922/5461/15 Про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК - 12.04.2016 Прийняття

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.10.2015 (суддя Лаврова Л.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 (колегія суддів у складі: Медуниця О.Є. - головуючий, Івакіна В.О., Камишева Л.М.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати "і передати справу на новий розгляд". Скаргу з посиланням на приписи Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) мотивовано прийняттям судового рішення апеляційного господарського суду з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, з'ясуванням не в повному обсязі обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильним та неповним дослідженням доказів, невірним застосуванням норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про невідповідність їх дійсності та про відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Згідно з оспорюваним рішенням визнано, що Товариство вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації територіальному відділенню АМК на вимогу від 30.05.2014 № 02-26/2-2506 (далі - Вимога) у встановлений у Вимозі головою територіального відділення АМК строк.

Оспорюване рішення обґрунтоване тим, що: у зв'язку з дослідженням ринків послуг з передачі та обробки даних системи диспетчеризації і контролю на лінії за рухомим складом, реалізації навігаційного обладнання та програмного забезпечення в межах Харківської області (включаючи м. Харків), на підставі статей 3, 7, 12, 17, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", пунктів 1, 3, 8, 9 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням названого Комітету від 23.02.2011 № 32-р (z0291-01) , до Товариства територіальним відділенням АМК рекомендованим листом надіслано Вимогу про надання інформації; Вимога містила 15 питань; у ній встановлено термін для надання інформації - 20 днів з моменту її одержання; адресата попереджено, що неподання інформації або подання її в неповному обсязі, подання недостовірної інформації тягне за собою відповідальність, передбачену статтями 50 та 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Як зазначено в оспорюваному рішенні, Вимогу надіслано Товариству 31.05.2014 поштовим відправленням № 6105806407095 з поштового відділення № 58 м. Харкова рекомендованим листом за поштовою адресою: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 56-А.

За інформацією поштамту-центру поштового зв'язку №1 Харківської дирекції УДППЗ "Укрпошта", рекомендований лист № 6105806407095 був вручений 03.06.2014 уповноваженій особі Товариства на одержання пошти - Павловському О.М. (на підставі договору про надання послуг зв'язку з доставки пошти об'єктом поштового зв'язку Київ 71 від 12.05.2014).

Територіальне відділення АМК в оспорюваному рішенні зазначає, що Товариство не виконало Вимогу, інформацію названому відділенню у строк до 23.06.2014 не надало.

За вчинене порушення на Товариство згідно з оспорюваним рішенням накладено штраф у сумі 68 000 грн.

Оспорюване рішення направлено рекомендованим листом № 6105806583721 на юридичну адресу Товариства: 03113, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 2 та на поштову адресу Товариства: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 56-А рекомендованим листом № 6105806583730.

УДППЗ "Укрпошта" письмово повідомило територіальне відділення АМК, що: рекомендований лист № 6105806583721 вручений 28.10.2014 уповноваженій особі на одержання пошти Товариства - Директоренко; рекомендований лист № 6105806583730 вручений уповноваженій особі на одержання пошти Товариства - Джуган М.І.

Товариство посилається на те, що: Вимогу не отримувало, ОСОБА_10 не уповноважувало на отримання поштової кореспонденції і йому нічого не відомо про цю особу; оспорюване рішення на його адресу також не надходило, а з змістом цього рішення Товариство ознайомилося з офіційного веб-порталу територіального відділення АМК у мережі Інтернет 18.09.2015.

Територіальним відділенням АМК суду подано договір про надання послуг зв'язку з доставки пошти об'єктом поштового зв'язку Київ-71 від 12.05.2014, укладений Північним поштамтом КМД УДППЗ "Укрпошта" і Товариством. Пунктом 2.2.2 цього договору встановлено перелік осіб, уповноважених вчиняти підпис щодо одержання поштових відправлень, і до цього переліку включено, зокрема, ОСОБА_10, який працює на посаді охоронця.

Отже: матеріалами справи підтверджено, що Вимога вручена уповноваженій особі Товариства на отримання пошти; Товариство повинно було у строк до 23.06.2014 надати територіальному відділенню АМК інформацію згідно з Вимогою, але територіальне відділення АМК такої інформації не отримало, причому Товариство не зверталося до названого відділення з питання продовження строку надання інформації за Вимогою.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" останнім днем строку оскарження оспорюваного рішення до господарського суду було 28.12.2014, проте Товариство звернулося до суду з позовом про визнання оспорюваного рішення недійсним лише 23.09.2014.

Товариство подало апеляційній інстанції додаткові документи у даній справі: акт про проведення службового розслідування від 20.11.2015, договір про надання послуг від 29.09.2014, лист на адресу УДППЗ "Укрпошта" від 06.06.2014 № 276-14, наказ від 01.10.2007 № 38-К, посадову інструкцію охоронця Підприємства та пояснювальні записки працівників Товариства.

У згаданих акті та пояснювальних записках зазначено, що Джуган М.І. та Директоренко С.І. не отримували будь-якої кореспонденції від територіальних органів Антимонопольного комітету України.

Однак у матеріалах справи міститься договір про надання послуг зв'язку з доставки пошти від 29.09.2014, укладений Товариством і Південним поштамтом Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта", відповідно до пункту 2.2.2 якого Директоренко С.І. уповноважена на отримання поштової кореспонденції Товариства. Також у матеріалах справи міститься копія сторінки книги за формою 8, з якої вбачається, що рекомендований лист № 6105806583721 вручений 28.10.2014 Директоренко С.І. під розпис. Крім того, 12.05.2014 тими ж сторонами укладено договір про надання послуг зв'язку з доставки пошти, у пункті 2.2.2 якого, серед інших, особою, уповноваженою отримувати поштову кореспонденцію, зазначено Джугана М.І. У матеріалах справи є реєстр № 1 рекомендованих відправлень від 27.10.2014, на якому міститься підпис Джугана М.І. про отримання, в тому числі, рекомендованого листа № 6105806583730.

Щодо листа Товариства від 06.06.2014 № 276-14, яким, на думку Товариства, доводиться внесення змін до договору про надання послуг зв'язку з доставки пошти об'єктом поштового зв'язку Київ-71 (поштовий індекс 04071) від 12.05.2014, а саме виключення з переліку уповноважених осіб, яким доручається вчиняти підпис про одержання поштових відправлень, ОСОБА_10 та Джугана М.І.:

- у пункті 5.3 цього договору зазначено, що умови договору можуть бути змінені або доповнені за взаємною письмовою згодою сторін;

- у матеріалах справи відсутні докази письмової згоди на внесення змін до договору, в зв'язку з чим він вважається чинним у редакції, підписаній сторонами 12.05.2014.

Крім того, листи УДППЗ "Укрпошта" від 14.07.2014 № 09-07-1636 та від 09.12.2014 № 09-07-2372 свідчать про виконання умов згаданого договору та про відсутність у ньому змін стосовно переліку осіб, уповноважених Товариством на отримання поштової кореспонденції.

Водночас як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі Товариство зазначало лише про те, що особа ОСОБА_10 взагалі невідома Товариству і поіменовану особу на отримання кореспонденції ніколи не було уповноважено. Проте в додаткових матеріалах, поданих суду апеляційної інстанції, Товариство стверджувало про те, що у договір про надання поштових послуг внесено зміни, і ОСОБА_10, а також Джугана М.І. виключено з переліку осіб, що мають право на одержання кореспонденції.

До того ж Товариством у суді апеляційної інстанції не обґрунтовано причин неподання вказаних додаткових документів (наданих ним разом із заявою від 28.01.2016) до суду першої інстанції.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Відповідно до приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) :

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки (пункт 13 статті 50);

- за порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 цього Закону, накладається штраф у розмірі, передбаченому частиною другою статті 52 названого Закону;

- підставами для, зокрема, визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59);

- заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено (частина перша статті 60).

Попередні судові інстанції з огляду на відповідні законодавчі приписи та з'ясувавши, що:

- як Вимога, так і оспорюване рішення були отримані Товариством;

- інформацію згідно з Вимогою Товариством територіальному відділенню АМК подано не було;

- Товариством не оскаржено оспорюване рішення у встановлені згаданим Законом порядку та в строк, який має присічний характер, -

дійшли заснованого на законі висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Водночас скаржник, зазначаючи про порушення попередніми судовими інстанціями "вимог чинного законодавства України", фактично вдається до заперечення обставин, встановлених цими судовими інстанціями, та спростування здійсненої ними оцінки доказів у справі. Проте додаткова перевірка відповідних доводів скаржника перебуває поза межами перегляду справи касаційною інстанцією, визначеними статтею 111-7 ГПК України, згідно з частиною другою якої відповідна судова інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом апеляційної інстанції у повторному розгляді даної справи також правильно застосовано положення частини першої статті 101 названого Кодексу, за якою додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору відповідає встановленим ними обставинам, у зв'язку з чим передбачених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 зі справи № 922/5461/15 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Беніш Джі Пі ЕС Україна" - без задоволення.