9/5009/2633/11 Про визнання недійсним договору відповідального зберігання та усунення перешкод прав власника - 26.04.2016 Прийняття

Товариство звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Інспекції та Поліклініки про визнання недійсним договору відповідального зберігання від 25.03.2010, укладеного відповідачами, та усунення перешкод прав власника, шляхом зобов'язання Поліклініки звільнити від охорони об'єкт незавершеного будівництва, який знаходиться по вул. Червона, 15 у м. Бердянську Запорізької області.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.08.2015 у справі № 9/5009/2633/11 (суддя Боєва О.С.), яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2016 (судді Склярук О.І. - головуючий, Агапов О.Л., Дучал Н.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю з посиланням на недоведеність позивачем права власності на об'єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Бердянськ, вул. Червона, 15 та скасування реєстрації права власності на це майно за Товариством.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Поліклініка просила залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника Товариства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 13.07.2006 комісією у складі представника Інспекції, представника УІ ТОВ "Харвест Індустріалес, С.Л.", у присутності голови правління товариства співвласників багатоквартирного будинку "Сусіди", голови правління Поліклініки складено акт № 11 опису і попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного. Серед переліченого у акті майна під номером 24 значиться фундамент (частково зруйнований), що складається із залізобетонних блоків, плит перекриття та цегли. Місце зберігання майна: м. Бердянськ, вул. Червона, 15;

- рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" від 23.01.2007 у справі № 40/29 за Товариством визнано право власності на недобудоване нерухоме майно - мансардний житловий поверх в осях І-ІІІ над прийнятими до експлуатації квартирами житлового будинку № 15 по вул. Червона в м. Бердянську, вбудовано-прибудоване приміщення охорони здоров'я першого поверху в осях І-ІІІ житлового будинку № 15 по вул. Червона в м. Бердянську, приміщення електрощитової на 1-му поверсі в осях Б-В і 4-ІІІ житлового будинку № 15 по вул. Червона в м. Бердянську, прибудовані гаражі в осях І-ІІІ житлового будинку № 15 по вул. Червона в м. Бердянську: літ. "Б" площею 43,8 кв.м., літ. "В" площею 118,6 кв. м. та прибудовані приміщення охорони: літ. "а" площею 10,4 кв. м., літ "а1" площею 10,6 кв. м., фундамент житлового будинку № 15 по вул. Червона в м. Бердянську в осях ІV-VІ, фундамент гаражів житлового будинку № 15 по вул. Червона, 15 в м. Бердянську з розмірами в осях 6м х 28,8 м. (прим.: рішення з урахуванням ухвали від 13.02.2007 про виправлення описок у рішенні від 23.01.2007 у справі № 40/29);

- на підставі вказаного рішення третейського суду від 23.01.2007 та ухвали третейського суду від 13.02.2007 комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради 26.08.2008 зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва, за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Червона, буд. 15 за Товариством, про що свідчить копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.08.2008 № 20009567;

- 12.03.2010 Інспекцією як поклажодавцем та Поліклінікою як охоронцем укладено договір відповідального зберігання (далі - Договір);

- згідно з пунктом 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором згідно відповідних документів, які є невід'ємною частиною цього договору поклажодавець передає, а охоронець приймає на безоплатне відповідальне зберігання майно, згідно з додатком № 1 до договору (надалі іменується майно) вартістю згідно прибуткових або супроводжувальних документів;

- Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 6.1. Договору);

- відповідно до додатку № 1 до Договору визначено перелік майна, яке перебуває на обліку в Інспекції за ознаками безхазяйного та знаходиться на земельній ділянці по вул. Червоній, 15 у м. Бердянську, що передане на зберігання Поліклініці;

- у лютому 2009 року Інспекцією подано до Запорізького окружного адміністративного суду позов до комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради та Товариства про визнання незаконними дій комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради та визнання недійсною реєстрації права власності Товариства на об'єкт незавершеного будівництва. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2011 у справі № 2а-9972/10/0870 у задоволенні позову відмовлено; постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2011 у справі № 2а-9972/10/0870; позовні вимоги задоволено: визнано дії реєстратора - комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради з реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул. Червона, 15, зареєстрований за реєстраційним номером 24476629, кадастровий номер 2310400000:09:011:0012 незаконними; скасовано рішення комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул. Червона, 15;

- під час розгляду адміністративної справи Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом було встановлено, що в порушення вимог статті 55 Закону України "Про третейські суди" комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва за Товариством на підставі рішення третейського суду без наявності виконавчого документа на рішення третейського суду, що також є порушенням вимог пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (z0157-02) , у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин;

- ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2014 постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 залишено без змін;

- 06.04.2015 скасовано реєстрацію права власності на спірне майно за Товариством, яке було зареєстровано на підставі рішення Постійно діючого третейського суду При Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" від 23.01.2007 у справі № 40/29;

- документів, що підтверджують наявність у Товариства права власності або права користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва Товариством не надано.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Договору недійсним та усунення перешкод прав власника (позивача у справі), шляхом зобов'язання Поліклініки звільнити від охорони об'єкт незавершеного будівництва, який знаходиться по вул. Червона, 15 у м. Бердянську Запорізької області.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором зберігання.

Згідно з приписами частини першої статті 936 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу (частини перша статті 937 ЦК України).

За приписами частин першої, другої статті 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

На підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, посилання Товариства на невідповідність оспорюваного Договору вимогам законодавства, а саме пункту 6 розділу ІІ Порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затвердженого наказом ДПА України від 28.09.2005 № 417 (v0417225-05) , яким визначено особу, на відповідальне зберігання якої може бути передано виявлене майно, що має ознаки безхазяйного, є безпідставним, оскільки на момент укладання Договору зазначений порядок втратив чинність на підставі наказу Державної податкової адміністрації України від 19.01.2007 № 18 "Про затвердження Порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави" (v0018225-07) .

Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в України" передбачено, що виявлення, облік та реєстрація безхазяйного та конфіскованого майна належить до компетенції органів податкової служби.

Відповідно ж до пункту 3 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998 (1340-98-п) майно, зазначене у пункті 1 цього Порядку, зберігається органами (організаціями) у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або передається ними для зберігання іншим організаціям за договорами. Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку його дія поширюється, зокрема, на: майно, визнане безхазяйним відповідно до законодавства та предмети-знахідки. Вказаний Порядок не обмежує коло організацій, яким може бути передане на зберігання майно, описане органом державної податкової служби за ознаками безхазяйного.

Правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом.

Реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

Частиною першою статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо, зокрема подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (z0157-02) .

Пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно передбачено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено, та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Судами попередніх інстанцій правомірно відхилені доводи Товариства щодо наявності у нього права власності на об'єкт нерухомого майна на підставі рішення Постійно діючого третейського суду При Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" від 23.01.2007 у справі № 40/29 з огляду на наступне.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша, друга статті 319 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до приписів статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, документів на підтвердження права власності або право користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва Товариством не надано.

Статтею 55 Закону України "Про третейські суди" (в редакції чинній на момент здійснення державної реєстрації права власності на майно, яке було передано на зберігання згідно оспорюваного Товариством Договору) передбачено, що рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.

Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

За загальним правилом судове рішення не є підставою для виникнення права власності.

Тобто особа повинна бути власником майна, і таке право не повинно виникати безпосередньо на підставі судового рішення.

06.04.2015 скасовано реєстрацію права власності на спірне майно за Товариством, яке було зареєстровано на підставі рішення Постійно діючого третейського суду При Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" від 23.01.2007.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення матеріального права або охоронюваного законом інтересу, і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем порушення його прав укладенням оспорюваного правочину, у зв'язку з чим правомірно відмовили у задоволенні позову у зазначеній частині.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимоги Товариства про усунення перешкод прав власника шляхом зобов'язання Поліклініки звільнити об'єкт незавершеного будівництва, який знаходиться по вул. Червона, 15 у м. Бердянську Запорізької області від охорони, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність такої вимоги з врахуванням наступного.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник майна може звернутися з позовом про усунення будь-яких порушень своїх прав іншими особами, в тому числі усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, при цьому, суду повинно бути доведено, що такі дії порушують права власника і є протиправними.

Позов про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном є речово-правовим, і при зверненні до суду позивач повинен підтвердити наявність у нього права власності на спірне майно. Тобто, необхідною умовою захисту права власності служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.

Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу використовувати належне йому право, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.

Оскільки Товариством не надано доказів в підтвердження права на користування та розпоряджання спірним майном, що було передано Поліклініці на зберігання згідно Договору, судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено в задоволенні вимоги Товариства про усунення перешкод в користуванні вищезазначеним майном.

Доводи Товариства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.