912/1141/13 Про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - 02.02.2016 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Креатив" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 17.08.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2015

у справі № 912/1141/13 господарського суду Кіровоградської області

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи"

про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню частково

за позовом приватного акціонерного товариства "Креатив"

до відповідача -1 товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи"

відповідача -2 товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод"

про стягнення 72 974 352,11 грн. збитків,

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2013 у справі № 912/1141/13 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" на користь приватного акціонерного товариства "Креатив" збитки у сумі 60 300 139,70 грн., витрати на сплату судового збору у сумі 68 820,00 грн. Позовні вимоги в частині стягнення 11 384 720,30 грн. упущеної вигоди та оплати вартості послуг зернового складу у сумі 1 289 492,11 грн. залишено без розгляду.

18.09.2013 господарським судом Кіровоградської області видано наказ на примусове виконання вказаного рішення суду.

19.02.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з заявою про визнання наказу господарського суду Кіровоградської області, виданого на виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2013 у справі № 912/1141/13 таким, що не підлягає виконанню.

Справа в частині визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 17.08.2015 (суддя Шевчук О.Б.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 (головуючий Березкіна О.В., судді Дармін М.О., Чус О.В.) (т. 13, а.с. 75-77) заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково в сумі 11 376 182,43 грн. задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню частково в сумі 11 376 182,43 грн. наказ господарського суду Кіровоградської області від 18.09.2013, виданого на виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2013 у справі № 912/1141/13 (т. 13, а.с. 40-42).

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, приватне акціонерне товариство "Креатив" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило відновити пропущений процесуальний строк на звернення з касаційною скаргою, оскаржені судові акти скасувати, відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково, посилаючись на порушення і неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 115, ч. 4 ст. 117 ГПК України, ст. ст. 124, 598 ЦК України (т. 13, а.с. 109-115).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.12.2015, відновлено приватному акціонерному товариству "Креатив" строк на звернення з касаційною скаргою, касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.01.2016 (а.с. 141).

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати від 18.01.2016 № 05-05/127 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Палій В.В., Студенець В.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.01.2016 розгляд касаційної скарги відкладено на 26.01.2016.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.2016 розгляд касаційної скарги відкладено на 02.02.2016.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

У судове засідання 02.02.2016 представники відповідачів не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідачів.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 111-7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.11.2013 між приватним акціонерним товариством "Креатив" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" було укладено мирову угоду, відповідно до умов якої товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" у строк до 23.11.2013 зобов'язалось сплатити на користь приватного акціонерного товариства "Креатив" частину боргу у сумі 48 992 777,27 грн. відповідно до рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2013 у справі № 912/1141/13 (т. 1, а.с. 14 матеріалів оскарження).

Пунктом 4.4 мирової угоди сторони погодили, що з моменту виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" пункту 4.1 угоди його зобов'язання по сплаті інших, ніж передбачені даною угодою платежів, припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) приватним акціонерним товариством "Креатив" відповідача відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 5.1 мирової угоди сторони дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання будь-яких зустрічних претензій та відсутності будь-яких інших вимог за умови належного та своєчасного виконання відповідачем зобов'язань за даною мировою угодою.

Судами встановлено, що на виконання умов зазначеної угоди товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" перераховано позивачу 48 992 777,28 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 22.11.2013 № 3556, № 3569, № 3672.

Також на виконання п. 4.5 мирової угоди товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" подало до Дніпропетровського апеляційного господарського суду заяву про відмову від апеляційної скарги у справі № 912/1141/13, за результатами розгляду якої Дніпропетровський апеляційний господарський суд ухвалою від 04.12.2013 припинив апеляційне провадження у справі.

Тобто, як встановлено судами, сторонами, а саме, відповідачем, розпочато виконання умов вищезазначеної угоди.

Проте, за заявою стягувача від 31.01.2014 № 97/10 органом державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 18.09.2013 № 912/1141/13.

Викладене стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в останній заяві - частково в сумі 11 376 182,43 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладена між сторонами угода від 20.11.2013 не може бути мировою угодою у розумінні норм ч. 3 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" та ч. 4 ст. 121 ГПК України, а є правочином, який укладено між двома господарюючими суб'єктами, що не суперечить положенням цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Задовольняючи заяву боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково в сумі 11 376 182,43 грн., суди з посиланням на ст. 35 ГПК України виходили з того, що у справі № 912/1464/13 встановлено, що укладена між товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" та приватним акціонерним товариством "Креатив" угода від 20.11.2013 є чинною та не визнана судом недійсною.

Отже, суди дійшли висновку про те, що обов'язок товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" щодо сплати на користь приватного акціонерного товариства "Креатив" 60 300 139,70 грн. збитків відсутній у зв'язку з його припиненням внаслідок часткового добровільного виконання та, як зазначено у ч. 4 ст. 117 ГПК України, з інших причин, а саме, внаслідок виконання умов угоди від 20.11.2013.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судова мирова угода відрізняється від досудової тим, що вона укладається тоді, коли між сторонами вже виник спір на підставі певного зобов'язання, і з метою вирішення такого спору сторони приходять до рішення укласти іншу угоду. Таким чином, укладення досудової мирової угоди, на відміну від судової не вирішує спір між сторонами.

Мирову угоду в господарському процесі можна визначити як одну з форм прояву свободи в реалізації сторонами господарського процесу своїх прав, що проявляється в укладенні між ними угоди про заміну зобов'язання, на підставі якого й виник спір, іншим зобов'язанням з метою врегулювання такого спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 ГПК України про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняється провадження у справі. Зазначена норма кореспондується з нормою п. 7 ст. 80 цього Кодексу, згідно з якою господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом, а ч. 4 вказаної статті передбачено, що ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.

Виходячи зі змісту перелічених процесуальних норм, затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі.

Таким чином, мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК України (1798-12) .

Частиною 4 статті 121 ГПК України передбачено, що мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Якщо виконавче провадження стосовно судового рішення відкрито, сторони відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується судом. Заява про затвердження такої мирової угоди розглядається в судовому засіданні за правилами частини першої статті 121 ГПК України.

Особливість мирової угоди полягає в тому, що її умови набувають чинності (юридичної сили) лише у випадку її затвердження судом. У випадку відсутності ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди відсутні підстави для аналізу її положень.

Незатверджена судом мирова угода не може спричинити легітимних юридичних наслідків.

Визнаючи спірну мирову угоду цивільно-правовою угодою, суди, разом з тим, не з'ясували, чому сторони у встановленому законом порядку не затвердили її умови.

Оскільки діючий ГПК України (1798-12) не містить будь-якого обмеження у строках звернення сторін до суду першої інстанції з клопотанням про затвердження мирової угоди, зацікавлена сторона не позбавлена можливості вчинити відповідні процесуальні дії, і, як наслідок, невчинення зазначених дій може свідчити про обрання стороною процесу, у тому числі на стадії виконавчого провадження, відповідного способу захисту права.

Статтями 16 ЦК України та 20 ГК України (436-15) визначені способи захисту порушеного права, користування якими надано сторонам на власний розсуд.

Крім того, з матеріалів касаційної скарги вбачається, що сторони по-різному тлумачать умови мирової угоди, а саме, в частині розміру та призначення сум, що підлягали сплаті за угодою та, відповідно, сум, які підлягають прощенню згідно ст. 605 ЦК України.

Зазначені обставини також залишились поза увагою судів попередніх інстанцій.

Натомість, суди дійшли висновку, що на виконання умов спірної мирової угоди відповідач сплатив позивачеві частину коштів, а саме, 48 992 777,28 грн. платіжними дорученнями від 22.11.2013 № 3556, № 3569, № 3672 (т. 5, а.с. 52, 53, 54).

Частиною 1 ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) роз'яснено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи принципи рівності сторін, суди не з'ясували "уточн. призн. пл." - як зазначено у відповідних платіжних дорученнях, тобто, фактичне призначення здійснених платежів: 1) на виконання наказу, виданого 18.09.2013 за судовим рішенням від 20.08.2013; 2) оплата за договором № 116 від 05.09.2011; 3) на виконання мирової угоди від 20.11.2013 тощо.

Матеріали справи містять ухвалу суду апеляційної інстанції про прийняття відмови товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" від апеляційної скарги з посиланням на лист позивача (т. 5, а.с. 85) про умови непред'явлення наказу до стягнення, однак, судами знову ж таки у порушення принципу рівності сторін не надано оцінки доводам позивача щодо змісту вищезгаданого листа.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково є передчасними.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки оскаржені судові акти прийнято з порушенням норм процесуального права, ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню частково на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області, під час якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Креатив" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 17.08.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 у справі № 912/1141/13 скасувати.

Справу № 912/1141/13 передати до господарського суду Кіровоградської області для нового розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню частково.