Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна I.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Генеральної прокуратури України справу за позовом прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного комітету України по земельних ресурсах та Державного комітету по водному господарству до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Закритого акціонерного товариства "Трипільське підприємство "Пролетарська правда" (далі - ЗАТ), Обухівського районного відділу земельних ресурсів, третя особа - Київська обласна державна адміністрація, про визнання незаконним рішення та недійсним державного акта, зобов'язання повернути спірну земельну ділянку,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2005 року прокурор Київської області звернувся до суду з позовом, у якому просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог): визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (далі - виконком) від 31 травня 2001 року № 9/1; визнати недійсним та скасувати державний акт на право постійного користування землею; зобов'язати ЗАТ повернути спірну земельну ділянку Обухівській районній державній адміністрації у стані, в якому вона знаходилася до надання у постійне користування.

Господарський суд Київської області позов задовольнив постановою від 20 грудня 2005 року, ухваленою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС).

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31 січня 2006 року це рішення було скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому суд апеляційної інстанції переглядав рішення суду першої інстанції відповідно до норм КАС.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 грудня 2007 року постанову апеляційного суду залишив без змін.

У скарзі Генеральної прокуратури України до Верховного Суду України порушено питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвали Вищого адміністративного суду України, постанов Київського міжобласного апеляційного господарського суду та Господарського суду Київської області, закриття адміністративного провадження у справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. На обгрунтування скарги зроблено посилання на неоднакове застосування судами касаційної інстанції, зокрема пункту 1 частини 1 статті 3, частини 2 статті 4, статей 17, 60, 230 КАС, статті 188 Земельного кодексу України (2768-14) , статті 16 Водного кодексу України (213/95-ВР) , статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) та додано рішення касаційного суду, в якому, на погляд скаржника, по-іншому застосовано вказані норми права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що цей спір не є справою адміністративної юрисдикції, оскільки він виник фактично між суб'єктами приватного права - власником земельної ділянки - державою (в інтересах якої пред'явлено позов прокурором, котрий зазначив позивачами два центральні органи виконавчої влади у сфері контролю за використанням земельних та водних ресурсів) і ЗАТ щодо витребування земельної ділянки, вилученої рішенням виконкому у Рибгоспу "Пролетарська Правда" та переданої товариству. Зазначений спір носить приватноправовий характер. Питання щодо незаконності акта виконкому є похідним від встановлення факту права власності держави на спірну земельну ділянку. При встановленні такого оспорюваний акт є нікчемним і визнання його незаконним не вимагається. Оцінка цих обставин має міститися не в резолютивній, а в мотивувальній частині рішення. Цей спір не підпадає під визначення адміністративної справи, наведене у пункті 1 частини 1 статті 3 КАС, що, таким чином, виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в адміністративній справі, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду за правилами господарського судочинства.

Керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України

п о с т а н о в и л а:

Скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 грудня 2007 року, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31 січня 2006 року та постанову Господарського суду Київської області від 20 грудня 2005 року скасувати, провадження в адміністративній справі закрити, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)