Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач), суддів Іванової Л.Б., Козир Т.П., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 у справі № 910/8166/15-г Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про стягнення 515 853,28 грн

за участю представників:

позивача: Данилевський О.М., дов. від 18.04.2014;

відповідача: Мельник Е.О., дов. від 05.08.2015;

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у справі № 910/8166/15-г (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Домнічева І.О., судді - Ломака В.С., Полякова К.В.) позов вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 21254,51 грн пені, 48957,04 грн 3% річних, 1326674,90 грн інфляційних нарахувань. В решті вимог у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Суховий В.Г., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.) рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у справі № 910/8166/15-г змінено в частині розміру інфляційних втрат, стягнуто 132674,90 грн інфляційних втрат. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати частково та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3640491,26 грн втрат від інфляційних процесів, 6977063,29 грн пені та 1607045,55 грн 3% річних.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) 29.01.2013 укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13/3414-ТЕ-41, за умовою якого Продавець зобов'язався у 2013 році передати у власність Покупця природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, для виробництва теплової енергії, яка повинна споживатися населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити переданий природний газ.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач протягом січня - грудня 2013 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 240295287,69 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п. 7.2 договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього договору, Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцеві або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п. 6.1 умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що між Головним управлінням державної казначейської служби України у місті Києві, Департаментом фінансів виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної організації), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної організації), ТОВ "Євро-Реконструкція" та НАК "Нафтогаз України", були укладені три Договори про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік") № 14/30 від 08.02.2014, № 266/30 від 04.03.2014 та № 306/30 від 07.07.2014, за умовами яких сторони дійшли згоди погасити заборгованість ТОВ "Євро-Реконструкція" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за договором № 13/3414-ТЕ-41 від 29.01.2013 у загальному розмірі 79421983,30 грн. (74353630,00 грн.+ 3108610,00 грн. + 1959743,30 грн.) за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету міста Києва для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

Як встановлено, сторони по справі відповідно до статті 694 ЦК України замінили первісне зобов'язання про оплату природного газу на умовах договору купівлі-продажу природного газу новими зобов'язаннями про оплату ТОВ "Євро-Реконструкція" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обсягів газу вартістю 79421983,30 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, припинивши первісне зобов'язання у цій частині.

У зв'язку з тим, що укладення договорів про проведення взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету в силу вимог чинного законодавства є диспозитивним правом його учасників, посилання позивача щодо відсутності у нього волевиявлення на заміну первісного зобов'язання є безпідставним.

Про припинення первісного зобов'язання свідчить також факт погодження сторонами в пп. 2 п. 10 Договорів про взаєморозрахунки обов'язку не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Строк виконання повного зобов'язання пов'язаний з моментом перерахування територіальними органами Казначейства грошових коштів з державного бюджету.

За таких обставин, відповідач своєчасно та в повному обсязі виконав зобов'язання за зміненими сторонами умовами, а тому вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних та 3% річних, що нараховані на зобов'язання за зміненими строками їх виконання судами до уваги не брались.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач прострочив оплату природного газу в розмірі 29492974,76 грн.,

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується ПАТ "Нафтогаз України", ТОВ "Євро-Реконструкція" сплачено основну заборгованість станом на момент звернення до суду, однак платежі відповідач здійснював з простроченням строків, передбачених умовами договору, в зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення пені на підставі п. 7.2 договору в розмірі 6998317,80 грн., інфляційних втрат в розмірі 3773166,16 грн., 3% річних в розмірі 1655642,59 грн.

У відзиві на позовну заяву від 21.04.2015 ТОВ "Євро-Реконструкція" заперечуючи проти позовних вимог частково, визнало прострочення сплати за договором на суму 29492974,76 грн, у зв'язку з якою визнало суму нарахованої пені у розмірі 212545,19 грн, 3% річних - 48957,04 грн та інфляційних нарахувань - 132674,90 грн.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, керуючись нормами ЦК України (435-15) , перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій, дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Разом з тим, відповідачем, у відповідності до ст. 83 ГПК України, в суді першої інстанції заявлено клопотання про зменшення розміру стягуваної пені до 21 254,51 грн з посиланням на критичний фінансовий стан, в підтвердження чого надано довідку про дебіторську заборгованість, яка станом на 01.04.2014 становить 111548,9 тис. грн.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Частиною 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч. 1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 03.12.2013 у справі № 908/43/13-г).

Виходячи з системного аналізу норм ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п.3 ст. 83, ст. 101 ГПК України, повноваження на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) мають суди першої та апеляційної інстанцій, які наділені правом на встановлення таких обставин, як ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні (тяжкий фінансовий стан боржника тощо), інші інтереси сторін, що мають істотне значення, а також відсутність завдання збитків іншим учасникам господарських відносин у разі порушення зобов'язання і якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків кредитора (є надмірним). Наявність зазначених обставин може бути достатньою підставою для зменшення розміру неустойки за рішенням суду.

Отже, чинне законодавство не обмежує право господарського суду на зменшення неустойки певним вичерпним колом обставин.

Зменшуючи на підставі ст. 83 ГПК України суму пені, судами взято до уваги повне виконання ТОВ "Євро-Реконструкція" грошового зобов'язання за основним боргом, соціальну спрямованість діяльності відповідача (забезпечення тепловою енергією потреб населення міста Чернігова), складні умови для здійснення господарської діяльності для обох сторін спору, відсутність належних доказів про заподіяння позивачу збитків, співрозмірності належних до сплати боржником штрафних санкцій і суми прострочення, інтересів сторін у забезпеченні сталого функціонування паливно-енергетичного комплексу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 вірно зазначено про технічну помилку в резолютивній частині рішення суду першої інстанції щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 1326674,90 грн, хоча в мотивувальній частині рішення суд вірно обрахував та виходив з наявності підстав до стягнення 132674,90 грн інфляційних втрат, а тому апеляційна інстанція змінила рішення місцевого господарського суду в частині суми інфляційних втрат, які підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правомірність результатів розгляду решти позовних вимог не є предметом даного касаційного оскарження, в зв'язку з чим, законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині касаційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку касації.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 у справі № 910/8166/15-г - без змін.