Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шевчук С.Р. (доповідач) суддів Демидової А.М., Самусенко С.С. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 у справі № 914/1811/15 господарського суду Львівської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голубнича Ольга Василівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: ОСОБА_4, особисто, ОСОБА_6, за ордером серії ЛВ № 046458 (в режимі відеоконференції)

- відповідача: Бічук С.Ф., дов. б/н від 21.05.2015

- третьої особи: не з'явилися

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.08.2015 (суддя Бортник О.Ю.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 у справі № 914/1811/15 (у складі головуючого судді Орищина Г.В., суддів Галушко Н.А., Данко Л.С.) задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спру на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голубничої Ольги Василівни, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою Ольгою Василівною 26.11.2014 та зареєстрований в реєстрі за № 2175.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ТОВ "Український лізинговий фонд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", п.п. 3.2, 3.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (z0282-12) , невідповідність висновків судів обставинам справи, оскільки безспірність вимог за договором фінансового лізингу № 883/02/13-В від 28.02.2013 належним чином підтверджена документами, подання яких передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (1172-99-п) , просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 та рішення господарського суду Львівської області від 10.08.2015 у справі № 914/1811/15 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4 в повному обсязі.

Також скаржник просить зупинити виконання наказу господарського суду Львівської області від 29.09.2015 у справі № 914/1811/15 з виконання рішення господарського суду Львівської області від 10.08.2015 у справі № 914/1811/15.

Колегія суддів касаційної інстанції, розглянувши зазначене клопотання, не знайшла підстав для його задоволення, оскільки нормами ГПК України (1798-12) не передбачено на стадії перегляду в порядку касації зупинення виконання наказу господарського суду.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, оскільки умовами договору фінансового лізингу № 883/02/13-В від 28.02.2013 сторонами встановлений порядок, в якому лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір і який не було дотримано ТОВ "Український лізинговий фонд", а прострочена заборгованість не є безспірною, оскільки розмір лізингових платежів згідно з п. 2.13 загальних умов договору фінансового лізингу може збільшуватися шляхом укладення сторонами додаткової угоди. За таких обставин скаржник вважає, що спірний виконавчий напис нотаріуса вчинений за відсутності документів, які б підтверджували безспірність вимог лізингодавця, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Третя особа не скористалася правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, не надала відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст. 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

28.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (як лізингодавцем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (як лізингоодержувачем) був укладений договір фінансового лізингу № 883/02/13-В, за умовами п. 3.3 якого загальна вартість предмета лізингу, включаючи ПДВ, яка є складовою лізингових платежів у відповідності до п. 2.1 загальних умов, становить 902000,00 грн.

За умовами п.п. 8.1, 8.4, 8.5 договору фінансового лізингу № 883/02/13-В від 28.02.2013 загальна сума лізингових платежів на дату укладення цього договору становить 1 216 761,37 грн і може змінюватися відповідно до загальних умов договору фінансового лізингу. Сплата лізингових платежів здійснюється в гривні з коригуванням курсу валют відповідно до п. 2.6 загальних умов договору. Офіційний курс гривні до долару США на дату укладенняі договору - 7,993 грн.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 загальних умов договору фінансового лізингу (додаток № 3 до договору № 883/02/13-В від 28.02.2013) лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу. Загальна сума лізингових платежів на дату укладення договору визначається п. 8.1. договору і може змінюватися відповідно до умов цього договору. Порядок, розмір та терміни оплати лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюється в графіку платежів (додаток № 1 до договору).

У п. 2.6 загальних умов договору фінансового лізингу сторони погодили, що у разі зазначення в п. 8.5. договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно даного договору, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку (за офіційними даними НБУ, розміщеними на сайті http://bank.gov.ua/control/uk/index) за встановленою цим пунктом формулою.

Згідно з п. 2.12 загальних умов договору фінансового лізингу загальна вартість предмета лізингу, передбачена п. 3.3 договору, до моменту підписання акту прийому-передачі предмета лізингу може змінюватися (коригуватися) внаслідок зміни вартості предмета лізингу продавцем відповідно до умов договору купівлі-продажу, укладеного між лізингодавцем та продавцем, в тому числі в разі збільшення відпускної ціни заводом-виробником, збільшення розміру митних зборів, зміни курсу валют, збільшення розміру діючих або введення нових податків, зборів або обов'язкових платежів, які безпосередньо впливають на вартість предмета лізингу.

У п. 2.13 загальних умов договору фінансового лізингу встановлено, що у період терміну дії даного договору розмір лізингових платежів також може збільшуватися (індексуватися) в таких випадках: зміни законодавства, яке безпосередньо впливає на лізингову діяльність лізингодавця; введення нових та/або збільшення розміру існуючих податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які безпосередньо впливають на розмір витрат лізингодавця при реалізації договору і (або) на розмір лізингових платежів; збільшення платежів, пов'язаних з державною реєстрацією, проходженням технічних контролів, зняттям з обліку (реєстрації) у відповідних організаціях предмета лізингу; зміни умов страхування предмета лізингу (у тому числі збільшення тарифів по страхуванню); внаслідок зміни умов фінансування кредитором лізингодавця (в тому числі процентної ставки за користування кредитом).

Згідно з п. 2.14 загальних умов договору фінансового лізингу визначено, що у разі настання подій, зазначених в п. 2.12 та/або п. 2.13 загальних умов, розмір лізингових платежів та/або розмір авансового платежу за договором може бути змінений шляхом укладання сторонами додаткової угоди.

Відповідно до п. 11.2.1 загальних умов договору фінансового лізингу лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір (відмовитися від цього договору) та вилучити предмет лізингу у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) або інший платіж, передбачений договором та прострочення оплати становить більше тридцяти днів від дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів або загальними умовами.

Згідно з п. 11.4 загальних умов договору фінансового лізингу якщо протягом 20-календарних днів з дати направлення лізингоодержувачу листа-вимоги щодо сплати заборгованості, лізингоодержувач не усуне порушення, лізингодавець направляє на юридичну адресу лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від договору (його розірвання) і повернення предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі лізингодавцю. При цьому в разі відмови лізингоодержувача від передачі (повернення) предмета лізингу лізингодавцю, лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання/знаходження або ремонту без будь-яких дозволів лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на лізингоодержувача понесених витрат.

29.03.2013 на виконання умов договору фінансового лізингу № 883/02/13-В від 28.02.2013 згідно з актом прийому-передачі предмета лізингу лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв, в якості предмета лізингу автомобіль DAF FT XF105; шасі НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

У зв'язку з простроченням ФОП ОСОБА_4 сплати лізингових платежів ТОВ "Український лізинговий фонд" надіслав 08.10.2014 на адресу лізингоодержувача лист-вимогу вих. № 675-УПК від 30.09.2014 про сплату заборгованості, а 16.10.2014 - повідомлення про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу вих. № 681-УПК від 14.10.2014.

26.11.2014 ТОВ "Український лізинговий фонд" звернулося до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису на повернення предмета лізингу, визначеного договором фінансового лізингу № 883/02/13-В від 28.02.2013, з тих підстав, що позивачем не сплачено щомісячні лізингові платежі за користування предметом лізингу, які підлягали сплаті в порядку, розмірі та терміни, встановлені графіком платежів (додаток № 1 до договору фінансового лізингу № 883/02/13-В від 28.02.2013) 29.08.2014, 29.09.2014, 29.10.2014.

26.11.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., на підставі ст. 18 Цивільного кодексу України, ст. 87 Закону України "Про нотаріат", ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (1172-99-п) , вчинено виконавчий напис № 2175, відповідно до якого, нотаріус запропонувала позивачу повернути на користь відповідача автомобіль DAF FT XF105; 2012 року випуску, шасі НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 877 400 грн, що переданий у користування на підставі договору фінансового лізингу № 883/02/13-В, укладеного 28.02.2013, що підлягав поверненню за невиплачені лізингові платежі за період з 29 серпня 2014 р. по 26 листопада 2014 р. у розмірі 98 014,64 грн.

11.12.2014 головним державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову ВП № 45796149 з примусового виконання цього виконавчого напису за № 2175, виданого 26.11.2014.

За результатами розгляду справи, на підставі ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 N 1172 (1172-99-п) , суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідач незаконно відмовився від договору фінансового лізингу № 883/02/13-В від 28.02.2013, оскільки був порушений порядок, передбачений у п. 11.4 загальних умов договору фінансового лізингу, а зважаючи на положення п.8.5 договору фінансового лізингу № 883/02/13-В від 28.02.2013 цим договором не встановлено право ТОВ "Український лізинговий фонд" застосовувати при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют і збільшення лізингових платежів передбачено п.п. 2.13, 2.14 загальних умов договору фінансового лізингу за умови укладення сторонами додаткової угоди. За таких обставин, зазначене спростовує безспірність заборгованості ФОП ОСОБА_4 та можливість застосування інших заходів відповідальності, у зв'язку з чим виконавчий напис нотаріуса від 26.11.2014 № 2175 вчинений за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості ФОП ОСОБА_4 зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 883/02/13-В від 28.02.2013.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про незаконність відмови ТОВ "Український лізинговий фонд" від договору фінансового лізингу № 883/02/13-В від 28.02.2013, оскільки згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом, а також вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Аналогічні положення щодо права лізингодавця на відмову від договору лізингу у випадку прострочення лізингоодержувачем сплати лізингових платежів з простроченням більше 30 днів встановлені у п. 11.2.1 загальних умов договору фінансового лізингу № 883/02/13-В від 28.02.2013.

Ураховуючи те, що зазначена підстава для відмови від договору лізингу встановлена нормою ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", якою не передбачено можливості обмеження такого права лізингодавця шляхом встановлення в договорі інших додаткових умов вчинення відмови, ТОВ "Український лізинговий фонд" відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" правомірно скористалося своїм правом на відмову від договору лізингу у зв'язку з настанням випадку, встановленого законом, а саме ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Також колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо непідтвердження безспірності заборгованості ФОП ОСОБА_4 перед ТОВ "Український лізинговий фонд" за договором фінансового лізингу № 883/02/13-В від 28.02.2013, оскільки як вбачається з умов п.п. 2.13, 2.14 загальних умов договору фінансового лізингу серед підстав збільшення розміру лізингових платежів шляхом укладення додаткової угоди не зазначено такої підстави як зміна курсу валют. У цьому випадку визначення розміру лізингового платежу здійснюється за формулою, встановленою в п. 2.6 загальних умов договору фінансового лізингу, відповідно до положень п. 8 договору фінансового лізингу № 883/02/13-В від 28.02.2013, яким передбачено сплату лізингових платежів в гривні з коригуванням курсу валют.

З огляду на те, що повідомлення ТОВ "Український лізинговий фонд" про відмову від договору фінансового лізингу у зв'язку з простроченням сплати більш ніж на тридцять днів лізингових платежів було отримано ФОП ОСОБА_4, однак не виконано ним в порушення вимог п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ТОВ "Український лізинговий фонд", як лізингодавець, мав право вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ст. 87, ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 N 1172 (1172-99-п) , встановлено, що для одержання виконавчого напису щодо повернення об'єкта лізингу подаються оригінал договору лізингу та засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Зважаючи на те, що у ТОВ "Український лізинговий фонд" відповідно до положень ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" виникло право на відмову від договору лізингу та повернення предмета лізингу, що свідчить про безспірність відповідальності боржника перед стягувачем згідно з ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус правомірно за наявності відповідних документів в підтвердження безспірності вимог лізингодавця до лізингоодержувача вчинив виконавчий напис про повернення предмета лізингу за договором фінансового лізингу № 883/02/13-В від 28.02.2013.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України, з огляду на те, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано до спірних відносин норми ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", а також постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 N 1172 (1172-99-п) , рішення господарського суду Львівської області від 10.08.2015 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 у справі № 914/1811/15 підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 та рішення господарського суду Львівської області від 10.08.2015 у справі № 914/1811/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У позові відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (79060, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 35-А, оф. 301, код ЄДРПОУ 37859096) 1461,60 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.