Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Данилової М.В., суддів Данилової Т.Б., Корсака В.А. за участю представників: позивача, відповідача, третьої особи не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ФГ "ОСОБА_5" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 у справі № 904/3471/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Селянського фермерського господарства "ПАС" до ФГ "ОСОБА_5" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1.Солонянська районна рада Дніпропетровської області, 2.Державна інспекція сільського господарства у Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні майном

Селянське (фермерське) господарство "ПАС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фермерського господарства "ОСОБА_5" про стягнення 801 453,84 грн. та зобов'язання повернути земельну ділянку площею - 28,50 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2015 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Солонянську районну раду Дніпропетровської області та Державну інспекцію сільського господарства у Дніпропетровській області.

В уточненій позовній заяві позивач уточнив прохальну частину позову, а саме просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та зобов'язати фермерське господарство "ОСОБА_5" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку селянського (фермерського) господарства "ПАС" площею 28,50 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, Селянським фермерським господарством "ПАС" було зменшено позовні вимоги.

В заяві про зменшення позовних вимог, позивач просив лише усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та зобов'язати Фермерське господарство "ОСОБА_5" звільнити земельну ділянку площею - 28,50 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2015 р. у даній справі (головуючий суддя - Соловйова А.Є., судді Бєлік В.Г., Ліпинський О.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Антонік С.Г., судді Чоха Л.В., Чимбар Л.О.), позовні вимоги задоволено: усунено перешкоди у користуванні земельною ділянкою зобов'язавши фермерське господарство "ОСОБА_5" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку селянського (фермерського) господарства "ПАС" площею 28,50 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Стягнено судовий збір.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Фермерське господарство "ОСОБА_5" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 р. та господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2015 р. скасувати, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.02.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 01.03.1994 р. ОСОБА_4 (директор Фермерського господарства "ОСОБА_5") було надано земельну ділянку площею 45,5 га, на підставі розпорядження Представника Президента України в Солонянському районі Дніпропетровської області від 18.10.1993 р. № 586.

Рішенням Солонянської районної ради № 6-15/ХХІІІ від 28.02.2001 р. "Про припинення права користування землею", на підставі заяв про добровільну відмову від земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства, припинено право постійного користування ОСОБА_5 (фермерське господарство "ОСОБА_5") на земельну ділянку площею 30,0 га.

Земельна ділянка передана до складу земель запасу.

Рішенням Солонянської районної Ради народних депутатів Солонянського району Дніпропетровської області від 28.02.2001 р. № 7 було надано ОСОБА_6 земельну ділянку загальною площею 28,5 га (яка входить в загальну площу 45,5 га), розташовану на території Промінської сільської ради Солонянського району, про що свідчить державний акт на право постійного користування землею від 26.12.2001 р.

Вищевказаний державний акт від 26.12.2001 р. зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 636

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру НОМЕР_1 від 17.09.2014 р., земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_2, розташована на території Промінської сільської ради площею 28,5 га, знаходиться в постійному користуванні ОСОБА_6, який є головою Селянського (фермерського) господарства "ПАС".

У зв'язку з тим, що відповідач з 2010 року самовільно використовує спірну земельну ділянку та створює перешкоди у її використанні, позивач (з урахуванням уточненої позовної заяви) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання фермерське господарство "ОСОБА_5" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку селянського (фермерського) господарства "ПАС" площею 28,50 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Так, судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору встановлено, що земельна ділянка площею 28,50 га, яка знаходиться в користуванні у позивача, є земельною ділянкою, яка була в користуванні відповідача до 28.02.2001 р. та право на яку останнього було припинено рішенням Солонянської міської ради від 28.02.2001 р.

Крім того, в матеріалах справи міститься письмова інформація землевпорядника Промінської сільської ради ОСОБА_7 від 04.11.2010 р. про те, що дійсно на землях селянського (фермерського) господарства "ПАС" ОСОБА_5 (директор Фермерського господарства "ОСОБА_5") здійснює збирання врожаю соняшника (т.1 а.с.35).

Заявою від 30.09.2014 р. б/н ОСОБА_6 звернувся до Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області.

З листа Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 22.10.2014 р. вбачається, що земельна ділянка площею 28,5 га використовується ОСОБА_5 для сільськогосподарського призначення за відсутністю відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання в користування (оренду), тобто зайнята самовільно.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист голови фермерського господарства "ОСОБА_5" адресований податковій інспекції Солонянського району, згідно якого відповідач, у зв'язку із вилученням у нього спірної земельної ділянки, просить інспекцію зняти нарахування фіксованого сільгоспподатку на 30,0 га земельної ділянки (а.с.100).

В свою чергу, вищевказані обставини відповідачем належними доказами спростовані не були.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог Селянського фермерського господарства "ПАС", суди попередніх інстанцій правомірно виходили з наступного.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 90 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України).

Згідно статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України).

Пунктом "а" частини 2 статті 141 Земельного кодексу України передбачено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу (ч. 1 ст. 142 Земельного кодексу України).

Як вже було зазначено вище, на підставі заяви Фермерського господарства "ОСОБА_5" про добровільну відмову від земельних ділянок, наданих йому для ведення фермерського господарства, припинено право постійного користування ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 30,0 га.

Згідно з частинам 1, 2 статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог, адже факт незаконного використання Фермерським господарством "ОСОБА_5" земельної ділянки площею 30,0 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Стосовно доводів, які викладені Фермерським господарством "ОСОБА_5" в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судами під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів вказує, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ФГ "ОСОБА_5" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 р. у справі № 904/3471/15 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.