Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів: Воліка І.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 05.10.2015 Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 у справі № 910/21684/14 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Актив-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" про визнання правочину нікчемним та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" про спонукання до виконання зобов'язання, за участю представників: від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Шалашова В.І. від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом ) Прокопенко Т.Ю.

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" (далі - ПАТ "КБ "Актив-Банк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Актив-Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" (далі - ТОВ "ФК "Арбімаркет") про визнання нікчемним договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014, укладеного між ПАТ "КБ "Актив-Банк" та ТОВ "ФК "Арбімаркет".

24.10.2014 до господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "ФК "Арбімаркет" до ПАТ "КБ "Актив-Банк" про зобов'язання ПАТ "КБ "Актив-Банк" виконати договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 та передати ТОВ "ФК "Арбімаркет" документи, перелік яких зазначено у зустрічній позовній заяві.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі № 910/21684/14 (колегія суддів у складі: Босий В.П. - головуючий, Плотницька Н.Б., Стасюк С.В.) у задоволенні первісного позову ПАТ "КБ "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Актив-Банк" відмовлено повністю. Зустрічний позов ТОВ "ФК "Арбімаркет" задоволено частково. Зобов'язано ПАТ "КБ "Актив-Банк" виконати договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 та передати ТОВ "ФК "Арбімаркет" наступні документи: оригінал договору про іпотечний кредит № 109.1.08/Д(С)-1 від 20.05.2008, з усіма наступними змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ "КБ "Актив-Банк" та Кравцовим Сергієм Івановичем; оригінал договору поруки-І від 20.05.2008, з усіма наступними змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ "КБ "Актив-Банк", Кравцовим Сергієм Ігоровичем та Кравцовою Валентиною Олександрівною; оригінал договору поруки-ІІ від 20.05.2008, з усіма наступними змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ "КБ "Актив-Банк", Кравцовим Сергієм Ігоровичем та Кравцовим Ігорем Андрійовичем; оригінал іпотечного договору від 22.05.2007, з усіма наступними змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ "КБ "Актив-Банк" та Кравцовою Валентиною Олександрівною, що діє як майновий поручитель, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мудрою О.М. 22.05.2007 за реєстровим № 986; оригінали листування ПАТ "КБ "Актив-Банк" із Кравцовим Сергієм Ігоровичем, органами виконавчої служби та будь-якими іншими фізичними та юридичними особами, що має відношення до стягнення з Кравцова Сергія Ігоровича заборгованості за договором про іпотечний кредит № 109.1.08/Д(С)-1 від 20.05.2008 та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 22.05.2007; оригінали первісних бухгалтерських документів, які підтверджують факт надання кредиту Кравцову Сергію Ігоровичу за договором про іпотечний кредит № 109.1.08/Д(С)-1 від 20.05.2008; оригінали первісних бухгалтерських документів, які підтверджують факт погашення кредиту та процентів за кредитом Кравцовим Сергієм Ігоровичем за договором про іпотечний кредит № 109.1.08/Д(С)-1 від 20.05.2008. В іншій частині в задоволенні позову ТОВ "ФК "Арбімаркет" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 (колегія суддів у складі: Зеленіна В.О. - головуючого, Синиці О.Ф., Шевченка Е.О.) рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі № 910/21684/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 у справі № 910/21684/15, ПАТ "КБ "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову повністю і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.02.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "КБ "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 09.02.2016 о 10 год. 40 хв.

08.02.2016 до Вищого господарського суду України надійшли письмові заперечення ТОВ "ФК "Арбімаркет" на касаційну скаргу Банку, у яких ТОВ "ФК "Арбімаркет" заперечує проти касаційної скарги і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

09.02.2016, до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України надійшли додаткові письмові пояснення ПАТ "КБ "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк" у справі № 910/21684/14.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.09.2014 між ПАТ "КБ "Актив-Банк" (Первісний кредитор) та ТОВ "ФК "Арбімаркет" (Новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні (далі - Договір відступлення).

Відповідно до п. 1.1 Договору відступлення Первісний кредитор, в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену Договором, відступає, а Новий кредитор набуває права грошових вимог Первісного кредитора в розмірі та в обсязі, визначеному Договором, за договором про іпотечний кредит № 109.1.08/Д(С)-1 від 20.05.2008, укладеним між Первісним кредитором та Кравцовим Сергієм Ігоровичем (далі - Договір про іпотечний кредит), та договорами, що забезпечують зобов'язання боржника за Договором про іпотечний кредит.

За змістом п. 1.2 Договору відступлення Новий кредитор одержує замість Первісного кредитора право вимагати від боржника Кравцова С.І. грошових коштів у розмірі 914 353,49 грн., у тому числі: 791 665,50 грн. - поточний кредит, 33 333,36 грн. - прострочений кредит, 2 784,93 грн. - поточні відсотки, 86 568,70 грн. - прострочені відсотки.

Згідно з п. 2.1 Договору відступлення Первісний кредитор та Новий кредитор домовились, що вартість відступленого права вимоги за Договором про іпотечний кредит складає 200 000,00 грн. та повинна бути сплачена Новим кредитором відповідно до п. 2.2 цього Договору.

Пунктом 2.2 Договору відступлення передбачено, що Новий кредитор повинен виконати своє зобов'язання щодо сплати вартості відступленого права, шляхом перерахування суми, зазначеної в п. 2.1 цього Договору у гривнях, на рахунок Первісного кредитора. 100% вартості відступленого права вимоги за Договором про іпотечний кредит має бути оплачена у день укладення цього Договору.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.09.2014 № 79 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Актив-Банк", на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.09.2014 № 545 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" до категорії неплатоспроможних", з 03.09.2014 розпочато процедуру виведення ПАТ "КБ "Актив-Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Як роз'яснено у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Як на підставу нікчемності спірного Договору відступлення Банк вказує на те, що вартість переданого права грошових вимог за таким договором є значно заниженою, та посилається на приписи п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у п. 2.1 Договору відступлення Первісний кредитор та Новий кредитор домовились, що вартість відступленого права вимоги за Договором про іпотечний кредит складає 200 000,00 грн. та повинна бути сплачена Новим кредитором відповідно до п. 2.2 цього Договору.

За ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Як визначено у пп. 2.14 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) , звичайними є ціни, які за подібних обставин зазвичай сплачувалися за аналогічне майно у відповідний момент часу у відповідному регіоні. Доведення рівня таких цін покладається на особу, яка заявила вимогу про відшкодування вартості майна.

Визначення поняття "звичайна ціна" наведено також у Податковому кодексі України (2755-17) . Так, відповідно до п. 14.1.71 Податкового кодексу України (2755-17) звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. У цьому Законі майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

З метою з'ясування ринкової вартості відступлених ПАТ "КБ "Актив-Банк" на користь ТОВ "ФК "Арбімаркет" майнових прав за Договором відступлення станом на момент укладення такого договору, ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2014 було призначено у справі № 910/21684/14 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

14.01.2015 до господарського суду міста Києва надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Із зазначеного листа, як встановлено місцевим господарським судом, вбачається, що призначена ухвалою суду від 03.12.2014 експертиза не проведена у зв'язку з відсутністю методик щодо встановлення ринкової вартості майнових прав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2015 було призначено у справі № 910/21684/14 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру. На вирішення експерта було поставлено питання щодо ринкової вартості відступлених ПАТ "КБ "Актив-Банк" на користь ТОВ "ФК "Арбімаркет" майнових прав за Договором відступлення станом на момент укладення такого договору.

28.05.2015 до господарського суду міста Києва від Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи, призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2015 у справі № 910/21684/14.

На підтвердження позовних вимог Банком надано до матеріалів справи копію звіту про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав, який складено 01.12.2014 суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертна компанія "Правий берег" (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 14878/13, виданий Фондом державного майна України 17.07.2013).

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, згідно з зазначеним звітом ринкова вартість майнових прав вимоги за договором про іпотечний кредит № 109.1.08/Д(С)-1 від 20.05.2008 визначена на рівні 411 667,94 грн., що більш ніж у 2 рази перевищує вартість відступленого на користь ТОВ "ФК "Арбімаркет" права вимоги за Договором відступлення (200 000,00 грн.).

У ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 13 вказаного Закону рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до рецензії на звіт про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав, складений ТОВ "Незалежна експертна компанія "Правий берег", яку проведено оцінювачем-рецензентом Чумаком О.І. на замовлення ТОВ "ФК "Арбімаркет", вказаний звіт від 01.12.2014 не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, правомірно не прийняв вказаний звіт у якості належного та допустимого, в розумінні ст. 34 ГПК України, доказу на підтвердження ринкової вартості майнових прав вимоги за Договором про іпотечний кредит.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до звіту про оцінку права грошової вимоги за кредитним договором, складеного суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "МІРФІЛ" (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12428/11, виданий Фондом державного майна України 06.09.2011), ринкова вартість права грошової вимоги за договором про іпотечний кредит № 109.1.08/Д(С)-1 від 20.05.2008 станом на 01.09.2014 складає 191 700,00 грн.

Вказаний звіт рецензований в порядку, встановленому Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) , та за результатами рецензування визнаний таким, що відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості тверджень позивача за первісним позовом про те, що вартість переданого права грошових вимог за Договором відступлення є значно заниженою.

Крім того, статтями 512- 515 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Відтак, як обґрунтовано вказали суди попередніх інстанцій, укладення Договору відступлення не може розцінюватися як відмова позивача від власних майнових вимог, а спірний договір спрямований на настання реальних для сторін договору наслідків.

Щодо доводів Банку, викладених в апеляційній та касаційній скаргах, про те, що укладення Договору відступлення потребувало погодження з Національним банком України та є таким, що здійснено з порушенням обмежень, встановлених Національним банком України, слід зазначити, що зазначені обставини не були наведені Банком у позові як підстава нікчемності спірного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованих висновків про те, що позивачем за первісним позовом не доведено наявності тих обставин, з якими закон пов'язує нікчемність договору, та як наслідок, про відсутність підстав для задоволення вимог за первісним позовом.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом про спонукання до виконання зобов'язання слід зазначити таке.

Як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, Договір відступлення є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 525, 629 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 3.3 Договору відступлення Первісний кредитор зобов'язаний передати Новому кредитору усі документи та оригінали договорів, що пов'язані з Договором про іпотечний кредит, договорами поруки, договором іпотеки та листування, що міститься у Первісного кредитора.

За змістом п. 3.4.1 Договору відступлення Первісний кредитор зобов'язаний на протязі двох робочих днів з дня укладення Договору передати Новому кредитору документи, перелічені в п. 3.3 (з підпунктами). Сторони узгодили, що кожна передача документів згідно з п. 3.4.1 Договору оформлюється шляхом підписання сторонами актів прийому-передачі документів повноважними представниками Первісного кредитора та Нового кредитора в момент фактичної передачі зазначених документів.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк виконання Банком зобов'язання з передачі документів, передбачених п. 3.3 Договору відступлення, на момент подання позовної заяви настав.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять, а Банком не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання зобов'язання, передбаченого положеннями п.п. 3.3 та 3.4.1 Договору відступлення в частині передання на користь ТОВ "ФК "Арбімаркет" документів у встановлений строк.

З урахуванням викладеного, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку про обґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом про зобов'язання Банку виконати Договір відступлення в частині передачі індивідуально визначених документів. Водночас, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог за зустрічним позовом у частині зобов'язання ПАТ "КБ "Актив-Банк" передати ТОВ "ФК "Арбімаркет" "інші документи", які мають відношення до Договору про іпотечний кредит та відносин між ПАТ "КБ "Актив-Банк" та Кравцовим С.І., оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено факту існування таких документів.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених сторонами меж позовних вимог первісного та зустрічного позовів, дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні первісних позовних вимог та щодо часткового задоволення зустрічних позовних вимог.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі № 910/21684/14 залишити без змін.