Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О. (доповідач), суддів Акулової Н.В., Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 у справі № 917/1823/15 господарського суду Полтавської області за позовом публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича до публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" про стягнення 262 507,82 грн за участю представників сторін:

від позивача: Крупельницький В.Л., дов. від 16.10.2015

від відповідача: Овчаренко В.Ю., дов. від 31.12.2015,

Касьянов С.М., дов. від 12.01.2016

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Златобанк" в особі Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 180/30/13-KL від 20.16.2013 в сумі 262 507,82 грн, з яких: 209 753,41 грн - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами за лютий 2015 року та 52 754,41 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання зі своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами за лютий 2015 року згідно з укладеним між сторонами кредитним договором № 180/30/13-KL від 20.16.2013.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.10.2015 (суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" на користь ПАТ "Златобанк" в особі Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського В.І. 209 753,41 грн заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами та 52 754,41 грн пені, а також до спеціального фонду державного бюджету 5 250,16 грн судового збору.

Місцевий господарський суд визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов'язання зі своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами за лютий 2015 року, оскільки в матеріалах справи відсутні докази проведення банком переказу коштів з поточного рахунку відповідача на позичковий рахунок в якості сплати відсотків за користування кредитом за лютий 2015 року, що, за висновком суду, є достатньою підставою для стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом та пені за порушення строків сплати процентів у розмірах вказаних сум, визначених позивачем станом на день подання позову у даній справі, які підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 (колегія суддів у складі: Шепітько І.І. - головуючий, медуниця О.Є., Черленяк М.І.), з урахуванням ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 про виправлення описки, апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" задоволено, рішення господарського суду Полтавської області від 22.10.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

постанова апеляційного господарського суду мотивована відсутністю підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, оскільки, за висновком суду, вина відповідача у простроченні виконання зобов'язання відсутня, неможливість виконання зобов'язання по сплаті процентів за користування кредиту сталася внаслідок прострочення кредитора - ПАТ "Златобанк", який в порушення умов кредитного договору та чинного законодавства не здійснив переказ коштів в якості сплати відсотків за користування кредитом за лютий 2015 року з поточного рахунку відповідача на позичковий рахунок, який був ініційований відповідачем 13.02.2015 в операційний час банку до запровадження в ПАТ "Златобанк" тимчасової адміністрації в межах залишку грошових коштів на розрахунковому рахунку. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач не несе відповідальності за неможливість виконання зобов'язання по сплаті процентів, яка сталася внаслідок прострочення кредитора - ПАТ "Златобанк".

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Златобанк" в особі Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 20.06.2013 між публічним акціонерним товариством "Златобанк" (банк, позивач) та публічним акціонерним товариством "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір № 180/30/13-KL, відповідно до п. 1.1. якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у гривні у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 30 000 000,00 грн, який відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 19.02.2014 до кредитного договору було збільшено до 40 000 000,00 грн.

У п.1.2. кредитного договору сторони визначили строк повернення кредитних коштів - по 19.06.2015 включно.

Згідно з п. 1.4. кредитного договору за користування кредитними коштами встановлюється плата у вигляді фіксованої процентної ставки в розмірі 21% річних, а з 30.07.2014 відповідно до умов додаткової угоди № 2 від 30.07.2014 до кредитного договору № 180/30/13-KL від 20.06.2013 - 24 % річних.

Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п. 7.3. кредитного договору).

Згідно з пп. 3.3.2. п. 3.3. кредитного договору позичальник зобов'язаний не пізніше визначеного п. 1.2. цього договору строку повернути банку суму наданих кредитних коштів в повному обсязі та сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

На виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти в загальній сумі 40 000 000,00 грн відповідними траншами, що підтверджується випискою про рух коштів на рахунку відповідача з 01.12.2014 по 13.05.2015.

12.02.2015 відповідач здійснив повернення кредитних коштів в повному обсязі. При цьому, остаточне погашення кредиту відбулось шляхом зарахування зустрічних вимог, а саме: шляхом зарахування зобов'язання ПАТ "Златобанк" з повернення ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" грошових коштів у розмірі 29 000 000,00 грн, які перебували на депозитному рахунку відповідача в ПАТ "Златобанк" за укладеним між сторонами у справі договором депозиту № 2/30/1 від 27.03.2014.

Однак, за твердженням позивача, відповідач в порушення умов кредитного договору не сплатив проценти за користування кредитними коштами за лютий 2015 року в розмірі 209 753,41 грн, стягнення яких, а також стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 52 754,41 грн є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (435-15) , якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 1.4. кредитного договору в редакції додаткової угоди № 2 від 30.07.2014 встановлено розмір процентів за користування кредитом - 24 % річних.

Згідно з п. 2.5. кредитного договору сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів приймається рік і місяць, рівні календарній кількості днів. День повернення кредиту до розрахунку не приймається.

Пунктом 2.6. кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитними коштами сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів. Якщо останній день повернення кредиту та/або сплати процентів припадає на вихідний, святковий день або інший неробочий день, то позичальник має право повернути кредит та/або сплатити проценти наступного робочого дня.

Проценти за останній місяць користування кредитними коштами (всієї суми кредиту або траншу кредиту) позичальник сплачує в день повернення кредиту (траншу).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом апеляційної інстанції повернення кредитних коштів в повному обсязі за кредитним договором № 180/30/13-KL від 20.06.2013 було здійснено відповідачем 12.02.2015 шляхом зарахування зустрічних вимог ПАТ "Златобанк" та ПАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" за вказаним кредитним договором і договором депозиту № 2/30/1 від 27.03.2014.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач 13.02.2015 в операційний час ПАТ "Златобанк" надав останньому платіжне доручення № 6 від 13.02.2015 на переказ з його поточного рахунку № 26002300002285, відкритого в ПАТ "Златобанк" на підставі договору банківського рахунку № 2285-ЮР від 25.05.2011, на позичковий рахунок № 37391301002285 грошових коштів в сумі 209 753,42 грн в якості сплати процентів за користування кредитними коштами за лютий 2015 року згідно з кредитним договором № 180/30/13-КL від 20.06.2013.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з п. 2.2. та п. 2.3. договору банківського рахунку № 2285-ЮР від 25.05.2011 платежі з рахунку клієнта проводяться за його дорученням на підставі розрахункових документів у межах залишку коштів на рахунку на початок операційного дня. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюються банком в день надходження документів.

Відповідно до п. 3.3.5 договору банківського рахунку банк взяв на себе зобов'язання за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа за умови його подання в операційний час, відповідно до умов цього договору.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПАТ "Златобанк в порушення умов договору банківського рахунку та вимог чинного законодавства переказ коштів за платіжним дорученням № 6 від 13.02.2015, наданим банку відповідачем, не здійснив.

Посилання банку на те, що станом на 13.02.2015 строк сплати відповідачем відсотків за користування кредитом не настав є безпідставними з огляду на умови кредитного договору № 180/30/13-КL від 20.06.2013, зокрема п. 2.6., яким передбачено сплату позичальником процентів за останній місяць користування кредитними коштами (всієї суми кредиту) саме в день повернення кредиту.

Посилання на запровадження в ПАТ "Златобанк" тимчасової адміністрації також є безпідставним, оскільки платіжне доручення подано до виконання в операційний час 13.02.2014, тобто до введення тимчасової адміністрації 14.02.2015 згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 30, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України прострочення кредитора не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Врахувавши наведене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач, який у відповідності до умов кредитного договору своєчасно приступив до виконання зобов'язання по сплаті процентів за останній місяць користування кредитними коштами та вчинив дії по ініціюванню переказу, не є таким, що прострочив виконання зобов'язання, вина відповідача у простроченні виконання зобов'язання відсутня. В даному випадку мало місце прострочення кредитора - ПАТ "Златобанк", який в порушення умов кредитного договору та вимог чинного законодавства не здійснив ініційований відповідачем в операційний час банку до запровадження в ПАТ "Златобанк" тимчасової адміністрації в межах залишку грошових коштів на розрахунковому рахунку переказ грошових коштів в якості сплати відсотків за користування кредитом за лютий 2015 року з поточного рахунку відповідача на позичковий рахунок.

Постановою Правління НБУ № 105 від 13.02.2015 ПАТ Златобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 30 від 13.02.2015 в банку з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Златобанк". 12.05.2015 Правлінням НБУ прийнято постанову № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк", а 13.05.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 99 (зі змінами згідно рішення № 100 від 18.05.2015) "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію банку", згідно з яким процедуру ліквідації ПАТ "Златобанк" розпочато з 14.05.2015.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що з дня введення в банку тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації ПАТ "Златобанк" виконання зобов'язання, передбаченого абзацом 3 п. 2.6. кредитного договору № 180/30/13КL від 20.06.2013 по сплаті процентів за останній місяць користування кредитними коштами шляхом здійснення переказу коштів з поточного рахунку відповідача та на позичковий рахунок в ПАТ "Златобанк", стало неможливим у зв'язку із забороною, передбаченою вимогами чинного законодавства, на задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час тимчасової адміністрації, а також у зв'язку із зупиненням банківської діяльності банку з дня початку процедури ліквідації банку.

Відповідно до ст. 607 ЦК України, зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Оскільки неможливість виконання зобов'язання по сплаті процентів сталась внаслідок прострочення кредитора - ПАТ "Златобанк", боржник не несе відповідальність за неможливість такого виконання, про що вірно зазначив апеляційний господарський суд, у зв'язку з чим правильно скасував рішення місцевого господарського суду та прийняв нове рішення у справі, яким обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана позивачем постанова апеляційного господарських судів прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 у справі № 917/1823/15 - без змін.