904/1813/15 Про стягнення штрафу за неналежне виконання біржового договору поставки врожаю зерна - 23.02.2016 Прийняття

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський", просило стягнути з відповідача 249 116,00 грн. штрафу за неналежне виконання біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року від 03.12.2013 № 1216Ф (а.с. 4-7).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 (суддя Кеся Н.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 (головуючий Коваль Л.А., судді Кузнецов В.О., Чередко А.Є.) (а.с. 98-102) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 45-48).

Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2015 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду (а.с. 148-153).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 (суддя Воронько В.Д.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 (головуючий Виноградник О.М., судді Дмитренко Г.К., Науменко І.М.) (а.с. 231-233) у задоволенні позову відмовлено (а.с. 194-195).

Не погодившись з прийнятими судовими актами, публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову, посилаючись на порушення і неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права (а.с. 242-246).

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати від 29.01.2016 № 05-05/244 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Палій В.В., Студенець В.І. (а.с. 239).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.01.2016 (з урахуванням ухвали Вищого господарського суду України від 15.02.2016) касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.02.2016 (а.с. 240-241).

У судовому засіданні 16.02.2016 оголошено перерву до 23.02.2016.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.12.2013 між публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський" (постачальник) було укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2014 року № 1216 Ф, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язався передати покупцю у власність товар - пшениця м'яка 3 клас у кількості 410,000 тон, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його (а.с. 10-15).

Відповідно до п. 1.2-1.4 договору термін поставки до 01.10.2014 включно; базис поставки: франко-склад Хлібна база № 73, ДП ДАРУ, вул. 40 років Перемоги, буд. 64, с. Павлопілля, Нікопольський район, Дніпропетровська область; поставка вважається здійсненою у момент підписання акта(ів) передавання-приймання на всю кількість товару на базисі поставки відповідно до умов договору.

Згідно з п. 3.1 договору сума попередньої оплати складає 50% вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 355 880,00 грн., у тому числі ПДВ 59 313,33 грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що покупець протягом 5 робочих днів з дня надходження на його адресу документів, визначених п. 2.5 договору перераховує на поточний рахунок постачальника попередню оплату у сумі, визначеній п. 3.1 договору.

Розділом 7 договору сторонами визначено відповідальність сторін за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 7.5 договору якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

У разі пред'явлення покупцем вимоги про повернення попередньої оплати постачальник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату у сумі, визначеній п. 3.1 договору та додатково сплатити на користь покупця проценти у розмірі 24% річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цієї суми від покупця та штраф у розмірі 50% від суми попередньої оплати.

Згідно з п. 9.5 договору він діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

09.04.2014 між сторонами укладено додатковий договір № 1 до біржового договору від 03.12.2013 № 1216Ф, яким: п. 3.1 договору викладено у новій редакції, відповідно до якої сума попередньої оплати за договором складає 70% вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 498 232,00 грн., у тому числі ПДВ 83 038,67 грн.; попередня оплата здійснюється покупцем в два етапи згідно з п. 4.1 договору; п. 4.1 договору викладено у новій редакції, згідно якої покупець перераховує на поточний рахунок постачальника першу частину попередньої оплати, яка дорівнює 50% вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 355 880,00 грн., у тому числі ПДВ 59 313,33 грн., а після надання постачальником актів огляду посівів сільськогосподарських культур, які підтверджують прийняття на страхування посівів після початку вегетації, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника другу частину попередньої оплати, яка дорівнює 20% вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору, і становить 142 352 00 грн., у тому числі ПДВ 23 725,33 грн. (а.с. 16-17).

Судами встановлено, що на виконання умов біржового договору від 03.12.2013 № 1216Ф з урахуванням додаткового договору від 09.04.2014 № 1 до нього публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" перерахувало відповідачу попередню оплату у загальній сумі 498 232,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку від 06.12.2013 та від 14.04.2014 (а.с. 18, 19).

Місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський" зобов'язання з поставки товару у встановлений договором строк не виконало, повернуло покупцю попередню оплату та здійснило сплату 24% річних за користування коштами згідно виписок з банківського рахунку позивача від 21.11.2014 та від 24.11.2014 (а.с. 20, 21).

26.12.2014 та 16.01.2015 публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" у зв'язку з невиконанням постачальником договору, керуючись п. 7.5 договору, звернулось до відповідача з вимогами № 3402 та № 03/71 про повернення суми попередньої оплати за товар, сплати процентів у розмірі 24% річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цієї суми від покупця та штрафу у розмірі 50% від суми попередньої оплати (а.с. 22, 23).

Невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський" вимог в частині сплати штрафу стало підставою для звернення з даним позовом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, судами встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач у встановлений договором строк свої зобов'язання з передачі товару покупцю не виконав.

Фактично відповідач вчинив односторонню відмову від зобов'язання та, згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання.

Встановивши, що штраф, передбачений п. 7.5 біржового договору від 03.12.2013 № 1216Ф є засобом забезпечення виконання відповідачем зобов'язання з повернення передоплати, а обов`язок з її повернення виконаний у повному обсязі (21.11.2014) до пред'явлення вимоги покупцем про повернення попередньої оплати (26.12.2014), місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Проте, суди попередніх інстанцій не з'ясували, чому, не вважаючи п. 7.5 договору підставою для стягнення штрафу за неповернення передоплати, відповідач, разом з тим, сплатив 24% річних за користування коштами без попередньої вимоги позивача, тобто, фактично визнав, що п. 7.5 договору передбачає відповідальність за невиконання зобов'язання.

Отже, порушивши та неправильно застосувавши норми процесуального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Частиною 2 ст. 111-7 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки оскаржені судові акти прийняті з порушенням норм процесуального права, як рішення місцевого господарського суду, так і постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин та, водночас, врахувати судову практику, зокрема, постанови Вищого господарського суду України від 23.09.2015 у справі № 904/1808/15, від 29.09.2015 у справі № 904/1807/15.