Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Яценко О.В., судді Фролова Г.М., Ходаківська І.П. розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", інтереси якого представляє Миргородська район газопостачання на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року у справі № 917/1457/15 Господарського суду Полтавської області за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", інтереси якого представляє Миргородська район газопостачання до 1. Петрівцівської сільської ради Миргородського району, 2. Миргородської районної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відділу освіти Миргородської райдержадміністрації про стягнення 15 551, 23 грн.

В засіданні взяли участь представники: - позивача: Прасол Я.В. дов. № 31 від 22.04.2015 року - відповідачів: Петрівцівської сільради: не з'явився, Миргородської райради: не з'явився, - третьої особи: не з'явився

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", інтереси якого представляє Миргородська район газопостачання (далі за текстом - ПАТ "Полтавагаз") звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Петрівцівської сільської ради Миргородського району (далі за текстом - Петрівцівська сільська рада) про стягнення 15 551, 23 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.08.2015 року, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відділ освіти Миргородської районної державної адміністрації та Миргородську районну раду.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.08.2015 року, в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі іншого відповідача - Миргородську районну раду.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.09.2015 року у справі № 917/1457/15 позовні вимоги до Миргородської районної ради задоволено частково: стягнуто з Миргородської районної ради на користь ПАТ "Полтавагаз" 9 832, 24 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Полтавагаз" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 08.09.2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року у справі № 917/1457/15 апеляційну скаргу ПАТ "Полтавагаз" задоволено частково, рішення Господарського суду Полтавської області від 08.09.2015 року у справі № 917/1457/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Полтавагаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року та рішення господарського суду Полтавської області від 08.09.2015 року у справі № 917/1457/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 89 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 179 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 526, 625, 626, 627, 629, 631 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 15.02.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -. Яценко О.В., суддів - Фролової Г.М., Ходаківської І.П касаційна скарга ПАТ "Полтавагаз" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 03.03.2016 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, 27.01.2015 року ПАТ "Полтавагаз" та Петрівцівська сільська рада уклали договір № 330 на постачання природного газу за регульованим тарифом, за згідно п. 1.1. якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Положеннями п. п. 2.6., 2.9. вказаного Договору сторони погодили, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку № 1 до договору. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків позивача з постачальником

Відповідно до 4.6. Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовим платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 до договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 4.7. Договору сторони узгодили,що оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Згідно п. 6.1. Договору за невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

Положеннями п. 6.2.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судами встановлено, що 27.01.2015 року сторони уклали додаткову угоду № 1, згідно якої встановлені нові обсяги постачання газу на 2015 рік (додаток № 2).

Додатковою угодою від 05.03.2015 року викладено п. 10.1. Договору № 330 у наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015 року" та змінено додаток № 2 до Договору та визначено, що постачальник здійснює протягом 2015 року постачання природного газу споживача для власного споживання в обсязі 5 000 тис. куб. м.

Крім того, 30.06..2015 року сторонами укладено додаткову угоду № 2 згідно якої контрагенти домовилися внести зміни до договору, а саме: "Зменшити суму договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 330 від 27.01.2015 року на 8 958, 83 грн. Загальна сума договору становить 17 041, 17 грн., в тому числі ПДВ 2840, 20 грн.".

Судами досліджено, що позивач стверджує про постачання протягом січня 2015 року Петрівцівській сільській раді природного газу в обсязі 2 265 тис. куб. м. на загальну суму 17 466, 687 грн., що на його думку підтверджується актом приймання-передачі природного газу № 0000002818 від 31.01.2015 року до Договору № 330 від 27.01.2015 року, який підписаний представником позивача та скріплено печаткою його підприємства.

Так, звертаючись до суду позивач зазначив, що відповідачем зобов'язання за договором поставки природного газу були виконані не в повному обсязі, з порушенням встановлених строків, у зв'язку з чим заявив про стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних як штрафних санкцій.

В той же час, Петрівцівська сільська рада вказує про здійснення оплати за спожитий природний газ у січні у повному обсязі, зокрема, 30.01.2015 року сплачено 7 634, 44 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9 від 29.01.2015 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що в січні 2015 року Миргородська районна рада, на утримання якої з 01.01.2015 року передано дитсадок "Сонечко", отримала від позивача природний газ для цього дитячого садка без оформлення договірних відносин, а тому з врахуванням визнання відповідачем 2 боргу на суму 9 832, 24 грн., що заявлена позивачем до стягнення як вартість поставленого природного газу об'єкту газоспоживання - приміщення дитячого садку с. Петрівці, вимога про стягнення 9 832, 24 грн. з Миргородської районної ради є обґрунтованою.

В той же час, місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені виходив з відсутності між Миргородською районною радою та позивачем в січні 2015 року належного оформлення договірних відносин з приводу постачання природного газу на утримання дитсадку "Сонечко" та відповідно відсутністю можливості визначити дату порушення зобов'язання, а отже і періоду прострочення.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави позову, заявленого до Петрівцівської сільської ради є неналежними, оскільки Договір № 330 від 01.01.2015 року є неукладеним (не був зареєстрований у Державному казначействі України.), а позивач не скористався своїм правом і не уточнив підстави позову. Стосовно Миргородської районної ради, яка була залучена місцевим судом до участі у справі в якості відповідача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у районної ради взагалі відсутні договірні відносини з позивачем, а відповідно і підстави для стягнення з неї заборгованості за поставлений газ.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки у справі судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальний порядок укладення господарських договорів передбачений ст. 181 Господарського кодексу України, зокрема ч. 1 названої статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Законодавець визначив, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

Отже, правовий аналіз названих норм права встановлює, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.06.2011 року у справі № 3-58гс11.

Вказані приписи Законодавства не були враховані судом апеляційної інстанції у зв'язку з чим суд дійшов до передчасних висновків у справі.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Положенням п. 1.2. Договору № 330 сторони погодили, що передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається Сторонами в додатку 1 до Договору.

Додатком № 1 до Договору № 330 закріплено перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання, згідно колонки другої (найменування Споживача, місцезнаходження пункту призначення) якого визначено дві позиції: Петрівцівська сільська рада та Петрівцівський дитячий садок. Вказаний додаток підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.

Однак, всупереч приписам ст. 43 ГПК України стосовно повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення положень ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", інтереси якого представляє Миргородська район газопостачання на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року та рішення Господарського суду Полтавської області від 08.09.2015 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", інтереси якого представляє Миргородська район газопостачання на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року у справі № 917/1457/15 задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року та рішення Господарського суду Полтавської області від 08.09.2015 року у справі № 917/1457/15 скасувати.

3. Матеріали справи № 917/1457/15 направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.