Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів: Воліка І.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 у справі № 916/3108/15 господарського суду Одеської області за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОТЛЕКСІНВЕСТ" про визнання нікчемного договору недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, за участю представників: від позивача не з'явився від відповідача не з'явився

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Порто-Франко" (далі - ПАТ АБ "Порто-Франко") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АБ "Порто-Франко" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОТЛЕКСІНВЕСТ" (далі - ТОВ "НОТЛЕКСІНВЕСТ"), у якому просило суд: визнати нікчемною додаткову угоду № 1 до договору застави майнових прав № 1419/13-ИП від 13.11.2013, укладену між позивачем та відповідачем, недійсною; застосувати наслідки недійсності нікчемної додаткової угоди № 1 до договору застави майнових прав № 1419/13-ИП від 13.11.2013 та стягнути з відповідача на користь позивача суму грошових коштів у розмірі 7 580 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.10.2015 у справі № 916/3108/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ПАТ АБ "Порто-Франко" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 (колегія суддів у складі: Ліпчанської Н.В. - головуючого, Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.) апеляційну скаргу на рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2015 у справі № 916/3108/15 та додані до неї документи повернуто ПАТ АБ "Порто-Франко" на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Не погоджуючись з ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 у справі № 916/3108/15, ПАТ АБ "Порто-Франко" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АБ "Порто-Франко" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати вказану ухвалу, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала винесена з неправильним застосуванням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.02.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ АБ "Порто-Франко" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АБ "Порто-Франко" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 16.02.2016 о 10 год. 30 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 94 ГПК України, яка визначає форму і зміст апеляційної скарги, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VІ (3674-17) , який набрав чинності з 01.11.2011.

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (484-19) , яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , зокрема, в частині розміру ставок судового збору.

Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діє з 01.09.2015, чинній на час подання апеляційної скарги, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Розмір судового збору у випадку подання апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, судовий збір за подання позову в яких було сплачено до 01.09.2015, розраховується виходячи з суми судового збору, сплаченого при поданні позову. Цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нових ставок, визначених Законом України "Про судовий збір" (3674-17) . При цьому якщо платник судового збору був звільнений від обов'язку сплачувати судовий збір (до 01.09.2015), то у випадку подання зазначених скарг та заяв після зазначеної дати розмір судового збору визначається залежно від ставки судового збору, яку мав би сплатити платник до 01.09.2015 за відсутності у нього пільги щодо сплати такого збору (аналогічна правова позиція викладена у п. 5 інформаційного листа від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 (v2093600-15) "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (3674-17) (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII (484-19) ) та пп. 3.7 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (va007600-13) у редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 16.12.2015 № 2 (v0002600-15) ).

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній на час подання позовної заяви, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 218 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

При цьому, Законом України "Про судовий збір" (3674-17) передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина (така ж правова позиція викладена у п. 4 інформаційного листа від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 (v2093600-15) "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (3674-17) (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII (484-19) ) та пп. 2.15 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (va007600-13) у редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 16.12.2015 № 2 (v0002600-15) ).

З огляду на викладене, з урахуванням предмету позову, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що судовий збір при поданні позовної заяви мав бути справлений за вимогу немайнового характеру та за вимогу майнового характеру - у розмірі 1 218,00 грн. та 73 080,00 грн. відповідно, що разом складає 74 298,00 грн.

Відтак, колегією суддів касаційної інстанції визнається обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про те, що позивачем за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду мав бути сплачений судовий збір у розмірі 110% від 74 298,00 грн., що становить 81 727,80 грн.

Між тим, як встановлено судом апеляційної інстанції і не заперечується касатором, до апеляційної скарги було додано платіжне доручення № 783 від 16.10.2015 на суму 2 679,60 грн., що як вірно вказав апеляційний господарський суд, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна інстанція правильно застосувала приписи п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України та обґрунтовано повернула апеляційну скаргу, а тому підстав для скасування законної та обґрунтованої ухвали суду апеляційної інстанції не вбачає.

Згідно з ч. 2 ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 у справі № 916/3108/15 залишити без змін.