Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого судді Ходаківської І.П., суддів Яценко О.В., Фролової Г.М., розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" на постанову від 16.12.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/15642/15 господарського суду міста Києва за позовом Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" до Міністерства оборони України про внесення змін до договору За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - Ковальчук І.В. (дов. від 30.12.15)

Державне підприємство "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про внесення змін до договору від 01.09.2014 за № 247/1/14/6-61/1155 відповідно до запропонованої позивачем додаткової угоди № 2 та зобов'язання Міністерства оформити запропоновану позивачем додаткову угоду № 2 у встановленому порядку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.08.2015 (суддя Курдельчук І.Д.) у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Міністерства оборони України в доход державного бюджету України 1 218 грн судового збору.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 у складі: Рябухи В.І., Ропій Л.М., Калатай Н.Ф. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ДП "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 16, 20, 627, 651, 654, 853, 903, 905 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13, 20, 179, 180, 183, 188 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.08.1990 був спущений на воду на річці "Інгул" в акваторії заводу добудований за державні кошти на 75% військовий крейсер (стара назва "Адмірал Любов"; нова назва "Україна") проекту 1164, заводський номер № 2011. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.09.2005 за № 385-р (385-2005-р) , із змінами та доповненнями, доручено Міністерству оборони України взяти на облік ракетний крейсер "Україна" як майно Збройних Сил та забезпечити його утримання у межах призначень, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для забезпечення функціонування Збройних Сил.

01.09.2014 між міністерством (замовник) і заводом (виконавець) укладено договір про закупівлю послуг та робіт за державні кошти № 247/1/14/6-61/1155, за умовами якого виконавець зобов'язується у 2014 році надати послуги та виконати роботи з утримання недобудованого ракетного крейсера проекту 1164, заводський номер 2011 замовнику з дотриманням вимог законодавства згідно специфікації послуг та робіт з утримання корабля за річним планом закупівель міністерства на 2014 рік згідно з додатком 1, а замовник - прийняти через 1301 Головне військове представництво міністерства та оплатити надані послуги і виконані роботи (пункт 1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору орієнтована вартість послуг та робіт за договором складає 5 528 585,90 грн, яка визначена на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів з визначення орієнтованої ціни на надання послуг та виконання робіт, складених виконавцем відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань планування, обліку і розрахунку собівартості робіт та наданого представником замовника висновку (від 26.06.2014 № 583) про рівень орієнтованої ціни разом з аналізом елементів витрат, складеного на підставі проведеного аналізу собівартості та трудомісткості робіт та розгляду розрахунково-калькуляційних матеріалів з визначення орієнтованої ціни наданн послуг та виконання робіт за договором та акцептованої пропозиції за результатами застосування переговорної процедури закупівлі (витяг з протоколу від 18.08.2014 за № 75/281/4, з урахуванням рішення Міністра оборони України від 16.07.2014 за № 1504/з).

У п.10.1 договору визначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за договором. На підставі частини 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановлюють, що умови договору застосовуються до відносин, що виникли між ними до його укладання, а саме: надання послуг та виконання робіт з утримання корабля з 01.04.2014 (підстава: ст. 631 ЦК України, рішення Міністра оборони України вх. № 1504/з від 16.07.2014, лист Департаменту правового забезпечення Міністерства оборони України від 23.06.2014 № 287/5/1460, лист Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України від 19.06.2014 № 234/2965).

Додатковою угодою від 24.12.2014 за № 1 сторони внесли наступні зміни у договір:

- пункт 1.1 договору доповнено абзацом такого змісту: "На підставі пункту 6 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" виконавець зобов'язується з 1 січня по 17 лютого 2015 надати послуги та виконати роботи з утримання корабля; обсяг наданих послуг та виконання робіт у 2015 році не може перевищувати 20 відсотків вартості, визначеної у пункті 2.1 договору; зобов'язання замовника з прийняття і оплати послуг та робіт у 2015 році виникають після укладення додаткової угоди";

- пункт 2.1 доповнено абзацом: "Обсяг фінансування та зобов'язання сторін у 2014 році складають 5 413 910,64 грн, що відповідає вартості фактично наданих послуг та виконаних робіт виконавцем у 2014 році (з 01.04.2014 по 31.12.2014";

- пункт 4 доповнено абзацом: "Строк надання послуг та виконання робіт у 2015 році - до 17.02.2015";

- перший абзац пункту 10.1 викладено в такій редакції: "Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 17 березня 2015 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором".

У п.2 додаткової угоди від 24.12.2014 сторони погодили, що усі інші умови договору, що не змінені цією додатковою угодою, залишаються без змін.

Судами, за твердженнями позивача, встановлено, що завод надав послуги та виконав роботи з утримання крейсера з 1 січня по 17 лютого 2015 та надіслав замовнику відповідні акти для оплати із супровідними листами від 20.02.2015 № 36/219 та від 01.04.2015 № 36/371.

Також, на адреси головного представництва замовника та міністерства надсилалась претензія від 30.03.2015 № 36/357 про підписання актів надання послуг і виконання робіт у січні 2015 року.

На вказані листи позивач отримав від відповідача відповіді (від 04.03.2015 за № 259/582, від 14.04.2015 за № 259/1072), в яких ішлося про те, що зобов'язання замовника з прийняття і оплати послуг та робіт у 2015 році виникають після укладання відповідної додаткової угоди.

14.05.2015 завод звернувся до міністерства з пропозицією № 36/540 про внесення змін до договору шляхом підписання доданої до неї у 2-х примірниках додаткової угоди № 2 до договору.

Вказана пропозиція отримана відповідачем 19.05.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач відповідь на вказану пропозицію не надав, додаткової угоди № 2 до договору не підписав.

Посилаючись на те, що утримання крейсера є безперервним технологічним процесом і починаючи з 1 січня поточного року позивач самостійно утримує крейсер; фактичні витрати заводу з утримання крейсера з 1 лютого 2015 до 01 квітня 2015 складають 1 997 996,49 грн останній звернувся до господарського суду з даним позовом про внесення змін до договору відповідно до запропонованої позивачем додаткової угоди № 2, де зазначив:

1.1. Пункт 2.1 договору викласти у наступній редакції:

"Загальна сума договору складає 6 496 691 (шість мільйонів чотириста дев'яносто шість тисяч шістсот дев'яносто одна гривня) грн 72 коп, у тому числі ПДВ 1 082 781, 95 грн, яка складається з:

Вартості наданих послуг та виконання робіт з 01.04.2014 по 31.12.2014 - 5 413 910 (п'ять мільйонів чотириста тринадцять тисяч дев'яносто десять) грн 64 коп, у тому числі ПДВ 902 318,44 грн, що визначена на підставі актів № № 1-10.

Граничної ціни послуг та робіт в період з 1 січня по 17 лютого 2015 - 1 082 781 (один мільйон вісімдесят дві тисячі вісімдесят одна) грн 08 коп, у тому числі ПДВ 180 463, 51 грн.

Обсяг фінансування та зобов'язання сторін за період з 01.01 по 17.02 у 2015 році за загальним фондом складає 1 082 781 (один мільйон сімдесят дві тисячі вісімдесят одна) грн 08 коп.".

1.2 Пункт 10.1 договору викласти у наступній редакції:

"Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє по 31.12.2015 включно, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань".

Також, завод просив суд зобов'язати міністерство оформити запропоновану позивачем додаткову угоду № 2 до договору у встановленому порядку.

Як встановлено судами, ракетний крейсер "Україна" взято на облік Міністерством оборони України як майно Збройних Сил. Закон України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (1075-14) визначає правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" встановлено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (ч.2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Частина 1 ст. 1 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності. Господарська діяльність у Збройних Силах України не повинна негативно позначатися на їх боєготовності та боєздатності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" відносини, пов'язані із здійсненням господарської діяльності у Збройних Силах України, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Судами встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним, оскільки містить в собі елементи договору про надання послуг та договору підряду.

Частина 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до статті 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 ст. 598 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Апеляційним господарським судом встановлено, що договір (в редакції додаткової угоди від 24.12.2014 за № 1) набирає чинність з дня його підписання і діє до 17 березня 2015 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

Відповідно до п.6 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (саме на підставі цього пункту укладено додаткову угоду № 1 від 24.12.2014 та на підставі цього пункту позивач просить укласти додаткову угоду № 2) дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

З огляду на положення вищенаведених норм законодавства, та з урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що суди обгрунтовано дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про відмову в позові, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" залишити без задоволення.

Постанову від 16.12.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/15642/15 господарського суду міста Києва залишити без змін.