910/22976/15 Про визнання квартир такими, що належать до службової жилої площі й передані для службового користування та зобов'язання вчинити дії - 18.02.2016 Прийняття

Головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 року у справі № 910/22976/15 Господарського суду міста Києва за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12" до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Державного підприємства "Укрінвестбуд", 2. Київської міської ради, 3. ОСОБА_4 про визнання квартир такими, що належать до службової жилої площі й передані для службового користування та зобов'язання вчинити дії

В засіданні взяли участь представники:

- позивача: Любомирська О.В. дов. б/н від 18.01.2016 року, Коєва М.С. дов. б/н від 18.01.2016 року, Суслик С.Г. - голова правління, - відповідача:Варицький Є.В. дов. № 00128/0/14-15 від 23.12.2015 року,- третіх осіб: ДП"Укрінвестбуд": не з'явився, Київської міськради: не з'явився, ОСОБА_4: ОСОБА_4

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12" (далі за тестом - ОСББ "Башта на Давидова 12") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі за текстом - ПАТ "ХК "Київміськбуд") за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного підприємства "Укрінвестбуд" (далі за текстом - ДП "Укрінвестбуд") та Київської міської ради про визнання квартир № 2, № 107, № 108, загальною площею 214, 92 кв. м. в багатоквартирному будинку № 12 по бульвару Давидова у місті Києві такими, що належать до службової жилої площі згідно пункту 6.1. Розпорядження № 737 (ra0737017-02) та передані відповідачем позивачу на підставі акту № 1/208 від 09.06.2006 року у постійне користування для службових потреб позивача згідно пункту 6.1. Розпорядження № 737 (ra0737017-02) ; зобов'язання відповідача виконати вимоги пункту 6.1. Розпорядження № 737 (ra0737017-02) в повному обсязі шляхом додаткової передачі на баланс позивача службової жилої площі в загальному розмірі 250, 66 кв. м. у Дніпровському районі міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року у справі № 910/22976/15 в задоволенні позовних вимог ОСББ "Башта на Давидова 12" відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ОСББ "Башта на Давидова 12" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 року у справі № 910/22976/15 апеляційну скаргу ОСББ "Башта на Давидова 12" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ОСББ "Башта на Давидова 12" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 21.10.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 року у справі № 910/29976/15, а матеріали справи направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 118 Житлового кодексу Української РСР, ст. ст. 4-3, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 25.01.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролова А.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 04.02.2016 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.02.2016 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 11.02.2016 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.02.2016 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 18.02.2016 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 08.04.2002 року Київською міською державною адміністрацією прийнято Розпорядження № 737 (ra0737017-02) "Про розподіл загальної площі у жилих будинках на 2002 рік", згідно з яким було вирішено, зокрема, встановити розміри відрахувань від загальної жилої площі у будинках, які вводяться у 2002 році, або коштів на день їх нарахування, які необхідні для будівництва цієї площі: (п. 6.1.) при будівництві житла всіма забудовниками, незалежно від джерел фінансування, - 7 %, у тому числі: 5 % - для забезпечення житлом громадян, що перебувають на квартобліку в районних державних адміністраціях, відселення з ділянок забудови, старих та непридатних для проживання будинків; 2 % - службова жила площа.

Господарськими судами досліджено, що згідно Акту № 371 27.12.2002 року державною приймальною комісією було введено в експлуатацію будинок № 12 по бульвару О. Давидова в м. Києві, забудовником якого виступало АТХК "Київміськбуд", правонаступником якого є ПАТ "ХК "Київміськбуд".

Судами встановлено, що 02.03.2005 року Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація здійснила реєстрацію юридичної особи - ОСББ "Башта на Давидова 12".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.08.2005 року сторонами було підписано акт приймання-передачі житлового комплексу по бул. Давидова, 12 з балансу на баланс, згідно з яким проведено обстеження активів житлового комплексу.

09.06.2006 р. сторонами було підписано акт № 1/208, згідно з яким відповідач передав, а позивач прийняв на свій баланс три квартири: № № 2, 107, 108 загальною площею 214, 92 м .кв. для службових потреб.

Судами досліджено, що між сторонами виник спір щодо квартири № 2, у зв'язку з чим грудні 2014 року ПАТ "ХК "Київміськбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСББ "Башта на Давидова 12" про зобов'язання звільнити квартиру № 2 за адресою: м. Київ, бульв. О.Давидова, 12.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року у справі № 910/27030/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 року, позовні вимоги задоволено: зобов'язано ОСББ "Башта на Давидова 12" звільнити приміщення - квартиру № 2 за адресою м. Київ, бульвар О. Давидова, буд. 12, яка складається з 2 кімнат, жилою площею 38, 50 кв. м., загальною площею 72, 70 кв. м.

Так, приймаючи вказане рішення, суд виходив з того, що відповідно до ст. 118 Житлового кодексу УРСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Постановою ради Міністрів УРСР "Про службові жилі приміщення" від 04.02.1988 року № 37 (37-88-п) передбачено, що жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. Виходячи з аналізу вказаних норм чинного законодавства, суд зазначив, що лише власник, який володіє, користується та має право розпоряджатися власним майном, міг звернутися з клопотанням до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про надання службового статусу спірній квартирі, проте, доказів вчинення ПАТ "ХК "Київміськбуд" відповідних дій з метою надання спірному майну статусу службової квартири матеріали справи не містять, відповідне розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо включення вказаної квартири до числа службових квартир позивача сторонами суду не надано.

При цьому, судом було відхилено як такі, що не відповідають фактичним обставинам та спростовуються матеріалами справи посилання ОСББ "Башта на Давидова 12" у відзиві на визначення спірної квартири № 2 як службової, оскільки лише зазначення в акті приймання-передачі спірної квартири з балансу на баланс для службових потреб не надає їй офіційного статусу "службова квартира".

Крім того, судами досліджено, що у позивача виник спір щодо квартири № 107 з третьою особою-3.

07.11.2011 року рішенням Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 2-476/11 у позові ОСББ "Башта на Давидова 12" до ОСОБА_4 про виселення було відмовлено.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.10.2013 року у справі № 2604/13031/12 за позовом ОСББ "Башта на Давидова 12" до ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ДП "Екос" про усунення перешкод розпорядження квартирою шляхом виселення та визнання нікчемним договору про участь у витратах на утримання будинку у задоволенні позову - відмовлено.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, підставою для звернення до суду стало посилання позивач на перелік інвесторів, за кошти яких АТ ХК "Київміськбуд" збудовано будинок за адресою: б-р. Давидова, ж/б, 12, в якому спірні квартири рахуються як службові та посилання на розпорядження Київської міської державної адміністрації № 737 від 08.04.2012 року (ra0737017-02) .

За приписами ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачений загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

При цьому, положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Цивільного кодексу України передбачено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Отже, судами вірно зазначено, про те, що звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також має бути передбачений приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами Договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись до суду з даним позовом стверджує, що спірні квартири є службовими, а отже мають бути передані йому для використання у його діяльності.

Згідно ст. 118 Житлового кодексу Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Жилі приміщення, що надаються народним депутатам України на період їх роботи на постійній основі у Верховній Раді України, включаються до числа службових і виключаються з їх числа за рішенням Верховної Ради України за поданням Комісії Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів.

Положеннями п. п. 2, 3 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Українською РСР від 4 лютого 1988 року № 37 (37-88-п) , визначено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).

Підприємства, установи, організації мають використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації.

В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.

Судами вірно зазначено, що згідно наведених положень вбачається, що службова квартира в першу чергу є житловою площею і надається для проживання визначеним законодавством категоріям громадян.

Відповідного статусу квартира набуває лише після прийняття рішення виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування.

Господарськими судами попередніх інстанцій вірно вказано про те, що позивач помилково ототожнює поняття "службових квартир" з поняттям приміщень, які призначаються для діяльності експлуатуючої організації.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на те, що в даному випадку доказів прийняття відповідного рішення не надано, а згідно з наведеними нормами чинного законодавства позивач не відноситься до осіб, які наділяються правами по відношенню до службових квартир.

Крім того, за приписами ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Отже, оскільки, судами встановлено необґрунтованість заявлених позовних вимог, вони не підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів про відмову в задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності з огляду на те, що правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.