної Л.К. від відповідача 1 Квасницького В.В. на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року у справі № 924/626/13 Господарського суду Хмельницької області за позовом Приватного підприємства "Русь-Інвест" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСЦ Поділля" 2. ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед (UBS FIN INVESTMENT LIMITED) 3. Ай.Ес.Еф. Консалтінг Лтд.Ко (I.S.F.CONSULTING LTD.Co) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммандос" про визнання відсутнім права відчужувати павільйони та визнання недійсними договорів купівлі-продажу

У травні 2013 року Приватне підприємство "Русь-Інвест" (далі - ПП "Русь-Інвест", позивач) звернулося з позовом до Господарського суду Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСЦ Поділля" (далі - ТОВ "ТСЦ Поділля", відповідач 1), ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед (UBS FIN INVESTMENT LIMITED) (далі - відповідач 2), Ай.Ес.Еф. Консалтінг Лтд.Ко (I.S.F.CONSULTING LTD.Co) (далі - відповідач 3), в якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) просило визнати відсутність у ТОВ "ТСЦ Поділля" прав відчужувати павільйони (магазини), розташовані за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Розсошанська сільська рада, автодорога Н-03 Житомир - Чернівці 191 км. Плюс 520 м праворуч, на користь юридичної особи за закононодавством США Ай. Ес. Еф. Консалтінг Лтд. Ко (I. S. F. CONSULTING LTD.Co); визнати недійсними укладені між відповідачем 2 та 3 договір купівлі-продажу від 27.11.2009 року (разом з додатками) павільйонів (магазинів) в кількості 300 штук та договір купівлі-продажу від 19.11.2009 року (разом з додатками) павільйонів (магазинів) в кількості 520 штук.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначав, що шляхом участі у фінансуванні створення павільйонів він набув право власності на павільйони, що були збудовані ТОВ "ТСЦ "Поділля" в межах договору про спільну діяльність № 01 від 04.10.2006 року. У липні 2012 року він довідався, що Ай.Ес.Еф. Консалтінг Лтд.Ко (I.S.F.CONSULTING LTD.Co) продало ці павільйони (магазини) ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед (UBS FIN INVESTMENT LIMITED), хоча не мало право їх відчужувати, оскільки за рішенням Господарського суду Донецької області від 22.02.2006 року у справі № 14/17п, на яке є посилання в спірних договорах, було визнано право власності Ай.Ес.Еф. Консалтінг Лтд.Ко (I.S.F.CONSULTING LTD.Co) на павільйони (магазинів), заначені у п.6.1 додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 року до договору про сумісну діяльність № 09/07 від 09.07.2003 року, тобто на інші павільйони. Вважаючи, що спірні договори позбавляють його права власності на майно, позивач просив визнати зазначені договори недійсними.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області (головуючий суддя Муха М.Є., суддя Тарасюк О.Є., суддя Виноградова В.В.) від 10.02.2014 року у справі № 924/626/13 позов задоволено частково; визнано недійсним укладені між відповідачем 2 та 3 договір купівлі-продажу від 27.11.2009 року (разом з додатками) павільйонів (магазинів) в кількості 300 штук та договір купівлі-продажу від 19.11.2009 року (разом з додатками) павільйонів (магазинів) в кількості 520 штук; в частині позовних вимог про визнання відсутніми у ТОВ "ТСЦ Поділля" прав відчужувати павільйони (магазини), розташовані за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Розсошанська сільська рада, автодорога Н-03 Житомир-Чернівці 191 км. плюс 520 м. праворуч, на користь юридичної особи за законодавством США Ай.Ес.Еф. Консалтінг Лтд. Ко (I. S. F. CONSULTING LTD.Co) відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року (головуючий суддя Мамченко Ю.А., судді Дужич С.П., Саврій В.А.) у справі № 924/626/13 рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2014 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних договорів та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено в цій частині; в решті рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі ПП "Русь-Інвест", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норми ч. 2 ст. 234, ст.ст. 1010 - 1015, ст. 1022 Цивільного кодексу України (далі -), незастосування норми ст. 204 ЦК України та неправильне застосування норм ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України (436-15) ) та ст. 1, 12, 35, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ), просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 10 лютого 2014 року у справі № 924/626/13 залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників позивача та відповідача 1, перевіривши згідно з ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України в межах вимог касаційної скарги фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

З матеріалів справи вбачається, що право на позов позивач обґрунтовує, тим, що він є власником майна, яке є предметом спірних договорів купівлі-продажу. Крім того, судами встановлено, що позивач є комісіонером за договором комісії № 1-к від 22.12.2003 року, який укладений з комітентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврокапітал", та договором субкомісії № 19/01/1 від 19.01.2004 року, укладеним з субкомісіонером ТОВ "Коммандос", предметом якого предметом є придбання від імені Комісіонера, проте за рахунок і на користь комітента, товару - металевих торгівельних павільйонів у першій і другій чергах будівництва торгово-сервісного центра "Поділля", прийнятого в експлуатацію відповідно до Акту державної приймальної комісії від 30.05.2008 року, затвердженого розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 27.06.2008 року, що розташований за межами населених пунктів в районі автомобільної дороги державного значення Н-03 Житомир-Чернівці 191км+520м. праворуч на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, замовником будівництва яких є ТОВ "ТСЦ Поділля". На виконання цього договору 01.07.2008 року між ПП "Русь-Інвест" та ТОВ "Коммандос" підписано акт прийому-передачі до додатку № 2 від 01.07.2008 року до договору субкомісії № 19/01/1 від 19.01.2004 року, відповідно до якого загальна кількість торгівельних павільйонів першої черги ринку ТСЦ "Поділля" що передаються за цим актом становить 400 павільйонів.

Зважаючи на те, що позивач не є стороною спірних договорів, і між сторонами у справі існує спір щодо права власності на павільйони, які є предметом спірних договорів, а згідно з усталеної практики Верховного Суду України не підлягають задоволенню позови особи, яка вважає себе власником майна, про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, оскільки у зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, а випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно, проте такі вимоги позивачем не заявлялись, а також беручи до уваги те, що за договорами комісії №1-к від 22.12.2003 року та субкомісії № 19/01/1 від 19.01.2004 року (п. 3.2) власником придбаного майна є комітент - ТОВ "Єврокапітал", а не комісіонер (позивач у справі) Вищий господарський суд України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що підстави для задоволенні позову відсутні, оскільки позивач неправильно обрав спосіб захисту і його права не порушені.

Водночас суд касаційної інстанції зауважує, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що фіктивність договору комісії № 1-к від 22.12.2003 року та договору субкомісії № 19/01/1 від 19.01.2004 року встановлено у постанові Вінницького окружного адміністративного суду від 30.09.2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 року у справі № 2а/0270/3768/11 слід виключити з мотивувальної частини постанови, оскільки відповідно до ст. 35 ГПК України преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права призвело до прийняття неправильного судового рішення. Законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань.

Отже, враховуючи те, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом апеляційної інстанції з достатньою повнотою, окремі помилкові висновки суду не вплинули на прийняття правильного та справедливого по суті рішення про відмову в позові, і доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, Вищий господарський суд України відхиляє касаційну скаргу та залишає без змін ухвалену у справі постанову суду апеляційної інстанції, але з урахуванням мотивів, викладених у даній постанові.