914/1547/15 Про розірвання договору оренди нежитлових преміщень, стягнення заборгованості та виселення з нежитлових приміщень - 23.02.2016 Прийняття

Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Борденюк Є.М. Могил С.К., за участю представників: позивача Чернобай С.С., представник, відповідача Томашівський О.Г., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Унція" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у справі № 914/1547/15 Господарського суду Львівської області за позовом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Унція" про розірвання договору оренди, стягнення 29807,92 грн та виселення з нежитлових приміщень,

Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Унція" про розірвання договору № 2082 від 25.03.1998 оренди нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Тернопільська, 9, укладеного між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та ТОВ - фірма "Унція"; стягнення з ТОВ - фірма "Унція" на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради заборгованості за договором оренди № 2082 від 25.03.1998 у сумі 29807,92 грн; зобов'язання ТОВ - фірма "Унція" звільнити та повернути (шляхом виселення) Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради нежитлові приміщень загальною площею 338,40 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 9.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.06.2015 (суддя Бортник О.Ю.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 (судді: Бойко С.М. - головуючий, Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.), позов задоволено частково; розірвано Договір на оренду нежитлових приміщень № 2082 від 25.03.1998, розташованих на вул. Тернопільська, 9 у м. Львові, укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма "Унція"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Унція" на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 29611,59 грн заборгованості та 4250,97 грн судового збору, за розгляд майнової та немайнових вимог; виселено Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Унція" з нежитлових приміщень загальною площею 338,40 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 9 з відстрочкою виконання рішення суду на 15 днів; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Скаргу мотивовано доводами про неповне з'ясування судами обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, неправильне та неповне дослідження доказів, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, між сторонами у справі 25.03.1998 укладено договір на оренду нежитлових приміщень № 2082, за умовами п.1 якого позивач на підставі заяви, патенту р. № 74 від 18.XII.1997 р., виданого Департаментом економічної політики та ресурсів, договору купівлі-продажу патенту, зареєстрованого в реєстрі за № 4484, передав, а відповідач прийняв в оренду з 09.12.1997 по 09.12.2007 нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 9, 1 поверх (51-1 + 51-9 - вісім приміщень) пл.178,7 кв. м, підвал (V1, V11, V111, Х11, Х111, Х1V, ХV, ХV1, ХV11, ХV111- десять приміщень) загальною площею підвалу 159,7 кв.м. Під магазин та складські цілі.

Орендна плата з 1.12.1997 - 265,59 грн + ПДВ (п.1.3).

Згідно з п.13 договору відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації та нарахуванням ПДВ.

Відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2008 у справі № 9/55 термін дії договору № 2082 від 25.03.1998 визнано продовженим (пролонгованим, поновленим) на такий самий строк і на тих самих умовах, тобто до 09.12.2017.

Згідно із статтями 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Посилаючись на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди № 2082 від 25.03.1998 в частині сплати орендних платежів, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 29807,92 грн за період з 01.12.2013 по 31.03.2015, розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача звільнити та повернути (шляхом виселення) орендовані приміщення.

Згідно з ч.3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з приписом ч.2 ст. 651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України (436-15) та ЦК України (435-15) .

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів про розірвання договору оренди комунального майна (постанова від 08.05.2012 у справі № 5021/966/2011).

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій встановлено, а орендарем не спростовано факти систематичного порушення ним обов'язків щодо внесення орендної плати, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 29611,59 грн (з урахуванням перевірки розрахунку судом першої інстанції), що з урахуванням викладеного вище є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди та повернення орендованого майна орендодавцю.

Колегія суддів вважає, що тривала несплата орендної плати в повному обсязі в період з 01.12.2013 по 31.03.2015 є в розумінні ч.2 ст. 651 ЦК України істотним порушенням договору оренди, достатнім для його розірвання, оскільки в даному випадку порушення умов договору носило систематичний характер, а заборгованість накопичувалася протягом тривалого періоду та не була погашена на момент звернення орендодавця з позовом у даній справі.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у даній справі.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків судів попередніх інстанції не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.