908/464/15-г Про стягнення строкової заборгованості за кредитом - 11.05.2016 Прийняття

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддів Барицької Т.Л., Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопроволочна компанія" на рішення та постанову Господарського суду Запорізької області від 07.04.2015 Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2016 у справі № 908/464/15-г Господарського суду Запорізької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопроволочна компанія" про стягнення заборгованості в сумі 46 284 382,88 грн за участю представників:

позивача: Яцук С.В., дов. від 16.11.2015;

відповідача: Доненко В.В., дов. від 05.02.2016;

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.04.2015 у справі № 908/464/15-г (суддя - Дроздова С.С.) позовні вимоги задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ушенко Л.В., судді - Дучал Н.М., Склярук О.І.) рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2015 у справі № 908/464/15-г скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ТОВ "Трубопроволочна компанія" задоволений частково. Викладено пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції. "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопроволочна компанія" (поштова адреса: 86106 Донецька область, м. Макіївка, вул. Транспортна, буд. 1-б, код ЄДРПОУ 33417411) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001 м. Київ, провулок Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002) 29 741 125,21 грн строкової заборгованості за кредитом, 2 604 859,94 грн простроченої заборгованості за кредитом, 5 797 336,72грн строкових відсотків за користування кредитними коштами, 5 130 441,49 грн прострочених відсотків за користування кредитними коштами, 43 670,98грн комісійної винагороди, 81 528,36грн простроченої комісійної винагороди за управління кредитом, 143 263,97грн пені за несвоєчасну сплату кредиту, 42 917,25 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 198 422,05грн. інфляційних втрат за кредитом в сумі, 676 115,30 грн інфляційних втрат за відсотками, 70 200,96 грн судового збору за розгляд позовної заяви в суді першої інстанції. В іншій частині позову в задоволенні відмовити."

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та поясненнями до неї, в яких просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем, в порядку ст. 121-1 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.05.2016, у зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 908/464/15-г.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.05.2016, у зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному, для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Барицька Т.Л., Іванова Л.Б.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", (Кредитор) та ТОВ "Трубопроволочна компанія" (Позичальник) 27.04.2011 укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-37/11, до якого, в подальшому, внесені зміни, шляхом укладення договорів від 30.11.2012 № 15-93/19-37/11/1, від 08.02.2013 № 15-93/19-37/11/2, від 20.03.2013 № 15-93/19-37/11/3 та від 09.09.2013 № 15-93/19-37/11/4.

Відповідно до п. 2.1 договору, Банк зобов'язався, за наявності власних кредитних ресурсів, надати Позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії в сумі 35 281 215,22 грн (в редакції договору про внесення змін від 09.09.2013 № 15-93/19-37/11/4), а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Повернення кредиту повинно здійснюватися Позичальником частинами відповідно до графіку, встановленого в п.2.1 договору.

Згідно п. 2.2 договору (в редакції договору про внесення змін від 20.03.2013 № 15-93/19-37/11/3) кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 26.04.2016 або протягом 10 днів з моменту отримання Позичальником письмової вимоги Банку згідно з п. 4.3.4 договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що цільовим призначенням кредиту є поповнення обігових коштів (в редакції договору про внесення змін від 09.09.2013 № 15-93/19-37/11/4).

Загальна заборгованість за кредитом, акредитивами та гарантіями Позичальника, спільних Позичальників не повинна перевищувати ліміт кредитної лінії, передбачений п. 2.1 договору (п. 2.4 договору).

Проценти за користуванням кредитом нараховуються Банком, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі: 20% річних в національній валюті (п. 3.2 договору).

Договором про внесення змін від 09.09.2013 №15-93/19-37/11/4 змінено розмір процентів:

- з 01.09.2013 по 30.09.2015 - 13,25 % процентів річних;

- з 01.10.2015 по 26.04.2016 -20 % процентів річних

починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Нарахування Банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.

Проценти, нараховані станом на 01.09.2013, в загальній сумі, яка становить 5 946 074,66 грн, сплачуються Позичальником не пізніше ніж в останній робочий день місяця за наступним графіком:

- з вересня 2013 року по вересень 2015 року по 20 000,00 грн;

- з жовтня 2015 року по березень 2016 року по 778 010,67 грн;

- 26.04.2016 - 778 010,64 грн.

Згідно п. 3.3 договору, Позичальник сплачує Банку комісію за управління кредитом у формі кредитної лінії у розмірі 0,25 % річних від фактичного залишку кредитної заборгованості, без ПДВ.

Комісія за управління кредитом нараховується Банком в національній валюті, розрахунок здійснюється щоденно, виходячи із розміру фактичного залишку кредитної заборгованості за кредитом, за період з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по останній календарний день місяця та в подальшому за повний календарний місяць, а при остаточному поверненні кредиту - по дату фактичного повернення, із розрахунку фактичної кількості днів у місяці і в році за методом "факт/факт" (в редакції договору про внесення змін від 20.03.2013 № 15-93/19-37/11/3).

Всі нараховані Банком і не сплачені Позичальником комісійні винагороди, передбачені цим договором, незалежно від настання строку їх уплати, сплачуються в день остаточного повернення кредиту, в тому числі і щомісячна комісійна винагорода за управління фінансовим кредитом, яка нараховується Банком в повній сумі в день остаточного повернення кредиту.

При цьому, під остаточним погашенням кредиту розуміється тільки таке повне погашення кредиту, після якого право Позичальника на подальше кредитування припиняється та не відновлюється.

Комісійна винагорода за управління кредитною лінією, нарахована в день остаточного повернення кредиту, сплачуються в день нарахування.

Комісійна винагорода за управління кредитною лінією нарахована до 01.09.2013 в сумі 39 016,84 грн визнається строковою та сплачується Позичальником не пізніше 26.04.2016 (договір про внесення змін від 09.09.2013 № 15-93/19-37/11/4).

Відповідно до п. 3.4 договору (в редакції договору про внесення змін від 09.09.2013 № 15-93/19-37/11/4) у випадку порушення Позичальником графіку повернення кредиту відповідно до п. 2.1 договору та/або порушення кінцевого строку повернення одержаного кредиту, встановленого п. 2.2 цього договору, Позичальник надалі сплачує з відповідної календарної дати, яка визначена у договорі, як дата виконання зобов'язання, до дати виконання такого зобов'язання проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з процентної ставки у розмірі:

- з 01.09.2013 по 30.09.2015 - 20 % процентів річних;

- з 01.10.2015 по 26.04.2016 - 23 % процентів річних.

Позичальник, у випадку прострочення ним виконання зобов'язання по поверненню Банку сум кредиту та/або процентів за надання кредиту та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу (п. 5.2 договору).

Пунктом 4.2.2 договору передбачено зобов'язання Позичальника своєчасно сплачувати плату за кредит та проценти за неправомірне користування кредитом на умовах та в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки (в редакції договору про внесення змін від 20.03.2013 № 15-93/19-37/11/3).

Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються Позичальником у валюті, в якій Позичальнику було надано кредит, щомісячно 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів, а при закінченні терміну дії кредиту - в дату, до якої Позичальник має право користуватись кредитом.

Проценти, що нараховуються на прострочену заборгованість за кредитом після настання кінцевого терміну повернення кредиту, що вказаний в п 2.2 сплачуються Позичальником щоденно.

При цьому, зобов'язання Позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченими до 5 числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів (кінцева дата сплати процентів). Проценти, що нараховані за останній календарний місяць терміну дії кредиту, не вважаються простроченими протягом наступних 5 календарних днів після закінчення цього терміну.

У випадку, якщо кінцева дата сплати процентів припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, Позичальник зобов'язаний здійснити сплату процентів в останній робочий день напередодні.

Згідно з п. 4.2.6 договору, Позичальник зобов'язаний незалежно від настання кінцевого строку повернення кредиту сплатити заборгованість за кредитом, нараховану плату за кредит та неустойку за умови настання обставин, указаних в п. 4.3.4 цього договору.

У відповідності до п. 4.3.4 договору, Банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, у випадках, зокрема, невиконання Позичальником у строк своїх обов'язків з повернення кредиту та/або сплати коштів за надання кредиту, та/або сплати плати за кредит, та/або інших обов'язків по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором; порушення Позичальником графіку погашення кредиту, вказаного в п. 2.1 цього договору.

Про необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит з указаних вище підстав, Банк зобов'язаний письмово попередити Позичальника не менше ніж за 10 календарних днів до вчинення необхідних дій по стягненню заборгованості та/або зверненню стягнення на заставлене майно.

Згідно п. 5.3 договору, за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється щоденно за методом "факт/факт" від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення. За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевої дати повернення кредиту, що вказана у п. 2.2 цього договору, пеня не нараховується (в редакції договору про внесення змін від 20.03.2013 № 15-93/19-37/11/3).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов кредитного договору № 15-93/19-37/11, позивачем надано відповідачу кредит в сумі 38 043 000,00 грн, однак, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, зокрема передбачених пунктами 2.1, 2.2, 3.2 та 4.2.2, позивачем відповідно до п.4.3.4 договору на адресу відповідача 17.11.2014 направлено вимогу (лист № 898-08-01-1/39) про повернення кредиту та сплату процентів протягом 10 календарних днів з моменту одержання вимоги у загальній сумі 44 814 140,93 грн. Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 29 741 125,21 грн строкової заборгованості за кредитом, 2 604 859,94 грн простроченої заборгованості за кредитом, 5 797 336,72 грн строкових відсотків за користування кредитними коштами, 5 130 441,49 грн прострочених відсотків за користування кредитними коштами, 43 670,98грн комісійної винагороди, 81 528,36 грн простроченої комісійної винагороди за управління кредитом, 779 890,80 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту, 1 230 992,03 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 198 422,05 грн інфляційних втрат за кредитом в сумі, 676 115,30 грн інфляційних втрат за відсотками.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з положень ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Здійснюючи перегляд рішення в апеляційному порядку, суд погодився з рішенням місцевого господарського суду в частині наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 29 741 125,21 грн строкової заборгованості за кредитом, 2 604 859,94 грн простроченої заборгованості за кредитом, 5 797 336,72 грн строкових відсотків за користування кредитними коштами, 5 130 441,49 грн прострочених відсотків за користування кредитними коштами, 43 670,98грн комісійної винагороди, 81 528,36 грн простроченої комісійної винагороди за управління кредитом, 198 422,05 грн інфляційних втрат за кредитом в сумі, 676 115,30 грн інфляційних втрат за відсотками.

Однак, що стосується заявлених позивачем до стягнення 779 890,80 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту та 1 230 992,03 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, апеляційний господарський суд, врахувавши норми ст. 258, 261 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, а також положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) , дійшов висновку про часткове задоволення зазначених вимог та стягнення з відповідача 143 263,97 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту, 42 917,25 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 111-5 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3 кредитного договору встановлено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється щоденно за методом факт/факт від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку зазначеному пункту договору вірно звернув увагу, що договором визначено порядок нарахування пені, її розмір, але не передбачено нарахування пені за більш тривалий термін, ніж визначено ч.6 ст. 232 ГК України.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Кредитним договором передбачений графік та порядок погашення кредиту, який відповідачем порушувався, про що вірно встановлено судами попередніх інстанцій.

До того ж, ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014, зокрема, юридичним особам, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Оскільки відповідач знаходиться і здійснював свою діяльність в зоні проведення антитерористичної операції (м.Макіївка, Донецьк, Красноармійськ), тому, зважаючи на вищенаведені положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) , а також враховуючи на зазначені норми ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) , апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення пені за прострочення зобов'язання по сплаті кредиту та пені за прострочення сплати процентів, тоді, як місцевий господарський суд зазначеного вище не врахував при прийнятті рішення у справі.

Відносно вимог позивача про стягнення строкової заборгованості за кредитом, простроченої заборгованості за кредитом, строкових відсотків за користування кредитними коштами, прострочених відсотків за користування кредитними коштами, комісійної винагороди, простроченої комісійної винагороди за управління кредитом, інфляційних втрат за кредитом в сумі, інфляційних втрат за відсотками в сумах, заявлених позивачем до стягнення та задоволених повністю судами попередніх інстанцій, то колегія суддів із зазначеним погоджується з огляду на те, що такі вимоги є обґрунтованими і доведеними матеріалами справи, що досліджено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач заявляв клопотання про призначення судової економічної експертизи з метою документального підтвердження наявності заборгованості та встановлення її фактичного розміру.

Місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні клопотання і колегія суддів Вищого господарського суду України з цим погоджується, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд, ґрунтовно вивчивши матеріали справи, врахувавши доводи відповідача щодо необхідності призначення експертизи для вирішення питання стосовно наявності заборгованості за кредитним договором та встановлення її фактичного розміру, обґрунтовано відмовив в задоволенні такого клопотання, цілком слушно пославшись на відсутність потреби в будь-яких спеціальних знаннях та дослідженнях, вирішення яких не віднесені до компетенції суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційного господарського суду, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду у даній справі відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.