Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у справі № 912/3159/15 Господарського суду Кіровоградської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" про стягнення 219010,22 грн.

за участю представників: позивача Прокоф'єва Л.В. - предст. дов. від 13.01.2015 відповідача Мельник О.М. - предст. дов. від 04.01.2016

14.08.2015 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" 219010,22 грн, нарахованих у зв'язку з несвоєчасними розрахунками відповідача за спожитий газ, у тому числі 3% річних у розмірі 22652,46 грн та збитків від інфляції у розмірі 196357,78 грн за період порушення зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу відповідно до наданого розрахунку, посилаючись на статті 530, 611, 625 Цивільного кодексу України та статті 193, 230 Господарського кодексу України.

Відповідач проти позову заперечив, вказавши, що порушення строків оплати відбулося не з вини відповідача, а з підстав, які не залежали від товариства, несвоєчасна оплата за газ виникла з причин неврегульованості питання щодо виділення субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію; також вказав про врегулювання правовідносин сторін з погашення заборгованості укладеним договором про організацію взаєморозрахунків, порушення зобов'язань за яким відсутні, відповідно відсутні підстави для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.10.2015 (суддя Змеул О.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 (судді: Березкіна О.В. - головуючий, Джихур О.В., Чус О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на вірно встановлені обставини справи, дотримання норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі та прийняти рішення, яким стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні. Скаргу вмотивовано порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 625, 629, 631, 651, 653 Цивільного кодексу України, статей 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України, через що суди дійшли хибного висновку про те, що підписання договору про взаєморозрахунки звільняє сторони від обов'язку належно виконувати свої зобов'язання за договором та від відповідальності за наслідки неналежного виконання договірних зобов'язань, які відбулися до підписання договору та встановлені рішенням суду; судами неправильно застосовано практику Верховного Суду України.

Позивач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надіслав, проте усно у судовому засіданні відхилив доводи, викладені у скарзі, як необґрунтовані, просив залишити судові рішення у справі без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 03.10.2012 Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" (покупець) укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 12/899-БО-18, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині поставки газу до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

За умовами пункту 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає покупцю з 01.10.2012 по 31.12.2012 газ обсягом до 570,0 тис. куб. м.; приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.п.3.3, 3.4 договору).

За пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ - до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання покупцем умов про оплату покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

Відповідно до наявних в матеріалах справи актів приймання -передачі від 27.11.2012 за жовтень 2012 на суму 351620,76 грн, від 30.11.2012 за листопад 2012 на суму 829299,53 грн, від 31.12.2012 за грудень 2012 на суму 1412673,83 грн за період з жовтня 2012 по грудень 2012 позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2593594,12 грн.

Суди встановили, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 30.09.2014 у справі № 912/2361/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 було частково задоволено позов про стягнення суми основного боргу та суми штрафних санкцій за договором № 12/899-БО-18 на купівлю- продаж природного газу від 03.10.2012 та стягнуто суму основного боргу - 1270068,58 грн, інфляційних на суму 14730,63 грн, пеню - 110054,15 грн, суму штрафу 116557,27 грн та три відсотки річних - 47488,23 грн; при цьому 3% річних було стягнуто за період з 14.11.2012 по 12.03.2014 та інфляційні - по лютий 2014 включно.

Суди також встановили, що 01.10.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, фінансовим управлінням Долинської райдержадміністрації, Долинською міською радою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" було підписано договір № 516/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік"), що є зміною порядку і строку проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30 (30-2014-п) .

Умовами цього договору передбачено не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінено порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору.

За змістом підпункту 2 пункту 11 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій із погашення заборгованості відповідно до Договору, а також засвідчили, що після виконання договору сторони не мають одна до одної жодної претензії стосовно його предмета (п.16).,

На виконання договору про організацію взаєморозрахунків, 15.10.2014 за платіжним дорученням № 1 від 03.10. 2014 (призначення платежу - п.24 статті 14 та п.2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік", за природній газ 2012 рік, договір № 12/899-БО-18 від 03 жовтня 2012 року постанова КМ України від 29 січня 2014 року № 30 (30-2014-п) , договір 516/30 від 01 жовтня 2014 року) на рахунок НАК "Нафтогаз України" за рахунок коштів субвенції з державного бюджету було перераховано 1270068,58 грн.

Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд виходив з встановлених ним обставин справи, що, уклавши договір № 516/30 від 01.10.2014 сторони організували взаєморозрахунки із заборгованості за природний газ, отриманий у 2012 році за договором купівлі-продажу природного газу № 12/899-БО-18 для виробництва теплової енергії, яка була спожита бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, змінивши порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за договором купівлі-продажу; при цьому для застосування санкцій, передбачених договором купівлі-продажу, та наслідків порушення грошового зобов'язання необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених про організацію взаєморозрахунків, зобов'язання за якими виконано без прострочення оплати.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, також вказавши, що для застосування санкцій, передбачених умовами договору та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків і відповідно до пункту 16 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору; разом з тим, відсутня вина відповідача, оскільки укладення договорів про організацію взаєморозрахунків свідчить про вжиття відповідачем заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання в частині погашення заборгованості за отриманий газ, а доводи апеляційної скарги щодо діаметрально протилежних висновків Верховного Суду України суті справи, що розглядається, спростовуються змістом постанов у яких предметом спору є стягнення сум, передбачених статтею 625 ЦК України після укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Судова колегія зазначає, що у відповідності до статей 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (статті 525, 526 Цивільного кодексу України, стаття 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; за частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, зокрема, оплати товару. Відтак, прийнявши обумовлений договором товар, відповідач набув обов'язку оплатити його вартість в строки, визначені договором.

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у випадку чого настають правові наслідки, передбачені законом або договором; частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбаченого частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Суди вірно відзначили, що для застосування санкцій, передбачених договором купівлі-продажу природного газу, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, відповідно до пункту 16 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Також суди вірно врахували висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 09.09.2014 справа № 5011-1/1043-2012-42/528-2012; від 16.09.2014 справа № 5011-42/1230-2012-69/542-2012; від 23.09.2014 справа № 5011-35/1271-2012; від 01.07.2015 справа № 924/1230/14, які відповідно до змісту статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими та мають враховуватися іншими судами при застосуванні відповідних норм права.

Як встановили суди у справі, що розглядається, розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків.

Таким чином, суди належно встановили істотні обставини у даній справі, визначивши правову природу відносин, що існували між сторонами, підстави, зміст взаємних зобов'язань сторін, порядок та ступінь їх виконання, та обґрунтовано відмовили у позові.

Суд апеляційної інстанції відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої відповідачем апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини, на які посилався заявник в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства.

Доводи позивача не спростовують обставин, на яких ґрунтуються висновки судів про відмову в задоволенні позовних вимог.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.

Доводи касаційної скарги не спростовують належно та повно встановлених судами істотних обставин справи та законності їх правових висновків відповідно до наведених вище положень законодавства; підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у справі № 912/3159/15 Господарського суду Кіровоградської області та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.10.2015 залишити без змін.