Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Прокопанич Г.К. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015

зі справи № 910/24959/15

за позовом комунального підприємства "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН" (далі - Підприємство), м. Київ,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Підприємця), м. Київ,

про розірвання договору оренди, виселення та зобов'язання вчинити дії.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3 предст. (дов. від 26.01.2016)

відповідача - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємця (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про розірвання договору оренди від 18.01.2009 № 342-Упр(ДВ)-09 (далі - Договір), який укладений між Підприємством та Підприємцем; виселення Підприємця з нерухомого майна (частини вестибюлю [переходу]), визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Підприємця згідно з викопіюванням Схем тимчасового розташування МАФ за адресою: станція метро "Петрівка" загальною площею 3,6 кв.м., зобов'язання відповідача у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски), що належать Підприємцю та знаходяться в частині переходу за адресою: станція метро "Петрівка" загальною площею 3,6 кв.м. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем такої істотної умови Договору як внесення орендної плати за період квітень-червень 2015 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі № 910/24959/15 (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено з посиланням на його обґрунтованість.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 (судді Коротун О.М.- головуючий, Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.) рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову про розірвання Договору скасовано з прийняттям нового рішення у скасованій частині про відмову в позові; у решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємець просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника Підприємства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 18.01.2009 Підприємством як орендодавцем та Підприємцем як орендарем укладено Договір, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київради від 25.10.2007 року № 1085/3918 (raa085023-07) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП ПІ "Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, за адресою: станція метро "Петрівка" для торгівлі непродовольчими товарами;

- за актом приймання-передачі майна в оренду від 19.01.2009 орендодавець передав, а орендар прийняв частину вестибюлю станції метро "Петрівка", визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) орендаря, загальною площею 3,6 кв.м.;

- у відповідності до пункту 2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі позивача;

- пунктом 9.1 Договору передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 25.10.2007 № 1085/3918 (raa085023-07) діє з 19.01.2009 до 16.01.2012 (2 роки 364 дні);

- згідно з пунктом 3.5 Договору орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі;

- орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (пункт 3.6 Договору);

- відповідачем не сплачено орендну плату за квітень, травень, червень 2015 року;

- у відповідності до пункту 4.14 Договору орендар після припинення дії Договору оренди та у разі відмови у продовження Договору зобов'язаний протягом 10 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю;

- пунктом 7.5 Договору передбачено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди;

- згідно з пунктом 8.5.6 Договору у разі припинення дії цього договору, орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро "Петрівка" в термін, визначений пунктом 4.14 цього договору від своїх огороджуючих конструкцій.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:

- відповідно до пункту 9.3 Договору після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради; договір припиняється в разі закінчення строку на який його було укладено (пункт 9.5 Договору);

- після 16.01.2012 Київрадою не приймалося рішення з питання користування відповідачем об'єктом оренди.

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для: розірвання Договору, у зв'язку з істотним порушенням умов Договору відповідачем; виселення Підприємця з нерухомого майна та зобов'язання відповідача демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски).

Частиною першою статтею 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини першої статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до приписів статті 10 Закону термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина першою статті 17 Закону визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно з приписами частини другої статті 17 Закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Проте, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, пунктом 9.3 Договору передбачено умову, що ставить процедуру продовження дії цього договору у залежність від наявності прийнятого Київською міською радою рішення, що виключає його автоматичну пролонгацію (аналогічні правові позиції викладено у постановах ВГСУ від 22.04.2014 у справі № 910/12657/13, від 21.10.2015 у справі № 910/193/15-г). У той же час, після закінчення строку дії Договору, який визначено пунктом 9.1 Договору, Київрадою не приймалося рішення з питання користування відповідачем об'єктом оренди.

В силу частини другої статті 26 Закону договір оренди припиняється, зокрема у випадку закінчення строку, на який його було укладено.

У відповідності до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, встановивши, що Договір припинив свою дію, у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено, дійшов обґрунтованого висновку про те, що розірвання Договору, дія якого припинена (у січні 2012 року), нормами чинного законодавства не передбачена, у зв'язку з чим правомірно відмовив у задоволенні позову в частині розірвання Договору.

Що стосується вирішення спору в частині вимог про виселення Підприємця з нерухомого майна та зобов'язання відповідача демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски), то суди попередніх інстанцій, з огляду на те, що Договір припинив свою дію і відповідач втратив статус орендаря, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача підстав для користування об'єктом оренди та виникнення обов'язку повернути об'єкт оренди орендодавцю, звільнити орендовану частину приміщення переходу станції метро "Петрівка" від своїх огороджуючих конструкцій, та, у зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від вчинення відповідних дій, на законних підставах задовольнити позов у відповідній частині.

Питання щодо наявності чи відсутності підстав вважати відповідача таким, що був звільнений від сплати орендної плати у 2015 році, у зв'язку з неможливістю використання орендованого майна через обставини, за які відповідач не відповідає, не входить до предмета доказування у межах вирішення даного спору, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Твердження відповідача про те, що у позивача відсутні права на майно, яке є предметом Договору і щодо якого виник спір про його повернення, мотивовано спростовано судом апеляційної інстанції.

Доводи Підприємця не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному судовому рішенні попередньої інстанції. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи, якою частково скасовано рішення місцевого господарського суду з прийняттям нового рішення у скасованій частині відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 зі справи № 910/24959/15 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.