Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Гончарука П.А. (доповідача), Суддів Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" на рішення господарського суду міста Києва від 24 вересня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2015 року у справі № 910/16949/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" про стягнення суми, -

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулось до господарського суду із позовом про стягнення з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" 42 495,05 грн. боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №440576 від 2 липня 2012 року, 9 308,03 грн. пені, 11 815,37 грн. інфляційних втрат, 1 352,73 грн. 3% річних за порушення строків оплати наданих послуг.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24 вересня 2015 року у справі №910/16949/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2015 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42 495,05 грн. боргу, 9 308,03 грн. пені, 11 815,37 грн. інфляційних втрат, 1 352,73 грн. 3% річних та 1 827 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 2 липня 2012 року між ТОВ "Євро-Реконструкція" (енергопостачальна організація) та ОСББ "Просперіті Хоум" (покупець) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 440576, умовами якого встановлено, що енергопостачальна організація постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб опалення в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, яку відповідач зобов'язаний оплачувати своєчасно та в повному обсязі (п. 1.1); визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії здійснюється за приладами обліку (п. 5.1), звіт про яку подається покупцем за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця до 27 числа звітного місяця (п. 5.9); відповідач щомісячно з 7 по 14 число отримує у позивача оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію, і самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця (п.п. 6.4 - 6.6); розрахунки з покупцем за теплову енергію проводяться згідно тарифів, за групами споживачів, що затверджені розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації (а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів, що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію) для енергопостачальної організації за кожну відпущену Гігакалорію (грн./1 Гкал). Тарифи можуть змінюватися у зв'язку із змінами розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії (ціни на паливо, тощо), а також в інших випадках, передбачених діючим законодавством та нормативними актами. У разі зміни тарифів на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами, з дня їх введення в дію згідно з умовами даного договору (п. 6.1); у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, покупець зобов'язаний у 10-денний термін з часу отримання платіжних документів письмово повідомити про це енергопостачальну організацію та протягом цього ж строку направити свого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акту. В іншому випадку відмова покупця сплатити виставлений рахунок енергопостачальної організації вважатиметься безпідставною (п. 6.8); в разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки енергопостачальна організація нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки (п. 9.2); договір укладений на термін з 1 липня 2012 року по 30 червня 2013 року і вважається подовженим на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін даного договору не заявить іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення (п. 10.1).

Додатком №2 до договору сторонами погоджено обсяг поставки теплової енергії у вигляді гарячої води на опалювальний сезон 2012 - 2013 років, а саме енергопостачальна організація відпускає покупцю 1690,552 Гкал.

В разі не підписання, відповідно до п. 2.2 додатку до договору, покупцем та енергопостачальною організацією інших обсягів споживання на наступний період, цей обсяг вважається узгодженим обсягом споживання теплової енергії на кожний наступний опалювальний період, а з урахуванням п. 10.1 договору, на опалювальні періоди 2014, 2015 роки.

Доказів припинення договірних відносин, у порядку встановленому п. 10.1 договору, сторонами не надано.

Позивач звернувся із позовом до господарського суду, вказавши, що оскільки у період з 1 липня 2012 року по 1 травня 2015 року відповідач належним чином не виконував зобов'язання щодо оплати поставленої теплової енергії, в нього станом на 1 травня 2015 року утворилась заборгованість на суму 42 495,05 грн., яку позивач просить стягнути з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, який складає 11 815,37 грн., 1 352,73 грн. 3% річних та 9 308,03 грн. пені.

Місцевий господарський суд, посилаючись на положення ст.ст. 11, 509, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 610, 611, 625, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, параграф 3 гл. 29 Господарського кодексу України (436-15) , ч. 1 ст. 19, ч. 7 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", вказав, що оскільки факт порушення відповідачем зобов'язання на суму 42 495,05 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, то позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позову у зв'язку із доведеністю фактів отримання відповідачем теплоенергії у зазначеному позивачем обсязі та порушення ним строків оплати отриманих послуг. При цьому, вказуючи про правильність висновків суду першої інстанції, апеляційною інстанцією було зазначено, що обсяги теплопостачання, вартість поставленої теплоенергії, порядок здійснення розрахунків за отриману теплоенергію, порядок розрахунків за теплоенергію у випадку зміни тарифів, а також у випадку непогодження споживача із обсягами або вартістю поставленої теплової енергії, передбачено умовами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №440576 від 2 липня 2012 року, а також те, що факт отримання відповідачем теплоенергії у обсягах та за цінами, вказаними позивачем, підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції за період з 1 липня 2012 року по 1 травня 2015 року, які містять підписи представників обох сторін договору та скріплені печатками підприємств, а також відсутність з боку відповідача будь-яких заперечень щодо обсягу та вартості отриманих послуг, як то передбачено умовами договору.

Висновки судів попередніх інстанцій, викладені в оскаржуваних судових рішеннях є правильними з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ЦК України (435-15) . Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

З встановлених обставин та матеріалів справи вбачається, що укладений сторонами договір у передбачений договором або законодавством спосіб не припинявся і сторонами не розривався.

Свої зобов'язання за договором протягом спірного періоду позивач виконував належним чином, а саме, забезпечував постачання відповідачу теплової енергії, про що були складені відповідні акти приймання-передавання товарної продукції, які підписані представниками сторін договору без будь-яких зауважень чи заперечень, за винятком актів за серпень 2012 року, лютий 2013 року, березень, квітень 2015 року, які відповідачем не підписані.

Відповідач свої зобов'язання з оплати послуг у визначений договором строк виконував неналежним чином, здійснював оплату з грудня 2014 року по лютий 2015 року не в повному обсязі, а за квітень 2015 року не здійснив такої оплати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 42 495,05 грн.

Встановивши дані обставини попередні судові інстанції дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача боргу у вказаному розмірі з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені.

Та обставина, що відповідачем не підписані вказані вище акти приймання-передачі продукції не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки відповідач не надав доказів того, що він звертався у встановленому п. 6.8 договору порядку із запереченнями щодо обсягів та вартості отриманої продукції, поставленої відповідно до цих актів, а тому ця продукція вважається прийнятою відповідачем без заперечень.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, отримана відповідачем теплова енергія за не підписаним актом за серпень 2012 року, лютий 2013 року, березень 2015 року, оплачена ним в повному обсязі і позовні вимоги про стягнення вартості теплової енергії за цим актом до нього не заявлені.

Твердження касаційної скарги про те, що позивач, у зв'язку з набранням чинності Закону України № 1198-VII від 10 квітня 2014 року "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергію" (1198-18) , яким внесено зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , яким визначено, що теплопостачальна організація є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, і укладає договори на надання послуг із споживачами - фізичними особами, повинен був припинити дію договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги є безпідставними, оскільки законом не передбачено односторонньої зміни чи розірвання договору.

У встановленому законом порядку цей договір не змінено та не розірвано.

Крім того, відповідачем не враховані вимоги ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах і, що особливим учасником цих відносин є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами житлово-комунальних послуг.

Відповідно до Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" (2479-17) Указу Президента України від 10 вересня 2014 року № 715 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг" (715/2014) , Постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869 (869-2011-п) "Про затвердження єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг наділена повноваженнями на встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для потреб населенню.

Встановлені Національною комісією для позивача тарифи, в тому числі ті, на які вказує відповідач і які застосовані судами попередніх інстанцій не були визнані у встановленому порядку недійсними чи такими, що не відповідають закону, а тому доводи касаційної скарги про незаконність застосування даних тарифів є безпідставними.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні вказаних положень матеріального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції як підставу для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень.

Інші твердження касаційної скарги зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 111-7 ГПК України, не входить до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постановлені у справі оскаржувані судові рішення слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 24 вересня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2015 року у справі № 910/16949/15 - без змін.

Поновити виконання судового рішення у справі № 910/16949/15.