Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Борденюк Є.М. Могил С.К., за участю представників: позивача Авоян А.А., керівник, відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 у справі № 922/2508/15 Господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида" ЛТД до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання недійсним договору,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврида" ЛТД звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання недійсним договору № 66-14/1 від 03.03.2014 про пайову участь у розвитку соціальної інфраструктури міста Харкова з додатковою угодою № 67-14/1 від 04.03.2014.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.07.2015 (суддя Жигалкін І.П.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 (судді: Істоміна О.А. - головуючий, Гребенюк Н.В., Слободін М.М.), позов задоволено повністю; визнано недійсним договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста Харкова № 66-14/1 від 03.03.2014 з додатковою угодою № 67-14/1 від 04.03.2014, укладений між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврида ЛТД"; стягнуто з Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида ЛТД" суму судового збору у розмірі 1 218,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 03.03.2014 між ТОВ "Таврида" ЛТД (Замовник) та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради укладено договір № 66-14/1 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, за умовами якого позивач зобов'язався сплатити пайовий внесок в розмірі та у терміни, визначені договором. Розмір пайового внеску складає 315 189,60 грн, згідно з розрахунком величини пайової участі, який є додатком до цього договору.

Згідно з Додатковою угодою № 67-14/1 від 04.03.2014 до Договору про пайову участь № 66-14/1 від 03.03.2014 строк сплати позивачем пайового внеску дорівнює 180 календарних днів з дня укладання даного договору.

Відповідно до розрахунку розміру пайового внеску, який є додатком до Договору, загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта (В буд.заг) складає 2 865 360 грн. Сума зобов'язання (пайового внеску) позивача була розрахована відповідачем на підставі звіту "Про оцінку майна", виконаного ФОП ОСОБА_7

Позивач, звертаючись до господарського суду з позовом у цій справі, просив визнати договір № 66-14/1 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова від 03.03.2014 недійсним, посилаючись на те, що договір укладений після прийняття об'єкта будівництва до експлуатації, що, за висновком позивача, суперечить статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та з порушенням Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури, затвердженого рішенням виконкому Харківської міської ради від 09.11.2014 № 804. Факт прийняття об'єкта в експлуатацію позивач доводить Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 31.12.2013, зареєстрованою Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області. Зазначена дата, згідно пункту 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (461-2011-п) , є датою прийняття об'єкта в експлуатацію.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що укладання спірного договору № 66-14/1 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова від 03.03.2014 після введення об'єкта будівництва в експлуатацію суперечить пункту 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Також, суди дійшли висновку щодо неправомірного збільшення розміру пайової участі на 10% від нарахованої пайової участі у зв'язку з тим, що замовником не укладений своєчасно договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста до введення об'єкта в експлуатацію, оскільки таке нарахування не передбачено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , яким встановлений граничний розмір пайової участі.

Однак, з такими висновками судів не можна погодитись, враховуючи таке.

Частиною 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Метою встановлення строків на укладення договору пайової участі у вказаному законодавчому положенні є визначення періоду часу, протягом якого забудовником має бути виконаний обов'язок з укладення договору на пайову участь (оформлення договірного зобов'язання забудовника щодо сплати конкретної суми пайового внеску на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста).

Неукладення такого договору у вказаний вище період часу, законодавством не визначається правовою підставою звільнення забудовника від обов'язку укласти відповідний договір та, відповідно, від обов'язку сплатити пайовий внесок.

За таких обставин, укладення спірного Договору після прийняття об'єкту будівництва до експлуатації не є правовою підставою для визнання недійсним Договору.

Водночас, невиконання забудовником визначеного імперативним положенням законодавства (ч.2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності") обов'язку сплатити пайовий внесок може бути підставою для розірвання відносин щодо надання у користування забудовнику землі під здійснення будівництва, у випадку наявності вказаних правовідносин.

Згідно з частиною 1 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

На виконання вимог наведених норм рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 804 від 09.11.2011, прийнятим на підставі статей 27, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова (далі - Порядок), який визначає умови та встановлює процедуру залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі (внеску) у розвитку інфраструктури замовниками будівництва на території м. Харкова. Рішенням Харківської міської ради № 319 від 22.05.2013 викладено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м.Харкова у новій редакції.

Згідно з п. 1.3. Порядку замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки в м.Харкові, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Відповідно до п.2.5 Порядку не пізніше ніж за 30 календарних днів до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію замовник будівництва зобов'язаний звернутися з заявою до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова укладається не пізніше 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (п.2.8 Порядку).

Пунктом 5.5 Порядку передбачено, що у разі не укладання замовником договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова до введення об'єкта а в експлуатацію розмір пайової участі, розрахований у відповідності до п.5.4 цього Порядку, збільшується на 10%.

Відповідно статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковим для виконання на відповідній території.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний суди дійшли помилкового висновку про те, що спірний договір не відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу положень пункту 2 частин 1 статті 1119 зазначеного Кодексу касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення у справі.

Оскільки по справі не вимагається збирання або додаткової перевірки та оцінки доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в даному випадку підлягають стягненню з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 у справі № 922/2508/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида" ЛТД на користь Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 1339,80 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 1461,60 грн - за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати наказ.